Гайдабура Валерій Михайлович
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Вале́рій Миха́йлович Гайдабу́ра (нар. 1 липня 1937, Гуляйполе, Запорізька область) — український театрознавець, Доктор мистецтвознавства (1999), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990), член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2004).
| Гайдабура Валерій Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 липня 1937 (86 років) або 1937[1] Гуляйполе, Дніпропетровська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР |
| Діяльність | мистецтвознавець, театрознавець |
| Alma mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара |
| Галузь | мистецтвознавство[1] і театр[1] |
| Батько | Гайдабура Михайло Денисович |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
Життєпис ред.
Батько — Михайло Денисович Гайдабура (1909—1941) — молодим загинув в період Другої Світової війни (при захисті Севастополя), В. Гайдабурі на той час було лише 4 роки. Ця трагічна подія в майбутньому вплинула на історико-жанрову тематику творчості театрознавця, його тяжіння до проблем мучеництва людства та їх відбиття в сценічному мистецтві.
1954 року закінчив із срібною медаллю школу в Гуляйполі, а 1959 року — філологічний факультет Дніпропетровського університету. Шлях до театру прокладався з юних років, але не стільки до акторства, як до тієї серцевини, де сцена сплітається з літературою.
1959—1962 рр. — починав як кореспондент Запорізької обласної газети, приділяючи увагу подіям із театрального життя міста. 1962 року займає посаду завідувача літературної частини Запорізького українського музично-драматичного театру імені М. Щорса, де працював чверть століття, занурившись у складну й примхливу структуру професії. Діяльність на посаді завліта була високо оцінена колегами, тому саме В. Гайдабура 10 років керував лабораторією завлітів театрів республіки при СТД України. В період роботи у Запорізькому театрі театрознавець видає три книжки про історію колективу.
1975 року захищає кандидатську дисертацію «Сценічне втілення народної героїки» (спираючись на 50-річний творчий досвід театру ім. М. Щорса).
З 1994 року — займає посаду заступника генерального директора з творчих питань Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. За цей час виходить з друку ще десять книжкових видань і безліч різнотематичних газетно-журнальних статей в Україні та за кордоном. Прицільно і «зблизька» вивчає практику театру в діаспорі — США, Канаді, Німеччині.
Міністерство культури України реалізувало ініціативу В.Гайдабури і близько двадцяти митців діаспори одержали почесні звання Батьківщини (2002).
1999 року в Національній музичній академії України імені Петра Чайковського В. Гайдабура захистив докторську дисертацію на тему: «Сценічне мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської окупації (1941—1944)». Багатий за довгий час здобутий і осмислений фактичний матеріал та ґрунтовні наукові висновки дослідження мали широкий розголос в Україні, Росії та країнах української діаспори. Цикл на цю тему транслювався Національною радіокомпанію України регулярно впродовж п'яти років.
2017 року щедро передав місту власний архівний набуток із базових тематик: період Другої Світової війни — до Державного архіву-музею літератури і мистецтв України, мистецтво діаспори — до Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.
Бібліографія ред.
- 1979 — «Театр імені М. Щорса»
- 1984 — «Володимир Грипич»
- 1984 — «Єлизавета Хуторна»
- 1998 — «Театр, захований в архівах»
- 2004 — «Театр, між Гітлером і Сталіним»
- 2006 — «Летючий корабль Лідії Крушельницької»
- 2007 — «Театральні автографи часу»
- 2009 — «ГУЛАГ і світло театру. Листи із зони Сергія та Анни Радлових (1946—1953)»
- 2011 — «А що тато робить в театрі?»
- 2013 — «Заграва. Український театр Канади (1953—2013)»
- 2013 — «Театр, розвіяний по світу. Феномен сцени повоєнної української діаспори»
- 2014 — «Перша сцена України. Фрагменти історії»
- 2017 — «Ганна Борисоглібська. Життя і безсмертя корифея сцени соборної України»
Нагороди ред.
- 1994 — лауреат премії «Київська пектораль»
- 2002 — Почесна грамота Міністерства іноземних справ України за вагомий особистий внесок у справу зміцнення зв'язків між закордонним українством та історичною Батьківщиною
- 2007 — Золота медаль Національної Академії мистецтв України
- 2013 — Лауреат премії імені Уласа Самчука (Канада)
- 2017 — Лауреат премії ім. Валеріяна Ревуцького (Канада)
Примітки ред.
Джерела ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гайдабура Валерій Михайлович |
- Гайдабура Валерій Михайлович Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 136. — ISBN 5-88500-071-9.
Посилання ред.
- Відкрита Україна. Гайдабура Валерій Михайлович (Сайт не працює)