Вінець (планетна номенклатура)
У планетній номенклатурі, вінець[1][2] (або корона)[3] — це овальне підвищення у рельєфі. Зазвичай, терміни планетної номенклатури описують лише зовнішній вигляд об'єкту і нічого не вказують про його походження. Таким чином, першочергово термін "вінець" не був терміном планетної геології, хоча з часом він став загальноприйнятим і в геологічних описах, наприклад, венеріанські вінці. Термін зараз використовується для об'єктів Венери (341) та Міранди (3), однак, ймовірно, природа цих утворів різна.[4]
Вінці на Венері ред.
Поверхня Венери здебільшого сформована базальтовим вулканізмом, компресійними і розтягувальними тектонічними деформаціями, що у рельєфі проявляються як концентрично-тріщинуваті вінця та тессери.[5] На Венері вінці зазвичай мають великі розміри (декілька сотень кілометрів у поперечнику) і сліди вулканічної діяльності.
Вперше вінці були виявлені в 1983 році, коли радіолокаційне обладнання космічних кораблів "Венера-15" та "Венера-16" отримало зображення з високою роздільною здатністю рельєфу, що раніше вважався ударними кратерами.
Вважається, що вінці утворюються, коли гарячий матеріал піднімається в мантії (мантійний плюм), і просочується крізь кору до поверхні. Виверження виникає тільки в центрі плюму, а в інших частинах магма застигає у корі. Поступово тиск починає підіймати кору над плюмом і формує купол. Магма виходить на поверхню розсовуючи літосферу, формуючи по краях підняття глибокі рови. На кінцевому етапі магма застигає і купол обвалюється всередину. Цей рух «вивертає» рови по краях, перетворюючи їх на підняту кільцеву структуру.[1]
Перші стадії формування вінця відбуваються усього за кілька сотень тисяч років, а ось остання (обвал і руйнування) триває мільйони років. Аналіз будови кількох десятків подібних структур на Венері вказує, що принаймні 37 з них, тобто трохи менше ніж у половини, присутні ознаки того, що остання стадія формування у них ще не нестала. Тобто вулканічна активність у цих місцевостях не може бути старшою за чверть мільйона років. Стадії розвитку деяких з цих структур свідчать про те, що вулканічні процеси на Венері тривають і зараз.[1]
Найбільший вінець на Венері — це вінець Артеміди, який становить 2100 км в діаметрі.
Вінці на Міранді ред.
Овальні вінці на Міранді є дуже великими (100-300 км у поперечнику) порівняно з розмірами Міранди (470 км у діаметрі).[6] Вони можливо утворилися як діапіри, за рахунок підняттям теплого льоду. Нагрівання льоду могло бути спричиненим процесом припливного тертя.[7]
Примітки ред.
- ↑ а б в Бурлака, Олександр (03.08.2020). Схожа на Землю: кора Венери все ще вулканічно активна. ScienceUkraine. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 30.09.2020.
- ↑ Киселевич, Л. С. (2011). Порівняльна планетологія: підручник. К.: Ніка-Центр. с. 263.
- ↑ Міранда // Астрономічний енциклопедичний словник / За заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 296–297. — ISBN 966-613-263-X.
- ↑ Hargitai, Henrik I. (1 червня 2006). Planetary Maps: Visualization and Nomenclature. Cartographica: The International Journal for Geographic Information and Geovisualization. Т. 41, № 2. с. 149—164. doi:10.3138/9862-21JU-4021-72M3. ISSN 0317-7173. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Basilevsky, A.; J. Head (2003). The surface of Venus. Reports on Progress in Physics. 66 (10): 1699—1734. Bibcode:2003RPPh...66.1699B. doi:10.1088/0034-4885/66/10/r04.
- ↑ 37. Coronae Miranda, Uranus. Lunar and Planetary Institute (англ.) . Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 29.09.2020.
- ↑ Hammond, Noah P.; Barr, Amy C. (1 листопада 2014). Global resurfacing of Uranus’s moon Miranda by convection. Geology (англ.). Т. 42, № 11. с. 931—934. doi:10.1130/G36124.1. ISSN 0091-7613. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 29 вересня 2020.