Відкрити головне меню

Олекса́ндр Яки́мович Гаврилю́к (10 (23) квітня 1911, с. Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії, нині в Польщі — 22 червня 1941, Львів) — український письменник, публіцист, діяч комуністичного руху.

Гаврилюк Олександр Якимович
Gavryljuk O.jpg
Народився 10 (23) квітня 1911
Люблінське воєводство, Польща
Помер 22 червня 1941(1941-06-22)[1] (30 років)
Львів, Українська РСР, СРСР[1]
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність письменник, поет
Мова творів українська
Жанр поезія
Партія Комуністична партія Західної України

Гаврилюк Олександр Якимович у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Меморіальна дошка Степанові Тудору та Олександру Гаврилюкові на місці їхньої загибелі на вулиці Дорошенка (демонтована)
 
Надгробок спільної могили Степана Тудора та Олександра Гаврилюка на Личаківському цвинтарі у Львові

Народився 10 (23) квітня 1911 року в селі Заболоття Бєльського повіту Седлецької губернії (нині в Польщі) в селянській родині.

В 1929 році вступив у Комуністичну партію Західної Білорусі. У 1929-39 роках 14 разів піддавався арештам, двічі був у польському концтаборі Береза-Картузька, з якого у вересні 1939 його звільнила Червона Армія.

Був членом літературної групи «Горно», до якої входили письменники Ярослав Галан і Степан Тудор.

Вірш Олександра Гаврилюка «Спогади в'язня» (1929) став піснею комуністичних політв'язнів у польських тюрмах. У його поемі «Пісня з Берези» (1937) та у повісті «Береза» (1941) зображена боротьба проти поліцейського режиму в концтаборі.

ЗагибельРедагувати

Олександр Гаврилюк загинув в перший день нападу Німеччини на СРСР у Львові від випадкового потрапляння німецької бомби в групу галицьких письменників. Разом із ним загинули Степан Тудор із дружиною, Францішек-Станіслав Парецький та Зофія Хажевська. Рукопис єдиного великого роману, написаного Олександром Гаврилюком у 1941 році, безслідно зник після смерті автора.

Пам'ятьРедагувати

У 1957 р. на його честь у Києві названо вулицю. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 84 поруч Степана Тудора.[2]

ТвориРедагувати

  • Гаврилюк О. Поезії. — К., 1941
  • Вибране. — К., 1955
  • Песни из Березы. — М., 1954. (рос.)

ПриміткиРедагувати

  1. а б Гаврилюк Александр Акимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 454. — ISBN 966-8955-00-5.

ДжерелаРедагувати