Відкрити головне меню

Віцяк Павло Іванович (25 грудня 1934 р.) — лікар, Народний депутат України 1-го скликання.

Віцяк Павло Іванович
Народився 25 грудня 1934(1934-12-25) (84 роки)
с. Теребінь, Грубешівського повіту Люблінського воєводства, Польща
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Посада Народний депутат України[1]
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений лікар України
Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 10 травня 1994

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 25 грудня 1934 р., в с. Теребінь, Грубешівського повіту Люблінського воєводства, Польща, в сім'ї селян. Закінчив Львівський державний медичний інститут.

З 1960 р. — завідуючий рентген-кабінетом Володимир-Волинської центральної районної лікарні (Волинська обл.)

З 1965 р. — Головний лікар Володимир-Волинського районного протитуберкульозного диспансеру.

З 1970 р. — Заступник завідуючого відділом охорони здоров'я Волинського облвиконкому.

З 1975 р. — Головний лікар Волинської обласної лікарні.

З 1983 р. — Завідуючий відділом охорони здоров'я виконкому Волинської обласної Ради.

З 1994 р. — Начальник управління санаторної допомоги населенню Міністерства охорони здоров'я України.

Одружений, має двоє дітей.

Політична діяльністьРедагувати

Висунутий кандидатом у народні депутати трудовим колективом Камінь-Каширської центральної районної лікарні. 4 березня 1990 р. обраний Народним депутатом України, набравши у 1-му турі 52,49% голосів, 2 претенденти (Волинська область, Камінь-Каширський виборчий округ N 45)

Входив до Народної Ради, фракції Конгресу національно-демократичних сил.

Голова Комісії ВР України з питань здоров'я людини.

Кандидат у Народні депутати України Верховної Ради XIII скликання, висунутий виборцями, 1-й тур - 3,3% 8-ме місце з 18-ти претендентів.

НагородиРедагувати

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями, присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України».

ДжерелаРедагувати