Вікіпедія

Габрієль Батістута

аргентинський футболіст

Габріе́ль Ома́р Батісту́та (ісп. Gabriel Omar Batistuta) (*1 лютого 1969, Авельянеда) — аргентинський футболіст, нападник. Другий після Ліонеля Мессі за кількістю забитих м'ячів (56 у 78 матчах) у складі збірної Аргентини.

Ф
Габрієль Батістута
Габрієль Батістута
Габрієль Батістута
Особисті дані
Повне ім'я Габрієль Омар Батістута
Народження 1 лютого 1969(1969-02-01) (55 років)
  Авельянеда, Аргентина Аргентина
Зріст 185 см
Вага 73 кг
Прізвисько Баті-гол, Король Лев
Громадянство  Аргентина
Позиція центрфорвард
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
Аргентина «Ньюеллз Олд Бойз»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1988—1989
1989—1990
1990—1991
1991—2000
2000—2003
2003
2003—2005		 Аргентина «Ньюеллз Олд Бойз»
Аргентина «Рівер Плейт»
Аргентина «Бока Хуніорс»
Італія «Фіорентина»
Італія «Рома»
→ Італія «Інтернаціонале»
Катар «Аль-Арабі»
Усього:		 24 (7)
21 (4)
30 (13)
269 (168)
63 (30)
12 (2)
22 (30)
441 (254)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
1991—2002 Аргентина Аргентина 78 (56)[1]

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 14 листопада 2010.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 14 листопада 2010.

Спортивні медалі
Футбол
Кубки Америки
Золото Чилі 1991
Золото Еквадор 1993

Клубна кар'єра ред.

Аргентинський етап ред.

Габрієль Батістута народився недалеко від Авельянеди, передмістя Буенос-Айресу. Маленький Батістута з дитинства проявив футбольний талант, який помітили скаути клубу «Ньюеллз Олд Бойз», у молодіжному складі якого Габрієль і розпочав своє сходження. У 19 років Батістута дебютує в дорослому складі «Ньюеллз Олд Бойз». Сезон виявляється досить успішним для молодого форварда — 7 м'ячів у 24 матчах. Як наслідок — перехід до сильнішого «Рівер Плейта», одного з грандів аргентинського чемпіонату.

В «Рівері» у юного нападника гра не пішла — всього 4 м'ячі у 21 матчі. Однак інший аргентинський гранд «Бока Хуніорс» запросив Батістуту до своїх лав.

Наступний сезон став найкращим в аргентинському відтинку кар'єри Батістути — 13 голів у 30 матчах, це більш ніж 1 забитий м'яч в середньому за 3 гри, що для 21-річного перспективного форварда зовсім непогано. Скаути італійської «Фіорентини» теж так вважали. Перехід до італійської Серії А став для Габріеля переходом на новий рівень.

«Фіорентина» ред.

За 9 років перебування у Флоренції Батістута став справжньою легендою «Фіорентини» та й усього італійського футболу. Саме тут він робить собі ім'я. Попри турнірне положення команди, Батістута стабільно показує гру найвищого рівня і забиває багато голів. У 1991 році Габрієль нарешті отримує запрошення до збірної Аргентини і стає переможцем Кубка Америки.

Однак майстерності одного Батістути частіше за все замало для того, щоб «Фіорентина» боролася за найвищі нагороди — в Серії А завжди велика конкуренція. В сезоні 1992/93 «Скуадра Віола» покидає вищий ешелон. Але вже в сезоні 1993/94 повертається до нього, багато в чому завдяки Батістуті. Того ж року Габрієль ще раз перемагає з Аргентиною на Кубку Америки, а наступного 1995 року стає найкращим бомбардиром чемпіонату Італії. Альфіо Басіле бере його на Чемпіонат світу в США. В сезоні 1995/96 Батістута виграє свій перший трофей в Італії — Кубок країни, а в сезоні 1996/97 і Суперкубок Італії. В 1998 році Даніель Пассарелла запрошує його на Чемпіонат світу у Франції, Батістуту визнають футболістом року на Батьківщині. Вболівальники «Фіорентини» шаленіють від нього, вони навіть організовують збір коштів на пам'ятник Батістуті. Між тим, стати чемпіоном Італії у складі «Фіорентини» Габріелю не вдалося. Команда, у складі якої він виблискував поряд з такими майстрами, як Руй Кошта, Енріко К'єза, Анджело Ді Лівіо, Морено Торрічеллі, все ж не могла нарівні змагатися з багатшими та успішнішими грандами Серії А — «Ювентусом», «Міланом», «Інтером» і «Ромою», частіше займаючи місця за межами першої четвірки, які дають змогу виступати лише в Кубку УЄФА. У 2000 році Батістута залишає «Фіорентину», яка перебуває у скруті, і перебирається до лав римської «Роми», сподіваючись з римлянами нарешті здобути скудетто. Всього за «Фіорентину» Батістута провів 269 матчів (6-е місце в історії клубу), забивши 168 голів — винятковий результат.

