Відкрити головне меню

Свєнціцька Віра Іларіонівна

українська мистецтвознавиця
(Перенаправлено з Віра Свєнціцька)

Віра Іларіонівна Свєнціцька
Віра Свєнціцька
Віра Свєнціцька
Народилася 28 серпня 1913(1913-08-28)
Австро-Угорщина Львів, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія
Померла 25 травня 1991(1991-05-25) (77 років)
Львів, Україна Україна
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Громадянство Польща ПольщаСРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українка
Діяльність мистецтвознавець
Alma mater Університет Яна Казимира, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР
Сфера інтересів мистецтвознавство
музеєзнавство
Заклад Національний музей у Львові
Науковий ступінь магістр мистецтв[d] (1939)
Батько Іларіон Семенович Свєнціцький
Матір Анісія Вострякова
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1995

Вíра Іларіо́нівна Свєнцíцька (28 серпня 1913, Львів, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія — 25 травня 1991, Львів, Україна) — українська мистецтвознавиця, діячка УВО та ОУН. Донька Іларіона Свєнціцького. Жертва сталінського терору.

ЖиттєписРедагувати

Народилася 28 серпня 1913 року у Львові в Галичині, яка була на той час у складі Австро-Угорщини. У 1932 році закінчила гімназію сестер Василіянок. Протягом 19321938 років навчалася у Львівському університеті, з 1939 року магістр мистецтвознавства. Науковий працівник Національного музею у Львові.

Протягом 1931—1932 перебувала у дівочій бойово-розвідувальній п'ятірці Марії Кос, що була в підпорядкуванні Крайової Екзекутиви (КЕ) ОУН. Була на лаві підсудних під час Львівського процесу 1936 року, виправдана.

Після другої радянської окупації 1944 року В. Свєнціцька була заарештована органами МГБ СССР. Крім усього іншого, вона була донькою директора Національного музею у Львові та відомим мистецтвознавцем, тому окупаційна влада не наважилася запроторити мисткиню просто до ГУЛАГу, а лише на заслання (19471956). Від концтабору її вберегла і відважна позиція відомого графіка Олени Кульчицької, яка розгорнула у Львові цілу кампанію на захист Свєнціцької, пишучи листи до всіх каральних установ СССР.

Після повернення з депортації працювала (з 1962) у Державному музеї українського мистецтва.

Віра Іларіонівна померла 25 травня 1991 року у Львові та похована біля батьків на Личаківському цвинтарі.

1995 року відзначена (посмертно) Державною премією ім. Т.Шевченка за альбом «Українське народне малярство XIII—XX ст. Світ очима народних митців».

Праці і статтіРедагувати

  • «Різьблені ручні хрести XVII—XX ст.» (1939)
  • «Іван Руткович і становлення реалізму в укр. малярстві XVII ст.» (1966)
  • «Історія українського мистецтва»(т. 2, 1967): узагальнення результатів досліджень творчості галицьких іконописців жовківського осередку майстрів із с. Судова Вишня, львівського кола та ін.
  • «Спадщина віків: Українське малярство XIV—XVII століть у музейних колекціях Львова» (Львів: Каменяр, 1990)
  • «Живопис XIV—XVI століть» (у 2 т. «Історії українського мистецтва», 1967)
  • «Словник жовківських майстрів живопису і різьби» (у зб. «Українське Мистецтвознавство», кн. 1, 1967)
  • альбом «Українське народне малярство XII—XX ст.» (1991), виданий вже після її смерті.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати