Гайдрун (Гайді) Ельсбет Клара Остервальд, у шлюбі Гартманн (нім. Heidrun (Heidi) Elsbeth Klara Hartmann; 5 серпня 1942, Кольберг (нині Колобжег, Західнопоморське воєводство, Польща) — 11 липня 2016) — німецька науковиця-ботанік, фахівець із систематики родини аїзових.

Гайдрун (Гайді) Ельсбет Клара Гартманн
Heidrun (Heidi) Elsbeth Klara Hartmann
Гайдрун Гартманн з дипломом Американського товариства любителеів кактусів і сукулентів (2015)
Гайдрун Гартманн з дипломом Американського товариства любителеів кактусів і сукулентів (2015)
Гайдрун Гартманн з дипломом Американського товариства любителеів кактусів і сукулентів (2015)
Ім'я при народженні нім. Heidrun Elsbeth Klara Osterwald[1][2]
Народилася 5 серпня 1942(1942-08-05)
Кольберг, Третій Рейх (нині Колобжег, Західнопоморське воєводство, Польща)
Померла 11 липня 2016(2016-07-11) (73 роки)
Гамбург, Німеччина[2]
Країна Німеччина Німеччина
Національність німкеня
Діяльність ботанік, викладачка університету, ботанічна колекціонерка
Alma mater Гамбурзький університет
Галузь ботаніка
Заклад Гамбурзький університет
Вчене звання професор
Членство Лондонське Ліннеївське товариство[2]
Міжнародна організація дослідження сукулентівd
Відома завдяки: фахівець із систематики родини аїзових
Нагороди Cactus d'Or
премія Американського товариства любителеів кактусів і сукулентів
Систематик живої природи
Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «H.E.K.Hartmann».
Список таких таксонів на сайті IPNI
Персональна сторінка на сайті IPNI

H.E.K.Hartmann на Віківидах
Сторінка на Віківидах

Біографія ред.

Гайдрун Остервальд народилася в Кольберзі 5 серпня 1942 року, але вже менше ніж за три роки, у 1945-му, їй з матір'ю довелося тікати перед захопленням міста радянськими військами. Батько був убитий в бою під час Другої світової війни. Вони з мамою оселилися в маленькому селі в Нижній Саксонії, ліцей Гайді закінчила в сусідньому місті Гільдесгайм.

З 1962 по 1968 рік вона вивчала біологію в Гамбурзькому університеті, де в 1973 році також здобула докторський ступінь з філософії за дослідження роду Argyroderma N.E.Br. з родини Aizoaceae. Для цього дослідження в 1969 році Гартманн вирушила у свою першу експедицію в Південну Африку. Після цього виконувала польові дослідження майже щороку, в основному в Південно-Африканській Республіці, Намібії, Лесото, Ботсвані, Свазіленді, Малаві, Зімбабве, Кенії, Танзанії, Ефіопії, Гані і Судані. Досить часто в цих подорожах її супроводжували колеги (зокрема Леонард Ерік Ньютон) і студенти, які отримували повне введення в мистецтво збору зразків для наукових цілей.

Її чоловік Вільфрід Гартманн підтримував її роботу у багатьох відношеннях і разом з нею брав участь у кількох експедиціях. Її дві дочки до шлюбу також були залучені до її досліджень різними способами. Гартманн також проводила робочі поїздки в інших посушливих місцях — в Аргентині, Мексиці, на південному заході США, в Об'єднаних Арабських Еміратах для вивчення сукулентних рослин.

У 1982 році Гартманн закінчила свої дослідження підтриби Leipoldtiinae, також з родини Aizoaceae, у відділі професора Ганса-Дітера Іленфельдта (нім. Hans-Dieter Ihlenfeldt) в Гамбурзі. З 1970 по 2007 рік вона працювала викладачкою в Інституті загальної ботаніки та фізіології рослин (нім. Institut für Allgemeine Botanik und Pflanzenphysiologie), пізніше в Біоцентрі у Кляйн-Флоттбеці (нім. Biocenter Klein Flottbek) з Гамбурзького університету, де підтримувала велику колекцію живих рослин з родини Aizoaceae і зберігала їх гербарні зразки. Вона виступала як консультантка для великої кількості дипломантів і аспірантів.

До виходу на пенсію в 2007 році доктор Гартманн була професором на кафедрі ботаніки факультету математики, інформатики та природничих наук в університеті Гамбурга.

Померла після тривалої хвороби 11 липня 2016 року, незадовго до свого 74-го дня народження.

Наукова і громадська діяльність ред.

Гайдрун Гартманн входила до Лондонського Ліннеївського товариства, членом Міжнародної організації з вивчення сукулентних рослин (IOS) та Асоціації з вивчення таксономічної флори тропічної Африки (AETFAT).

Вона є авторкою понад 120 наукових робіт, часто як єдина авторка або з різними співавторами, описала п'ять нових родів з родини Aizoaceae, 22 нових видів і понад 200 нових комбінацій.

Результатом її самовідданої праці став двотомник «Aizoaceae» в «Ілюстрованому довіднику сукулентних рослин» (англ. «Illustrated handbook of succulent plants»), який вийшов у 2001 році, друге видання цієї роботи планувалося на 2017 рік.

На додаток до публікацій в ботанічних періодичних виданнях, Гайдрун Гартманн також написала багато для аматорів, особливо для Групи з дослідження мезембріантемових (Mesembryanthemaceae). Вона була популярною лекторкою на зустрічах і конференціях.

Нагороди і пам'ять ред.

Гайдрун Гартманн була удостоєна нагороди Cactus d'Or Князівства Монако за рекомендацією Міжнародної організації з вивчення сукулентних рослин (IOS) в 2013 році, і премії Американського товариства любителів кактусів і сукулентів (англ. Cactus and Succulent Society of America) в 2015 році.

На честь Гайдрун Гартманн названий рід Hartmanthus S.A.Hammer з родини аїзових, і вид Gibbaeum hartmannianum Thiede & Niesler з цієї ж родини, дослідженню якої вона присвятила своє життя.

Бібліографія ред.

  • Hartmann, H. Untersuchungen zum Merkmalsbestand und zur Taxonomie der Subtribus Leipoldtiinae (Mesembryanthemaceae) // Bibliotheca Botanica. — 1983. — Т. 136. — 67 с. (нім.)
  • Hartmann, H. E. K. Aizoaceae A-E. — 2001. — 285 с. — (Illustrated handbook of succulent plants) (англ.)
  • Hartmann, H. E. K. Aizoaceae F-Z. — 2001. — 371 с. — (Illustrated handbook of succulent plants) (англ.)

Джерела ред.

Посилання ред.

  • Heidrun Hartmann. Biozentrum Klein Flottbek und Botanischer Garten. Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 6 березня 2017. (нім.)
  • Hartmann, Heidrun Elsbeth Klara (1942-). База даних «JSTOR». Процитовано 6 березня 2017. (англ.)
  1. https://www.bgbm.org/de/other-publications/verzeichnis-eponymischer-pflanzennamen-erweiterte-edition
  2. а б в (unspecified title)doi:10.12705/661.40