«Рома» ред.

У перший же рік виступів за «Рому» Батістута нарешті стає чемпіоном Італії, забивши при цьому 20 м'ячів. У «вовків» відмінний підбір виконавців: серед партнерів Батістути — Франческо Тотті, Вінченцо Монтелла, Емерсон, Кафу, Венсан Кандела, Дам'яно Томмазі, Вальтер Самуель, Алдаїр. Наступного року виграний Суперкубок Італії. Але кар'єра Габріеля йде на спад... У рік довгоочікуваного чемпіонства Батістуті виповнився 31 рік. Після першого надуспішного римського сезону далі Габрієль грає вже не так яскраво, як раніше. Однак у 2002 році Марсело Б'єлса все ж запрошує Габріеля до збірної на Чемпіонат світу в Японії та Південній Кореї, але гра Батістути не вражає — він лише бліда тінь себе колишнього. Справи у клубі теж ідуть не найкраще, і в 2003 році «Рома» віддає його в оренду до міланського «Інтера». Підсумковий результат Батістути в Римі — 30 м'ячів у 63 матчах і скудетто в сезоні 2000/01.

Завершення кар'єри ред.

За «нерадзуррі» Батістута провів 12 матчів, відзначившись 2 рази. В кінці сезону Габрієль розмірковує про завершення кар'єри, але все ж приймає вигідну з фінансового погляду пропозицію від клубу «Аль-Арабі» з Катару.

За два сезони в катарському чемпіонаті Батістута чесно відробив свій контракт — 30 забитих голів у 22 іграх. У 2005 році Батістута залишає великий футбол.

Національна збірна ред.

Батістута — учасник трьох Чемпіонатів світу (1994, 1998, 2002), дворазовий переможець Кубка Америки (1991, 1993).

Всього на чемпіонатах світу Габрієль Батістута забив 10 м'ячів (з них 4 — з пенальті), зробивши 2 хет-трики, останнє досягнення досі нікому більше не підкорилося. Загалом за збірну Аргентини провів 78 матчів, забив 56 голів.

Титули та досягнення ред.

Командні ред.

Індивідуальні ред.

Статистика виступів ред.

Клубна ред.

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Конт. кубки Всього
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Ньюеллс Олд Бойз 1988-89 16 4 — — 5 3 21 7
Рівер Плейт 1989-90 7 4 — — — — 7 4
Бока Хуніорс 1989-90 10 2 — — — — 10 2
1990-91 19 11 — — 10 9 29 20
Фіорентіна 1991-92 27 13 1 1 — — 28 14
1992–93 32 16 2 1 — — 34 17
1993-94 26 16 4 4 — — 30 20
1994–95 32 26 3 4 — — 35 30
1995–96 31 19 6 9 — — 37 28
1996–97 32 13 2 1 7 5 41 19
1997–98 31 21 3 3 — — 34 24
1998–99 28 21 5 5 2 1 35 27
1999–00 30 23 1 1 7 6 38 30
Рома 2000–01 28 20 3 4 2 1 33 25
2001–02 20 6 0 0 8 0 28 6
2002–03 12 4 2 1 6 1 20 6
Інтернаціонале 2002–03 12 2 — — — — 12 2
Аль-Арабі 2003-04 18 25 0 0 — — 18 25
2004-05 3 0 0 0 — — 3 0
Ньюеллс Олд Бойз 16 4 — — 5 3 21 7
Рівер Плейт 7 4 — — — — 7 4
Бока Хуніорс 29 13 — — 10 9 39 22
Фіорентіна 269 168 27 29 16 12 325 209
Рома 60 30 5 5 16 2 81 37
Інтернаціонале 12 2 — — — — 12 2
Аль-Арабі 21 25 0 0 16 2 21 25
Всього 414 246 32 34 47 26 493 306

Національна збірна ред.

Збірна Сезон
Матчі Голи
Аргентина 1991 7 6
1992 5 6
1993 15 5
1994 10 7
1995 10 7
1996 5 3
1997 2 0
1998 12 12
1999 2 2
2000 5 4
2001 1 1
2002 3 1
Всього 77 54

Голи за національну збірну ред.

