Відкрити головне меню

Гайворонське поселення  — поселення 6-7 століть що було центром чорної металургії давніх слов'ян на безіменному острові Південного Бугу біля міста Гайворона Кіровоградської області[1]. Під час дослідження 1960-61 років було виявлено 25 залізоплавильних печей[2]. Розміщення горен по 2-3 разом дають змогу припускати, що металурги професіонали працювали колективами, по 4-5 чоловік. На поселенні досліджено залишки напівземлянкового житла, знайдено виробничий інвентар, прикраси, побутові речі, кераміку тощо. Вірогідно це поселення належало слов'янам антам.

На території поселення 5 печей залишились не пошкодженими, їх висота дорівнювала 60 сантиметрам, а діаметр — 35-40 сантиметрам. Печі були зроблені із звичайної глини. Руду сюди доставляли із території села Антоньового (поблизу Хащуватого), де були її деякі запаси. Місце для такого поселення було дуже зручним, бо острів омивався водою, що служила захистом від ворога і звірів, навкруги густою стіною стояв ліс[3].

У печі закладали перший шар залізної руди і другий шар деревного вугілля, переважно із дуба. Ковальським міхом нагнічувалося повітря для більш інтенсивного (сильного) горіння. Але досягти високої температури у таких печах було неможливо, тому вплавлене таким чином залізо не мало необхідних якостей. Потім залізо нагрівали і перековували вже вдруге в кузнях, воно набувало необхідної міцності. У таких невеликих печах одержували за один раз 6-7 кілограмів заліза, що було на ті часи великою цінністю.

Також на території поселення археологи знайшли на острові багор для вилову риби, керамічні вироби, срібні сережки та інші жіночі прикраси. Розкопки цього поселення проводила наукова експедиція Інституту археології Академії наук України, яку очолював кандидат В. М. Даниленко.

ПосиланняРедагувати