Відкрити головне меню

Ві́та (давня назва — Вита́ від слова "витися", "витати") — річка в Україні, на Придніпровській височині, в межах Обухівського та Києво-Святошинського районів Київської області та Києва. Права притока Дніпра - впадає в нього в межах Києва (в районі Віти-Литовської, Жуків острова). Значною мірою басейн річки знаходиться у приміській зоні за межами інтенсивної міської забудови, що вберегло р. Віта та її притоки від "одягання" в бетон. В її басейні знаходяться об'єкти, що є природними, історичними та археологічними пам'ятками.

Віта
50°17′45″ пн. ш. 30°33′18″ сх. д. / 50.29600000002777449° пн. ш. 30.55500000002777838° сх. д. / 50.29600000002777449; 30.55500000002777838
Витік 2 км на схід від с. Підгірці, Обухівський район
• координати 50°17′45″ пн. ш. 30°33′18″ сх. д. / 50.29600000002777449° пн. ш. 30.55500000002777838° сх. д. / 50.29600000002777449; 30.55500000002777838
Гирло Дніпро (у Києві)
• координати 50°20′08″ пн. ш. 30°33′30″ сх. д. / 50.3357000000277779° пн. ш. 30.55850000002777733° сх. д. / 50.3357000000277779; 30.55850000002777733
Країни: Україна Україна
(Київська область, Київ)
Регіон Київ
Київська область
Довжина 13,9 км
Площа басейну: 244 км2
Середньорічний стік 0,58 м3/с; 18,3 млн. м3/рік
Притоки: ліві: Сіверка, Петіль, Струмок Віта

Зміст

Гідрографічна характеристикаРедагувати

Річка Віта бере свій початок за 2 км на північний захід від с. Підгірці, Обухівського району. В її басейні знаходяться також села Ходосівка та Лісники, а також місцевості в межах Голосіївського району Києва - Пирогів та Віта-Литовська.

Довжина р. Віта - 13,9 км, площа басейну - 244 км2. Пересічна ширина річища у середній течії 7 м, долини - 2,5 км. Річище прямолінійне, місцями штучно спрямлене (21,5 % довжини).

В районі Києва, на південній околиці селища Віта-Литовська, до Віти зліва впадють річки Сіверка і Петіль, а трохи нижче за течією — Струмок Віта (річка Мала Віта[1]), що бере свій початок у селищі Хотів. Причому, притока Сіверка є значно довшою (29,2 км), ніж сама річка Віта. Віта впадає у Дніпро на південь від Жуків острова.

 
Карта околиць Києва, середина ХІХ ст. (з позначенням р. Віта)

Стік та якість водиРедагувати

Річка розташована на південній околиці Києва, за межами міської забудови. Тече в північно-східному напрямку — в бік, протилежний течії Дніпра, тому має дуже малий похил - 0,165 м/км. Після створення Канівського водосховища Віта зазнала підпору. Це призвело до ще більшого уповільнення течії і сильного заростання русла. Трапляються випадки, коли через зміни рівня води у Дніпрі її рух у гирлі змінюється на зворотний.

Середня багаторічна витрата води - 0,58 м3/секунду. Середній багаторічний обсяг стоку води - 18,3 млн. м3 на рік . Причому, дещо більше половини стоку формує річка Сіверка.

За хімічним складом вода гідрокарбонатно-кальцієвого складу з мінералізацією близько 770 мг/дм3 та твердістю води 6,6 мг-екв/дм3.

На показники якості води в річці впливає полігон захоронення побутових відходів неподалік від села Пирогів. Фільтрат, що утворюється в тілі полігону, забруднює підземні води, які в свою чергу є складовою річкового стоку.

Природні та історичні пам'ятки в басейні річкиРедагувати

Цікаво знатиРедагувати

Про назву

  • За розповідями старожилів, місцеві мешканці річку українською називали не Ві́та, а Вита́ (з наголосом на останній склад) від слова «вита́ти" ("витися»), тобто «річка, яка вита́є (в'ється)».
  • З таким же наголосом вживалося слово "Вита́" і до назви села Віта-Литовська (у 1957 р. включено у межі Києва). Причому, говорилося скорочено - село Вита́.
  • Російською у ХІХ ст. (Д. П. де ля Фліз, 1854 р. та Л. Похилевич, 1864 р.) річку називали "Вета"[2][3]).
  • Струмок Віта, який сьогодні ще називають річка Мала Віта[1], у працях краєзнавців ХІХ ст. називався річка Хотівська (за Д. П. де ля Флізом)[2], річка Хотівка (за Л. Похилевичем)[3], - від назви Хотів - передмістя Києва, через яке вона протікає.

Про розміри

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Живі та мертві річки Києва. - Українська газета. 2008, № 45(185)
  2. а б в Доминик Пьер де ля Флиз. Подробная статистика каждой деревни государственных имуществ Киевского округа. – Киев, 1854.
  3. а б в Похилевич Л.И. Сказание о населенных местностях Киевской губернии. – Киев: Киево-Печерская лавра. – 1864.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати