Відкрити головне меню

Ґабріель Урбен Форе (фр. Gabriel Urbain Fauré; 12 травня 1845 — 4 листопада 1924) — французький композитор та педагог.

Габріель Форе
фр. Gabriel Fausto[1]
Зображення
Основна інформація
Дата народження 12 травня 1845(1845-05-12)
Місце народження Пам'є, Франція
Дата смерті 4 листопада 1924(1924-11-04) (79 років)
Місце смерті Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Професія композитор, педагог
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону великий офіцер ордена Почесного легіону командор ордена Почесного легіону офіцер Ордену Почесного легіону кавалер ордена Почесного легіону

Q62096450? (березень 1909)

Файли у Вікісховищі?

Народився в Пам'є в сім'ї шкільного учителя. У дев'ятирічному віці вступив вчитися до школи при Інституті церковної музики, очолюваному Луї Нідермейєром, в якому готували органістів і хормейстерів для потреб католицької церкви; серед вчителів Форі в цьому навчальному закладі був Каміль Сен-Санс. Пізніше Форе деякий час викладав там же.

В 1870 році з початком Франко-прусської війни Форе був покликаний в армію і брав участь в обороні Парижа. Потім разом з Інститутом церковної музики (Школою Нідермейера) Форе поїхав в Швейцарію. Повернувшись після придушення Паризької комуни, Форе зайняв посаду помічника органіста і хормейстера в церкві Сен-Сюльпіс, а в 1874 році перейшов на роботу в церкву святої Магдалини (Париж), де був помічником Сен-Санса; в 1877 році Сен-Санс вийшов у відставку, і Форе зайняв місце хормейстера в цьому знаменитому паризькому соборі.

Після кількарічного невдалого роману з Маріанною Віардо Форі в 1883 одружився на Марі Фремо, дочці скульптора Е. Фремо. У них народилося двоє синів, з яких старший, Емманюель, став відомим фахівцем з біології моря, а молодший, Філіп — відомим письменником.

В 1898 Форе відвідав Лондон, де диригував своєю музикою до п'єси М. Метерлінка Пеллеас і Мелісанда у виставі, поставленій Форбс-Робертсоном. В 1896 Форе став професором композиції в Паризькій консерваторії (після Ж. Массне), а в 1905 — її директором. Серед учнів Г.Форе — Моріс Равель, Л. Обер, Ф. Шмітт, Ш. Кьоклен, Ж. Роже-Дюкас, Дж. Енеску, Н. Буланже.

Під кінець життя Форе втратив слух; він пішов з посади директора в 1920 і жив на скромну пенсію, присвятивши себе виключно композиції.

Зміст

ТворчістьРедагувати

Творча спадщина Форе включає:

опери

  • «Прометей» (Prométhée, опера в трьох діях: Tragédie lyrique, fp. 1900)
  • «Пенелопа» (Pénélope, опера в трьох діях: Poème lyrique, fp. 1913)

для оркестру

  • сюїта «Маски і Бергамаски», Op. 112;
  • сюїта «Пеллеас і Мелізанда», Op. 80
  • Балада для фортепіано з оркестром, Op.19
  • Фантазія для фортепіано з оркестром Op.111,

для хору

  • Cantique de Jean Racine, Op. 11 (1865)
  • Les Djinns, Op. 12 (1875) — na podstawie wiersza Victora Hugo
  • La Naissance de Vénus, Op. 29
  • Реквієм d-moll, Op. 48 (1877, оркестрований в 1899)
  • Ave verum corpus, Op. 65 No. 1
  • Ave Maria, Op. 67

камерні твори

  • 2 фортепіанних квартети, Op. 15 і 45
  • Тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано,
  • твори для скрипки і фортепіано (2 сонати, Елегія, Серенада, Романс),

фортепіанні твори

  • 13 ноктюрнів,
  • 6 прелюдій,
  • 13 Баркарола,
  • 6 експромтів,
  • 4 вальси-каприси.

вокальна музика

  • романси на вірші відомих французьких поетів (П. Верлен, Т. Готьє, В. Гюго, Ш. Л. де Ліль, В. де Ліль-Адан).

Див. такожРедагувати

  • 8685 Форе — астероїд, названий на честь композитора[2].

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.nndb.com/people/370/000093091/
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

ПосиланняРедагувати