Відкрити головне меню

ІсторіяРедагувати

Середньовічна вірменська філософіяРедагувати

Середньовічна вірменська філософія представлена основними творами: «Спростування лжевчень» Єзніка Кохбаці[ru] (V століття), «Визначення філософії» і «Аналіз Порфирія»

 
Давид Анахт — вірменський філософ-неоплатонік V—VI століть, представник Олександрійської школи неоплатонізму

Давида Анахта (V—VI століття), який є видатним представником елліністичної школи у філософії.

 
Рукопис Ована Воротнеці (XIV століття)

У науковий обіг Середньовіччя увійшли вірменські переклади[ru] представників античної культури. Це твори Арістотеля, Платона, Філона Александрійського, Порфирія, Томи Аквінського та інших. В Середні віки з'являються коментарі вірменських авторів до багатьох пам'яток еллінських і ранньосередньовічних вірменських авторів. Так, Григор Татеваці[ru] (XIV століття) коментує твори Арістотеля, Порфирія; Ованес Воротнеці (XIV століття) коментує твори Арістотеля, Порфирія, Філона; Аракел Сюнеці[ru] (XV століття) досліджує тлумачення праць Давида Анахта. Філософські твори містяться в 497 рукописах Матенадарана, в їх числі роботи Давида Харкаці[ru] (VII століття), Степаноса Сюнеці (VIII століття), Ованеса Імастасера[ru] (XI—XII століття), що відзначає першорядну роль досвіду в пізнанні світу; Ованеса Ерзнкаці (XIII століття), який вважає, що «все, що тримається під небом — рухливе і мінливе»; Ваграма Рабуні[ru] (XIII століття), Степаноса Лехаці[ru] (XVII століття) та інших.[2]

Філософія нового часуРедагувати

З XVII століття починається формування нової філософії. На першу половину цього століття припадає діяльність Барсега Ахбакеці[ru] і його учнів — Нерсеса Мокаці[ru] і Меликсета Вжанеци. Трохи пізніше набуває популярності філософ і богослов Симеон Джугаєці, автор «Книги логіки» та коментарів до «Елементів теології» Прокла. У XVIII столітті протікає діяльність Симеона Єреванці[ru].

Філософська думка у Вірменії в XX століттіРедагувати

Значний розвиток отримала філософська думка у Вірменії в ХХ столітті. Проблеми, пов'язані зі специфікою філософського знання, розробляв Г. А. Брутян, філософські аспекти семіотики — Л. А. Абрамян. У цей час у ряді робіт була досліджена, починаючи з давнини, вірменська філософська думка. У цій галузі плідно працювали такі історики філософії як В. К. Чалоян[ru], Г. Г. Габріелян, С. С. Аревшатян, Г. Т. Хрлопян, Г. О. Григорян. Значний внесок у вивчення логічного вчення Давида Непереможного вніс Г. А. Брутян. Філософські питання природознавства порушував у своїх творах В. А. Амбарцумян.Питання, що зачіпають різні аспекти філософської аргументації, досліджували Г. Г. Шакарян, П. Ц. Агаян, Е. Б. Маркирян, М. В. Асатрян, Г. П. Григорян та інші. В 1984 році в Єревані відбулася конференція «Філософські проблеми аргументації».

ЛітератураРедагувати

  • Чалоян В.К. История армянской философии (древний и средневековый период). — Ереван : Сарвард, 2008. — 368 с. — 200 экз. — ISBN 978-99941-999-8-3.
  • Чалоян В. К. Развитие философской мысли в Армении (древний и средневековый период). М., 1974.-293.
  • Чалоян В. К. Армянский Ренессанс. М., 1963
  • Чалоян В. К. К вопросу об оценке феодального направления армянской философии XVII—XVIII вв. // Историко-филологический журнал АН АрмССР. — 1958. — № 1. — С. 135—153.
  • Чалоян В. К. Древнеармянская интерпретация логики Аристотеля.// Известия АН АрмССР", общественные науки, 1946.№ 4.
  • Аревшатян С. С. Давид Анахт и его роль в развитии древнеармянской философии. В кн.: Давид Анахт. Соч. М., 1980. С.5-28.
  • Аревшатян С. С. Пути становления древнеармянской философии // Вопросы философии, 1972. № 10.
  • Аревшатян С. С. Платон в древнеармянских переводах. // Платон и его эпоха. М., 1979. С. 269—277.
  • Аревшатян С. С. Номинализм в средневековой армянской философии // XXV Международный конгресс востоковедов, доклады делегации СССР. М., 1960.
  • Мирзоян Г. К. Давид Непобедимый и армянская философская мысль XVII века // Философия Давида Непобедимого М., 1984.
  • Тевосян А. М. Кант и армянская философия XIX века // Вопросы философии.1981. № 12. С. 109—114.
  • Калашян Л. Х., Карапетян Л. М. Философская наука в Советской Армении // Вопросы философии. 1980.№ 11.
  • Товмасян С. С. Философская мысль в Советской Армении // Вопросы философии.1972.№ 10.
  • Хачатурян А. Б. История прогрессивной армянской философской и общественно-политической мысли конца XVIII — середины XIX века. М., 1973.
  • Геворгян Г. А., Харатян Г. С. Философия и этнография в Армении: история и современность // Научная мысль Кавказа. 2004.№ 3. С.83-90.
  • Мкртчян А. Т. Логика и её обучение в средневековой Армении // Актуальные проблемы обучения физико-математическим и естественнонаучным дисциплинам в школе и вузе VI Межрегиональная научно-практическая конференция учителей, посвященная 75-летию Педагогического института имени В. Г. Белинского. под общей редакцией М. А. Родионова. 2015. С. 128—132.
  • Габриельян Г. Г. История армянской философской мысли. В четырех томах. Ереван, 1956—1965. (вірм.)
  • Казанчян Т. Т. Отголоски геометрического учения об элементах в натурфилософии у армян // Известия Академии наук Армянской ССР. Общественные науки, 1945, № 3-4, с. 83-90. (вірм.)

ПриміткиРедагувати

  1. отв. ред. Л. М. Варданян, Г. Г. Саркисян, А. Е. Тер-Саркисянц. Армяне. — Ин-т этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая РАН; Ин-т археологии и этнографии НАН РА. — М. : Наука, 2012. — С. 469. — 600 прим. — ISBN 978-5-02-037563-5.
  2. Філософські праці у вірменських рукописах Матенадаране (короткий бібліографічний покажчик) // Вісник Матенадарана, Єреван, 1956. № 3. с. 387—457