Вікіпедія

Вільям Буг Лейшман

шотландський патолог

Сер Вільям Буг Лейшман (англ. William Boog Leishman; 6 листопада 1865(18651106), Глазго, Шотландія — 2 червня 1926, Лондон, Англія) — шотландський патолог, військовий лікар. У 1923—1926 роках був головою медичної служби армії Великої Британії. На його честь названо рід паразитичних екскават родини Трипаносоматиди (Trypanosomatidae) класу Кінетопластиди (Kinetoplastida). Представники роду спричинюють хвороби лейшманіози людини і тварин.

Вільям Буг Лейшман
англ. William Boog Leishman
Народився 6 листопада 1865(1865-11-06)[1][2][…]
Глазго, Ланаркшир, Шотландія, Сполучене Королівство
Помер 2 червня 1926(1926-06-02)[1][2][…] (60 років)
Лондон, Велика Британія
Поховання Гайґейтський цвинтар
Країна  Сполучене Королівство
Діяльність військовий лікар, патологоанатом, бактеріолог
Alma mater Університет Глазго
Вестмінстерська школаd
Галузь паразитологія і патологія
Заклад Army Medical Servicesd
Членство Лондонське королівське товариство
Військове звання Лейтенант-генерал
Нагороди
CMNS: Вільям Буг Лейшман у Вікісховищі

Біографія ред.

Ранні роки ред.

Лейшман народився в Глазго. Його батько, повний тезка, доктор Вільям Лейшман, був професором акушерства в Університеті Глазго. Вільям Буг навчався у Вестмінстерській школі та Університеті Глазго, надалі у 1887 році вступив до медичного корпусу Королівської армії, призначений хірургом. Служив в Індії, де робив дослідження кишкових гарячок та кала-азару (індійський варіант вісцерального лейшманіозу). Зокрема був в експедиції до Вазірістану в 1894-95 роках, отримав прикордонну медаль і застібку. Він під час відпочинку від основних обов'язків проводив дослідження з мікроскопії, використовуючи мікроскоп, якій він взяв собою в експедицію.

Він повернувся до Сполученого Королівства і став працювати у Вікторіанській лікарні в Нетлі в 1897 році. У 1900 році його призначено доцентом кафедри патології в армійському медичному училищі. Тоді він описав метод фарбування крові на малярію та інших паразитів — модифікацію та спрощення існуючого методу Романовського з використанням сполуки метиленового синього та еозину, яка стала відома як фарба Лейшмана.

Відкриття лейшманії ред.

У 1901 році, вивчаючи патологічний матеріал з селезінки пацієнта, який помер від кала-азару (тепер його називають «вісцеральним лейшманіозом»), він знайшов овальні тіла і опублікував звіт про них в 1903 році[4]. Чарльз Донован з Індійської медичної служби незалежно від нього знайшов такі ж тіла у інших пацієнтів з кала-азаром, і тепер вони відомі як тільця Лейшмана—Донована і є збудником цього лейшманіозу, якому дали назву на честь обох науковців Leishmania donovani[5]. Ім'я Лейшмана було запропоноване сером Рональдом Россом, який до того помилково оцінював хворобу, як особливо заразну форму малярію. Росс визнав, що помилявся, але був вражений роботою Лейшмана і класифікував етіологічний агент кала-азара до окремого роду Leishmania. Перший представник цього роду (збудник одного з різновидів шкірного лейшманіозу) описано раніше Петром Боровським у 1892 році. Лейшман також допоміг з'ясувати життєвий цикл Spirochaeta duttoni, що спричинює африканську кліщову гарячку, і разом з Альмротом Райтом розробив вакцинацію проти черевного тифу.

Подальша медична кар'єра ред.

1903 року він став професором патології в медичному коледжі Королівської армії. У 1905 році він був підвищений до підполковника на знак його наукових досягнень, а в 1910 році його обрано членом Лондонського Королівського товариства. У 1913 році він відмовився від кафедри патології в армійському медичному училищі, щоб взяти на себе обов'язки експерта з тропічних хвороб в армійській медичній консультативній раді при Військовій канцелярії, і в тому ж році він став одним із перших членів Комітету з медичних досліджень.

Під час першої світової війни займався профілактикою епідемічного висипного тифу у британських військах. У 1918 році його відкликали до Військового бюро, і при формуванні нових департаментів з гігієни та патології його призначено директором департаменту патології. У 1918 році його підвищили до звання генерал-майора. У 1923 році Лейшман став генеральним директором і отримав звання генерал-лейтенанта.

Визнання ред.

Він був президентом Королівського товариства тропічної медицини та гігієни в 1911—1912 роках. Став лицарем-командором «Ордена Лазні» і «Ордена Святого Михайла і Святого Георгія», лицарем благодаті ордена Святого Іоанна Єрусалимського (II ступінь, 1923), лицарем-бакалавром (1918), нагороджений орденом Почесного легіону (3-й клас і ранг Великого Офіцера), медаллю «За видатні заслуги» армії США.

У 1926 році 23 прізвища піонерів охорони здоров'я та тропічної медицини були обрані для розміщення на фризі будівлі Лондонської школи гігієни та тропічної медицини, серед них й ім'я Лейшмана.

Примітки ред.

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Leishman, W. B. 1903. On the possibility of the occurrence of trypanosomiasis in India. Br. Med. J. i:1252-1254. (англ.)
  5. ↑ Hoare, C. A. 1938. Early discoveries regarding the parasites of oriental sore. Trans. R. Soc. Trop. Med. Hyg. 32:67-92. (ісп.)

Джерела ред.

  • Cox F. E. G. (October 2002). «History of Human Parasitology». Clin Microbiol Rev. American Society for Microbiology. 15 (4): 595—612. doi:10.1128/CMR.15.4.595-612.2002. PMC 126866. PMID 12364371 (англ.)
  • Kean, B. H., K. E. Mott, and A. J. Russell (ed.). 1978. Tropical medicine and parasitology: classic investigations. Cornell University Press, Ithaca, N.Y. (англ.)
  • Kiple, K. (ed.). 1993. Cambridge world history of human diseases. Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom. (англ.)
  • «Obituary Notices of Fellows Deceased-William Boog Leishman». Proceedings of the Royal Society B. The Royal Society. 102 (720): i–xxvii. 2 April 1928. doi:10.1098/rspb.1928.0019. JSTOR 81250. (англ.)
  • London School of Hygiene & Tropical Medicine. Behind the Frieze — Sir William Leishman (1865—1926) [1] (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільям_Буг_Лейшман&oldid=41027798