Відкрити головне меню

Гаври́ло Пота́пович Никогда́ (1890-ті — після квітня 1919) — кавалер ордена Святого Георгія, полковник, командир Морської піхоти УНР у 1919 році.

Гаврило Потапович Никогда
Гаврило Никогда 1915.jpg
Імовірне зображення кавалера Георгіївського хреста Гаврила Никогда, 1915 рік
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ піхота, морська піхота
Роки служби 1914–1919 (?)
Звання Imperial Russian Army Por 1917 h.png Поручик

11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Війни / битви Перша світова війна
Зимова битва в Карпатах
Українсько-радянська війна
Нагороди
Орден Святого Георгія

Зміст

БіографіяРедагувати

Інформації про Г. Никогда обмаль. Відомо, що його рід походить із села Матусів Черкаської області. Його родич Павло Никогда (1914–1978), який з 1936 року служив у Червоній армії, про свого дядька нічого не чув.

Кавалер ордена Святого ГеоргіяРедагувати

Поручик Гаврило Потапович Никогда служив у 316-му Хвалинському полку 79-ї піхотної дивізії.[1] Його полк разом з іншими 79-ї дивізії був сформований 1914 року з кадрів 44-ї дивізії 21-го армійського корпусу. До складу останньої входили «українські» полки, розквартировані у Глухові (Батуринський полк) і Чернігові (Переволочненський полк).[2]

Під час Першої світової війни брав участь у Карпатській операції.

Влітку 1915 року був контужений, але залишився у строю.[3][4] За видатну хоробрість, виявлену у боях Г. Никогда 21 серпня 1915 року Найвищим наказом (рос. Высочайшим приказом) був нагороджений орденом святого Георгія IV ступеня.[5]

Учасник національно-визвольних змаганьРедагувати

Під час Української революції Гаврило Никогда захопився ідеями національно-визвольної боротьби. 1918 року вступив до лав Армії Української народної республіки.

10 травня 1918 року гетьман Павло Скоропадський сформував Головний морський штаб, а 23 травня заснував бригаду морської піхоти у складі трьох полків. Керівництвом її справами займався відділ морської піхоти Головного морського штабу Морського міністерства. 25 травня тимчасовим виконувачем обов'язків начальника відділу затвердили Гаврила Никогда.[6][7] Згідно з наказом морського відомства № 5/5 від 1 січня 1919 року підполковника Г. Никогда перепризначили на цій посаді.[8]

3 лютого 1919 року Симон Петлюра видав наказ № 68/32 про заснування морського полку, реорганізованого згодом у 1-й Гуцульський полк морської піхоти. Першим його комендантом став полковник Г. Никогда.[9] Підрозділ комплектувався старшинами, підстаршинами і моряками, переважно вихідцями з Гуцульщини і Наддністрянщини, які служили в австро-угорському флоті на Адріатиці. Набір до його лав розпочався у Вінниці, а згодом у Коломиї. Особовий склад Морського полку брав участь у Першому Зимовому поході, під час якого основні бої проходили на території сучасної Черкаської області.[10]

Востаннє полковник Г. Никогда згадується 29 квітня 1919 року, коли він на чолі з морським полком у Коломиї взяв участь в урочистостях з нагоди першої річниці заснування українського флоту.[9]

Подальша його доля невідома.

ПриміткиРедагувати

  1. Иллюстрированный художественно-литературный журнал «Искры». — 1915. — № 38 (27 сентября)
  2. Звегинцов В. В. Русская армия 1914 г. Подробная дислокация. Формирования 1914–1917 гг. Регалии и отличия. [www.regiment.ru/Lib/A/3.doc]
  3. Разведчик. Военный и литературный журнал. — 1915 — №1299 (29.09). — С. 620.
  4. Русский Инвалид. — 1915. — №174 (09.08).
  5. Георгиевские кавалеры периода Первой мировой войны: именные списки
  6. Луговський О. Формування Збройних Сил Української Держави (1918 р.). Організаційні аспекти // Військово-історичний альманах. - Київ, 2003. - ч. 2(7), с. 49.
  7. Гриценко І. Український Державний Флот в 1917-1919 pp. - К.: Видавець Олег Філюк, 2015. - С. 103.
  8. Святослав Шрамченко. Українська морська піхота 1917–1920 рр.
  9. а б Шрамченко С. Свято Українського Моря// Свобода, Джерсі Сіті, 1956. — Ч. 80.
  10. Крипякевич Іван, Гнатевич Богдан, Стефанів Зенон. Історія Українського Війська. Львів, 1992. — С. 586-588.

ПосиланняРедагувати