ГЕС Белесар
ГЕС Белесар (ісп. belesar) – гідроелектростанція на північному заході Іспанії. Розташована вище за ГЕС Os Peares, становить верхній ступінь каскаду найбільшої річки Галісії Мінью.
| ГЕС Белесар | |
|---|---|
 | |
| 42°37′38″ пн. ш. 7°42′45″ зх. д. / 42.62723888891677859° пн. ш. 7.7127222222499778° зх. д.Координати: 42°37′38″ пн. ш. 7°42′45″ зх. д. / 42.62723888891677859° пн. ш. 7.7127222222499778° зх. д. | |
| Країна |
 Іспанія |
| Адмінодиниця |
Чантада Луго |
| Стан | діюча |
| Річка | Мінью |
| Каскад | каскад на Мінью |
| Початок будівництва | 1957 (пеша черга) |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1963 (перша черга), 2013 (друга черга) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 225 (Белесар І), 20,8 (Белесар ІІ) МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 136 (Белесар І), 121 (Белесар ІІ) м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 (Белесар І), 2 (Белесар ІІ) |
| Витрата через турбіни | 180 (Белесар І), 20 (Белесар ІІ) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 (Белесар І), 2 (Белесар ІІ) |
| Потужність гідроагрегатів | 3х75 (Белесар І), 2х10,4 (Белесар ІІ) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | гравітаційна |
| Висота греблі | 129 м |
| Довжина греблі | 500 м |
| ЛЕП | 220 |
| Власник | Gas Natural Fenosa |
| Оператор | Gas Naturald |
  ГЕС Белесар | |
| Мапа | |
 | |
Для роботи станції річку перекрили гравітаційною греблею висотою 129 метрів та довжиною 500 метрів, на спорудження якої пішло 735 тис м3 матеріалу.[1] Вона утворила витягнуте по долині річки на 50 км водосховище з площею поверхні 17,3 км2 та об'ємом від 32 до 646 млн м3 (в залежності від рівня поверхні).[2] Під час будівництва організували перенесення на кілька сотень метрів низку споруд середньовічного міста Портомарин.[3]
Розташований неподалік від греблі машинний зал станції споруджено у підземному виконанні. На початку 1960-х років його обладнали трьома турбінами типу Френсіс номінальною потужністю по 75 МВт, як використовували напір у 136 метрів. Відпрацьована вода поверталась у річку по відвідному тунелю довжиною 1,3 км.
На початку 2010-х років спорудили другу чергу станції у складі двох турбін того ж типу, але значно меншої потужності – по 10,4 МВт. Вони працюють при напорі у 121 метр та здійснюють випуск води одразу біля греблі, що дозволило підтримати природну біосферу річки на ділянці до виходу відпрацьованої води першої черги.[4]
Очікується також спорудження третьої черги потужністю 210 МВт.[5]
Зв’язок з енергосистемою відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 220 кВ.
Примітки ред.
- ↑ SEPREM - Sociedad Española de Presas y Embalses. www.seprem.es. Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 27 серпня 2017.
- ↑ ANEJO VI SISTEMAS DE EXPLOTACIÓN Y BALANCES PLAN HIDROLÓGICO DE LA DEMARCACIÓN HIDROGRÁFICA DEL MIÑO-SIL (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 серпня 2017.
- ↑ 50 AÑOS DEL SALTO DE BELESAR - galiciaunica. galiciaunica (es-ES) . 21 березня 2014. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 27 серпня 2017.
- ↑ MGDS - Máster en Gestión del Desarrollo Sostenible: Visita al embalse de Belesar y al Centro de Control Integrado de Gas Natural Fenosa en Ourense. MGDS - Máster en Gestión del Desarrollo Sostenible. 8 квітня 2014. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 27 серпня 2017.
- ↑ Resolución de 11 de diciembre de 2012, de la Secretaría de Estado de Medio Ambiente, por la que se formula declaración de impacto ambiental del proyecto Modificación de características de concesión del salto de Belesar, término municipal de Chantada (Lugo), central hidroeléctrica de Belesar III (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2013.