Вільям Стайрон
| Вільям Стайрон | |
|---|---|
| William Styron | |
 Вільям Стайрон перериває роботу над романом для фотосесії Вільяма Вотервея Маркса, видавця (редактора)"Martha's Vineyard Magazine." | |
| Ім'я при народженні | Вільям Кларк Стайрон мол. |
| Народився |
11 червня 1925 Ньюпорт-Ньюс, штат Вірджинія |
| Помер |
1 листопада 2006 (81 рік) Мартас-Віньярд, Массачусетс, США ·пневмонія |
| Громадянство |
 США |
| Місце проживання |
Ньюпорт-Ньюс Вірджинія |
| Діяльність | прозаїк, есеїст |
| Alma mater | Duke University |
| Знання мов | англійська |
| Членство | Американська академія мистецтв та літератури, Американська академія мистецтв і наук і Fellowship of Southern Writersd |
| Роки активності | 1951—2006 |
| Напрямок | реалістична проза |
| Жанр | проза, драма |
| Magnum opus |
«Визнання Ната Тернера» (The Confessions of Nat Turner) «Вибір Софі» (Sophie's Choice) |
| Посада | голова журі Каннського кінофестивалюd |
| Військове звання | лейтенант |
| Діти | Susanna Styrond і Alexandra Styrond |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
| Премії | Пулітцерівська премія 1968 |
| IMDb | ID 0836612 |
Вільям Стайрон (англ. William Styron; 11 червня 1925, Ньюпорт-Ньюс — 1 листопада 2006, Мартас-Віньярд) — американський письменник, лауреат Пулітцерівської премії 1968, найбільш відомими романами якого є «Визнання Ната Тернера» та «Вибір Софі»[1]
Біографія ред.
Народився в штаті Вірджинія. Закінчив Девідсон-коледж у Даремі в штаті Північна Кароліна, в кінці Другої світової війни служив в армії. Після війни закінчив Університет Дьюка, де в 1947 році отримав ступінь бакалавра мистецтв з англійської мови. Надалі Стайрон працював у видавництві McGraw-Hill.
Його перший роман «Зійди в пітьму», («Lie Down in Darkness»), опублікований в 1951 році, розповідав про самогубство молодої жінки, про що розмірковує її батько. Твір отримав позитивні відгуки літературних критиків.
На початку 1950-x років перебрався до Європи, де в 1953 році став одним із засновник журналу Paris Review.
У 1967 році вийшов роман «Визнання Ната Тернера» («The Confessions of Nat Turner»), що викликав гострі дискусії і приніс письменнику Пулітцерівську премію. Роман витримав кілька перевидань, його переклали на 20 мов. В основу роману покладено події Повстання американських чорношкірих рабів на чолі з баптистським проповідником Натом Тернером 1831 року. Передсмертну сповідь Тернера, виступ якого призвів до смерті близько 50 білих чоловіків, жінок і дітей, записав його адвокат Томас Грей. Головний герой роману змальовується релігійним фанатиком, одержимим фантазіями про сексуальне насильство над красивою 18-річної білою дівчиною Маргарет. Убивши її, Тернер починає сумніватися в своїй правоті. Після виходу книги чорношкірі письменники піддали її критиці, звинувативши автора в расизмі й ігноруванні історичних фактів. В СРСР роман довгий час не видавався, «Літературна газета» опублікувала рецензію марксиста Герберта Аптекера, який звинувачував автора у спотворенні «образу народного героя»[2]
Неоднозначну реакцію (серед євреїв) також викликав наступний великий роман Стайрона «Вибір Софі» (1979), в якому розповідається про польку, яка пережила нацистський концтабір Освенцим. Її єврейський коханець Натан звинувачує героїню в тому, що вона залишилася жива. У 1983 році роман був екранізований, актриса Меріл Стріп отримала кінопремію «Оскар» за роль Софі.[3]
Останній роман «Шлях воїна» вийшов 2001 року. Письменник працював над ним з перервами близько десяти років.
Стайрон помер 1 листопада 2006 року в віці 81 року від пневмонії.
Твори ред.
- 1951 — Зійди в пітьму (англ. Lie Down in Darkness)
- 1952 — Довгий марш (англ. The Long March)
- 1960 — І підпалив цей дім (англ. Set This House on Fire) (рос. пер. 1987)
- 1967 — Визнання Ната Тернера (англ. The Confessions of Nat Turner) (рос. пер. 2005)
- 1979 — Вибір Софі (англ. Sophie’s Choice) (рос. пер. 1991)
- 1990 — Видима пітьма (англ. Darkness Visible)
- 1993 — Ранок у межі припливів (англ. A Tidewater Morning)
Примітки ред.
- ↑ Christopher Lehmann-Haupt (2 листопада 2006). William Styron, Novelist, Dies at 81. The New York Times. Архів оригіналу за 17 липня 2016. Процитовано 5 травня 2016.
- ↑ Мельников Н. Бунтующий человек Уильяма Стайрона [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Иностранная литература, 2006, № 4
- ↑ MacDowell Medal winners — 1960 – 2011. The Telegraph. Процитовано 6 грудня 2019.
Посилання ред.
- Стайрон Вільям // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 554. — ISBN 966-692-744-6.
- Наринская А. Умер Уильям Стайрон // Коммерсантъ, № 207 (3538) от 03.11.2006
- William Styron, Novelist, Dies at 81 [Архівовано 4 січня 2016 у Wayback Machine.], obituary written by Christopher Lehmann-Haupt, published in The New York Times, Nov. 2, 2006
- Audio Interviews with William Styron — RealAudio at Wired for Books.org by Don Swaim
- The Paris Review interview [Архівовано 13 червня 2010 у Wayback Machine.]
- «Tidewater traumas»: profile by James Campbell at The Guardian Unlimited website (March 22, 2003) [Архівовано 14 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Вільям Стайрон на сайті IMDb (англ.)
- Charlie Rose with William Styron — A discussion about mental illness — 50 mins interview video
- An Appreciation of William Styron — Charlie Rose — 55 mins video
Джерела ред.
- Мельников Н. Бунтующий человек Уильяма Стайрона [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Иностранная литература, 2006, № 4.
- Помер Вільям Стайрон. — режим доступа: http://www.kommersant.ru/doc/718881 [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]