Відкрити головне меню

Гадинківці

село в Україні, в Гусятинському районі Тернопільської області.

Гади́нківці — село Гусятинського району Тернопільської області. 19641991 називалося Комсомольське. Центр сільради, якій підпорядковані село Вигода з х. Заремба.

село Гадинківці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Гусятинський район
Громада Копичинецька міська громада
Код КОАТУУ 6121682401
Основні дані
Засноване 1648
Населення 1031 (на 1.01.2014)
Площа 3,680 км²
Густота населення 284.24 осіб/км²
Поштовий індекс 48273
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°02′20″ пн. ш. 25°55′36″ сх. д. / 49.03889° пн. ш. 25.92667° сх. д. / 49.03889; 25.92667Координати: 49°02′20″ пн. ш. 25°55′36″ сх. д. / 49.03889° пн. ш. 25.92667° сх. д. / 49.03889; 25.92667
Середня висота
над рівнем моря
300 м
Водойми р. Нічлавка
Місцева влада
Сільський голова Гриб Микола Орестович[1]
Карта
Гадинківці. Карта розташування: Україна
Гадинківці
Гадинківці
Гадинківці. Карта розташування: Тернопільська область
Гадинківці
Гадинківці
Мапа

Гадинківці у Вікісховищі?

Пам'ятник філологу, мовознавцю, діячу культури Сімовичу Василю Івановичу

До 2018 — центр сільради. Від липня 2018 року ввійшло у склад Копичинецької міської громади.

Зміст

РозташуванняРедагувати

Розташоване на берегах р. Нічлавка (права притока р. Нічлави, басейн Дністра), за 33 км від районного центру, залізнична станція на лінії Тернопіль — Чортків. Неподалік Гадинківців пролягли автошляхи: Тернопіль–Чернівці (5 км на північний захід) та Гусятин–Борщів (5 км на південний схід). Географічні координати: 49° 02´ північної широти 25° 56´ східної довготи.

Територія — 3,56 км². Дворів — 449 (2014).

НазваРедагувати

Назва походить, імовірно, від слова «гад» (змія, гадюка, гадина); саме на гадюк у великій кількості можна було натрапити у минулому в даній місцевості; за іншою версією — від прізвища Гадик, Гадина.

ІсторіяРедагувати

Давні часиРедагувати

Поблизу села знайдено скарб римських монет (II ст.).

Середньовіччя, Новий ЧасРедагувати

Перша писемна згадка — 1562 року.

За переказом, раніше на місці Гадинківців було с. Підвишеньки, яке спалили татари. Спочатку Гадинківці знаходилися на межі Руського воєводства і належали на початку XVII ст. до маєтків шляхтичів Копичинецьких гербу Копач (Топач) (або Копичиньских), разом із Копичинцями та сусідніми селами. Територія сусіднього села Швайківці (Чортківського повіту), що в XIX ст. становило продовження Гадинківців і було складовою частиною Гадинківської парохії, до 1772 р. належали разом із Пробіжною до Подільського воєводства.

Шляхтич Мартин Чурило та його старший син Юрій були посідачами села.[2]

Село також згадується за часів визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

1680 року на підставі Журавненського договору спільна польсько-турецька комісія визначила кордони, за якими Гадинківці залишилися в складі Корони Польської.[3]

У 1777 р. маєток в Гадинківцях у власниці Еви Пoтоцької з Каневських — львівської старостини, вдови теребовельського старости Йоахіма Кароля Потоцького — за 50000 золотих ринських купив Вінцентій Потоцький.[4]

У 1884 р. відкрита Залізниця Станиславів — Гусятин зі станцією в селі.

XX століттяРедагувати

У XIX ст. і на початку ХХ ст. власниками великого помістя у Гадинківцях були польські шляхтичі Целецькі (нім. Zaremba Cielecki): Леопольд, потім Альфред, пізніше Артур (12 листопада 1850 — †9 листопада 1930), до яких належало й сусіднє село Оришківці, як також село Порхова у Бучацькому повіті. В центрі села Гадинківці знаходився панський «двір», що вже в XIX ст. був осередком ополячення, перетягання двірської прислуги на латинський обряд. Останній із поміщиків Целецьких — Артур, — бездітний, розійшовся із дружиною у молодості і згодом покинув свої маєтки у селі. Тому маєтком фактично управляли його дружина і економи. Ще раніше Артур Целецький провадив сильну політику ополячування, тому запросив до села католицьких сестер-служебниць, для яких подарував будинок у центрі села на місці колишньої корчми. Згодом він також виявив особливий шовінізм під час страйку 1902 р. Через те, що Артур Целецький ворогував часто із місцевими жителями, він був змушений перенести тлінні останки своїх предків із цвинтарів у Гадинківцях до Кракова.

Діяли українські товариства «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Рідна школа».

У ніч на 5 липня 2000 багато будинків у селі зруйновано внаслідок стихії.

Пам'яткиРедагувати

  • церква Різдва Пресвятої Богородиці (1911; реставрована у 2002),
  • «фігура» Матері Божої,
  • пам'ятний знак на честь скасування панщини,
  • погруддя Василя Сімовича (1993; скульп. І. Мулярчук),
  • насипана символічна могила УСС і воякам УПА (1990)
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), У селі — кімната-музей його історії.

Соціальна сфераРедагувати

Діють загальноосвітня школа I-II ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, ковбасний цех, торговельні заклади.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.obl-rada.te.ua/uk/informatsiya/orhany-mistsevoho-samovryaduvannya-v-oblasti
  2. Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — t. 4. — S. 35. (пол.)
  3. Підставка Р. Язловецький «ключ Поділля». — Бучач: Нова доба, 15 серпня 2014. — №; 33 (8603). — С. 4.
  4. W. Szczygielski. Potocki Wincenty h. Pilawa (zm. 1825) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — Tom XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 228. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати