Відкрити головне меню

Вітіс Вілюнас (Вілюнас Вітіс Казіса (Казісович), лит. Vytis Viliūnas; *19 липня 1944, Паневежис — †10 листопада 2011, Вільнюс) — литовський, радянський і російський вчений-психолог, доктор психологічних наук, професор психології у Московському державному університеті імені Ломоносова, Вільнюському університеті, Університеті Вітовта Великого, Вільнюському педагогічному університеті[1][2]. , Шяуляйському університеті.

Вітіс Вілюнас
Vytis Viliūnas
Vilyunas Vitis.jpg
Народився 19 липня 1944(1944-07-19)
Литва Паневежис, Литва
Помер 10 листопада 2011(2011-11-10) (67 років)
Литва Вільнюс, Литва
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Flag of Lithuania.svg Литва
Національність литовець
Діяльність психолог
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова
Сфера інтересів психологія
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова, Вільнюський університет, Університет Вітовта Великого, Вільнюський педагогічний університет, Шяуляйський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор психологічних наук
Науковий керівник Леонтьєв Олексій Миколайович
Відомий завдяки: дослідження в галузі загальної психології, психології мотивації та емоцій, психології особистості, психології виховання

Зміст

БіографіяРедагувати

Вітіс Казісович Вілюнас народився 19 липня 1944 року в невеликому литовському місті Паневежис. Після закінчення школи і служби в армії поступив на Факультет психології Московського державного університету імені Ломоносова, який закінчив у 1970 році. У 1973 році закінчив аспірантуру Московського державного університету імені Ломоносова. В 1974 році захистив кандидатську дисертацію «Психологічний аналіз емоційних явищ» (науковий керівник — професор Леонтьєв Олексій Миколайович).

1990 року захистив докторську дисертацію «Психологічні механізми розвитку мотивації», в якій дослідив проблеми психології мотивації й емоцій, а також описав регулятивне значення психіки і природні передумови психіки людини.

З 1973 року — викладач, а з 1992 року — професор кафедри загальної психології Московського державного університету імені Ломоносова. Загальний викладацький стаж його роботи в університеті склав майже 40 років.

Був одним з керівників Товариства литовської культури в Москві[3].

  Зовнішні відеофайли
  Інтерв'ю з В.К.Вілюнасом (литовською мовою)

Після тривалої хвороби помер 10 листопада 2011 року у м. Вільнюсі.[4]

Наукова діяльністьРедагувати

Основні напрямки наукових досліджень — суб'єктивні переживання людини, суб'єктивна реальність. Дослідив феноменологію емоцій та обґрунтував можливість використання феноменологічних даних у побудові теорії емоцій.

Виявив двоїсту будову емоційних явищ, що включають емоційні переживання й відображення об'єктивного змісту, який "забарвлюють" емоції. Емоційні переживання безпосередньо відкривають суб'єкту смисл відображуваного змісту з точки зору потреб суб'єкта, служать спонуканням до діяльності. Емоційні явища взаємопов'язані, і процеси їх виникнення підлягають певним закономірностям.

Класифікував емоційні явища на "провідні" та "похідні", в залежності від відношення відображуваного емоційно предмета до предметів провідних потреб суб'єкта. Розглядав процес розвитку емоційної сфери людини в онтогенезі, місце і значення "ключових", "провідних" і "ситуативних", "похідних" емоцій. Обґрунтував місце емоційних явищ в розвитку і функціонуванні всієї пізнавальної сфери особистості (1976).

Дослідив механізми біологічної мотивації та, спираючись на цей матеріал, експериментально і теоретично проаналізував властиво людську мотивацію, розкрив детермінанти розвитку мотивації людини, мотиваційне зумовлювання, мотиваційне опосередкування, ситуативний і онтогенетичний розвиток мотивації, співвідношення емоцій та мотивів, феномени мотиваційної фіксації та сумації.

Йому присвячено спеціальный випуск журналу Journal of Russian & East European Psychology[5].

Основні праціРедагувати

Загальна кількість наукових публікацій: 54, у тому числі:

МонографіїРедагувати

  • Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. — 142 с.
  • Вилюнас В. К. Психологические механизмы биологической мотивации. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. — 208 с.
  • Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. — 288 с.
  • Вилюнас В. К. Психология развития мотивации. — СПб.: Речь, 2006. — 458 с.

СтаттіРедагувати

  • Вилюнас В. К. Обусловливание мотивационных отношений // Вестн. Моск. ун-та. Серия 14: Психология. — 1985. — № 4. — С. 50—59.
  • Вилюнас В. К. Инстинкт в свете эмоциональной концепции мотивации // Вестн. Моск. ун-та. Серия 14: Психология. — 1997. — № 1. — С. 3-13.
  • Вилюнас В. К. Эмпирические характеристики эмоциональной жизни // Психологический журнал. — 1997. — Т.18. — № 3. — С. 26-35.
  • Вилюнас В. К. Фенотипическая интерпретация политической активности // Вестн. Моск. ун-та. Серия 14: Психология. — 2001. — № 2. — С. 51-62
  • Вилюнас В. К., Кравченко А. С. Мотивация демонстративного поведения // Современная психология мотивации / Под ред. Д. А. Леонтьева. — М.: Смысл, 2002. — С. 122—151.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати