Вінницька фортеця

Вінницька фортеця — історична будова 1362 року в місті Вінниця[1].

Історичні подіїРедагувати

У 1362 р. литовський князь Ольгерд розбив монголо-татарів і звільнив з-під влади Золотої Орди українські землі. Після цього контроль над цими землями встановили литовці. Частину подільських земель князь Ольгерд дарував братам Корятовичам, які взялися укріплювати кордони, бо загроза з боку кочовиків була й досі актуальною[1].

У 1363 р. князь Федір Корятович на високій кручі біля річки Буг побудував Вінницьку фортецю. У фортечних вежах пізніше розмістили легку артилерію. У фортеці були колодязь і підземний хід до річки. Фортеця мала велике значення, бо охороняла торговельний шлях до Молдови. Крім того, Вінницька фортеця, хоч і була невелика, стала на заваді татарам грабувати українські села. Тому кочовики часто чинили напади на фортецю[1].

Основні історичні подіїРедагувати

У період з 1400 по 1569 рік на вінницькі укріплення татари нападали понад тридцять разів. Інколи вони навіть спалювали фортецю. Але її відбудовували знов і знов. Щоб краще укріпити місце після чергового знищення фортеці, власник Вінниці Федір Подольський звів їх дві — першу на лівому березі Бугу, другу на невеликому острові серед річки. Втім незначний гарнізон обох фортець не міг ефективно протистояти чисельним татарським загонам, хоч і завдавав чималих неприємностей ворогам[1].

У XVII ст. Вінницький замок був уже дуже слабкою фортецею, оскільки не відповідав тогочасним оборонним вимогам[1].

Проте в ньому постійно перебував гарнізон, бо Вінниця відігравала помітну роль у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького. Саме під Вінницею Іван Богун з трьох тисячним козацьким військом розбив 20-тисячну польську армію[1].

Після Визвольної війни Вінниця стала козацьким містом. Тож, коли польський уряд наприкінці XVII ст. скасував козацтво, місцеве населення повстало проти поляків і знищило обидві вінницькі фортеці[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж Гуркіна Г. О. Замки та фортеці України [Текст] : [для дітей серед. шк. віку] / Г. О. Гуркіна, О. В. Сердюк ; [худож. О. І. Дябіна ; фот. В. В. Меркулова]. - Харків : Торсінг плюс, 2010. - 95 с. : іл. - (Моя Україна). - ISBN 978-966-404-634-0