# Дата Місце зустрічі Суперник Рахунок Результат Турнір
1. 8 липня 1991 Сантьяго, Чилі   Венесуела 3–0 Перемога Кубок Америки з футболу 1991
2.
3. 10 липня 1991 Сантьяго, Чилі   Чилі 1–0 Перемога Кубок Америки з футболу 1991
4. 12 липня 1991 Консепсьйон, Чилі   Вірменія 4–1 Перемога Кубок Америки з футболу 1991
5. 17 липня 1991 Сантьяго, Чилі   Бразилія 3–2 Перемога Кубок Америки з футболу 1991
6. 21 липня 1991 Сантьяго, Чилі   Колумбія 2–1 Перемога Кубок Америки з футболу 1991
7. 31 травня 1992 Токіо, Японія   Японія 1–0 Перемога Kirin Cup 1992
8. 3 червня 1992 Ґіфу, Японія   Уельс 1–0 Перемога Kirin Cup 1992
9. 18 червня 1992 Буенос-Айрес, Аргентина   Австралія 2–0 Перемога Товариський
10.
11. 16 жовтня 1992 Ер-Ріяд, Саудівська Аравія   Кот-д'Івуар 4–0 Перемога Кубок Конфедерацій 1992
12.
13. 17 червня 1993 Ґуаякіль, Еквадор   Болівія 1–0 Перемога Кубок Америки з футболу 1993
14. 4 липня 1993 Ґуаякіль, Еквадор   Мексика 2–1 Перемога Кубок Америки з футболу 1993
15.
16. 1 серпня 1993 Буенос-Айрес, Аргентина   Перу 1–0 Перемога ЧС 1994 кваліфікація
17. 22 серпня 1993 Буенос-Айрес, Аргентина   Перу 2–1 Перемога ЧС 1994 кваліфікація
18. 17 листопада 1993 Буенос-Айрес, Аргентина   Австралія 1–0 Перемога ЧС 1994 кваліфікація
19. 31 травня 1994 Тель-Авів, Ізраїль   Ізраїль 3–0 Перемога Товариський
20.
21. 21 червня 1994 Бостон, Сполучені Штати Америки   Греція 4–0 Перемога ЧС 1994
22.
23.
24. 3 липня 1994 Пасадена, Сполучені Штати Америки   Румунія 2–3 Поразка ЧС 1994
25. 8 січня 1995 Ер-Ріяд, Саудівська Аравія   Японія 5–1 Перемога Кубок Конфедерацій 1995
26.
27. 30 червня 1995 Кільмес, Аргентина   Австралія 2–0 Перемога Товариський
28. 8 липня 1995 Пайсанду, Уругвай   Болівія 2–1 Перемога Кубок Америки з футболу 1995
29. 11 липня 1995 Пайсанду, Уругвай   Чилі 4–0 Перемога Кубок Америки з футболу 1995
30.
31. 17 липня 1995 Рівера, Уругвай   Бразилія 2–2 Нічия Кубок Америки з футболу 1995
32. 24 квітня 1996 Буенос-Айрес, Аргентина   Болівія 3–1 Перемога ЧС 1998 кваліфікація
33. 1 вересня 1996 Буенос-Айрес, Аргентина   Парагвай 1–1 Нічия ЧС 1998 кваліфікація
34. 15 грудня 1996 Буенос-Айрес, Аргентина   Чилі 1–1 Нічия ЧС 1998 кваліфікація
35. 10 березня 1998 Буенос-Айрес, Аргентина   Болгарія 2–0 Перемога Товариський
36. 22 квітня 1998 Дублін, Ірландія   Ірландія 2–0 Перемога Товариський
37. 14 травня 1998 Кордова, Аргентина   Боснія і Герцеговина 5–0 Перемога Товариський
38.
39.
40. 19 травня 1998 Мендоса, Аргентина   Чилі 1–0 Перемога Товариський
41. 25 травня 1998 Буенос-Айрес, Аргентина   ПАР 2–0 Перемога Товариський
42. 14 червня 1998 Тулуза, Франція   Японія 1–0 Перемога ЧС 1998
43. 21 червня 1998 Париж, Франція   Ямайка 5–0 Перемога ЧС 1998
44.
45.
46. 30 червня 1998 Сент-Етьєн, Франція   Англія 2–2 Нічия ЧС 1998
47. 31 березня 1999 Амстердам, Франція   Нідерланди 1–1 Нічия Товариський
48. 13 жовтня 1999 Кордова, Аргентина   Колумбія 2–1 Перемога Товариський
49. 29 березня 2000 Буенос-Айрес, Аргентина   Чилі 4–1 Перемога ЧС 2002 кваліфікація
50. 11 липня 1995 Богота, Колумбія   Колумбія 3–1 Перемога ЧС 2002 кваліфікація
51.
52. 8 жовтня 2000 Буенос-Айрес, Аргентина   Уругвай 2–1 Перемога ЧС 2002 кваліфікація
53. 7 жовтня 2001 Асунсьйон, Парагвай   Парагвай 2–2 Нічия ЧС 2002 кваліфікація
54. 2 червня 2002 Касіма, Японія   Нігерія 1–0 Перемога ЧС 2002

Голи за національну збірну в неофіційному матчі ред.

# Дата Місце зустрічі Суперник Рахунок Результат Турнір
1. 22 червня 1995 Мендоса, Аргентина   Словаччина (до 23 років) 6–0 Перемога Товариський (неофіційний)
2.

Примітки ред.

  1. ↑ 78 (56) включаючи неофіційний товариський матч проти молодіжної (до 23 років) збірної Словаччини, що був зіграний 22 червня 1995 року

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Габрієль_Батістута&oldid=40613279