Віталітет
Віталітет (синонім — життєвість, від лат. vitalis — життєвий) — показник життєвого стану особини, що забезпечує реалізацію генетично обумовленої програми росту і розвитку.
Показник запропонований у 1984 році фізіологом рослин Юліаном Злобіним.[1] Злобін розрізняє віталітет на рівні особин, ценопопуляцій і видів[2].
На рівні особин віталітет визначається насамперед біомасою (чим краще розвинений організм, тим він більший; розрізняють великі, середні і дрібні особини), продукційним процесом і ступенем контролю особиною навколишнього середовища (для рослин — фітогенне поле, для тварин — інформаційне). Існує прямий зв'язок віталітету і щільності популяції (наприклад, особини лободи білої (Chenopodium album) з ценопопуляцій з низькою і високою щільністю можуть відрізнятися за фітомасою в 20 тисяч разів)[3].
На рівні ценопопуляцій віталітет визначається співвідношенням особин різного типу: розрізняють процвітаючі ценопопуляції (переважають великі та середні особини), рівноважні (всі групи представлені більш-менш рівномірно) і депресивні (переважають дрібні особини).
На рівні видів віталітет оцінюється за допомогою шкал життєвості (наприклад, для рослин така шкала була запропонована Ж. Браун-Бланке і І. Павійяром).
Див. також ред.
Література ред.
- Быков Б. А. Экологический словарь. — Алма-Ата: Наука, 1983. — 216 с.
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
- Словарь ботанических терминов / под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев : Наукова думка, 1984. — 308 с. (рос.)
Ресурси Інтернета ред.
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989 [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Словарь ботанических терминов / Под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев, Наук. Думка, 1984 [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Англо-русский биологический словарь (online версия) [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Англо-русский научный словарь (online версия) [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Кирик А.И., Никулин А.В. Оценка виталитетного состава ценопопуляции, как показателя напряженности конкуренції [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Успехи современного естествознания. – 2003. – № 9. – С. 70-72
- ↑ Злобин Ю. А. Принципы и методы изучения ценотических популяций растений / Учеб.-методич. пособие. — Казань, 1989. — 146 с.
- ↑ Наумова Л. Г. Основы фитоценологии. — Уфа, 1996. — 238 с.