Вільяміна Патон Стівенс Фле́мінг (англ. Williamina Paton Stevens Fleming; 15 травня 1857(18570515), Данді, Велика Британія — 21 травня 1911, Бостон, США) — американська астрономка шотландського походження, протягом усієї кар'єри брала участь в розробці єдиної системи класифікації зір, каталогізувала тисячі астрономічних об'єктів. Серед особливих досягнень варто зазначити відкриття нею в 1888 році туманності Кінська Голова[3].

Вільяміна Флемінг
англ. Williamina Fleming
Ім'я при народженні англ. Williamina Paton Stevens
Народилася 15 травня 1857(1857-05-15)
Данді, Шотландія, Сполучене Королівство[1]
Померла 21 травня 1911(1911-05-21) (54 роки)
Бостон, США[1]
Поховання Маунт Оберн[2]
Місце проживання Бостон[1]
Країна  США
 Велика Британія
Діяльність астроном
Галузь астрономія
Заклад Гарвардська обсерваторія[1]
Науковий керівник Едвард Чарлз Пікерінг
Членство Гарвардські комп'ютери
Американське астрономічне товариство
Французьке астрономічне товариство
Лондонське королівське астрономічне товариство
Автограф

CMNS: Вільяміна Флемінг у Вікісховищі
Група жінок-обчислювачів в обсерваторії Гарвардського коледжу, яка працювала у астронома Едварда Пікерінга. До групи входили Генрієтта Свон Лівітт, Енні Джамп Кеннон, Вільяміна Флемінг та Антонія Каетана Морі.

Біографія ред.

Флемінг народилася 15 травня 1857 року в місті Данді, Шотландія, в сім'ї Мері Волкер та Роберта Стівенса[4]/ Навчалась у державних школах Данді, у 14 років стала учнем-учителем в школі взаємного навчання. Після закінчення школи вийшла заміж за Джеймса Орра Флемінга (англ. James Orr Fleming), після чого, коли їй виповнився 21 рік, вони переїхали до США в Бостон, штат Массачусетс. У цей час вона була вагітна сином Едвардом. Чоловік її покинув, тому Вільяміні довелося шукати роботу, щоб прогодувати себе і сина[5].

Флемінг почала працювати служницею в будинку професора Едварда Пікерінга. Пікерінг, який у той час працював в обсерваторії Гарвардського коледжу, був розчарований своїми помічниками і, за легендою, спересердя заявив, що його покоївка могла б краще впоратись із їхньою роботою[5].

У 1881 році Пікерінг найняв Флемінг для виконання канцелярської роботи в обсерваторії. Незважаючи на таку скромну посаду, вона розробила й допомогла впровадити систему класифікації зір, у якій літера присвоювалася залежно від кількості водню в спектрі зорі. Зорі з максимальним вмістом водню класифікуються літерою A, потім B і так далі до літери Q (за виключенням літери J). Ця класифікація була відома як система Пікерінга — Флемінг[6]. Пізніше Енні Кенон покращила її класифікацію, запропонувавши простішу систему на основі температури зорі.

Флемінг активно працювала над каталогом Генрі Дрейпера. За дев'ять років вона каталогізувала понад 10 000 зір. За час своєї роботи вона виявила 59 газоподібних туманностей, понад 310 змінних зір і 10 нових. У 1907 році вона опублікувала список з 222 виявлених нею змінних зір.

У 1888 році Флемінг відкрила на пластині номер B2312 туманність Кінська Голова, описавши її як яскраву туманність (пізніше відому як IC 434) з «напівкруглими заглибленнями 5 мінут діаметром за 30 мінут на південь від Дзета Оріона». Брат Едварда Пікерінга, Вільям Пікерінг, проаналізувавши фотографію, припустив, що це місце було лише тінню від хмари космічного пилу.

Багато зі статей та книг, що виходили пізніше, намагались заперечувати причетність Флемінг до відкриття та приписували його Вільяму Пікерінгу, тому що укладач першого Індексного каталогу (IC) Джон Дреєр видалив ім'я Вільяміни Флемінг з авторів списку об'єктів, які вона виявила, приписуючи авторство Пікерінгу (авторство якого не викликало у читачів каталогу сумнівів, оскільки він був директором обсерваторії). Однак, у другому випуску Індексного каталогу в 1908 році Флемінг та інші автори були вже досить відомі, щоб отримати належне визнання заслуг у відкритих ними пізніше об'єктах — щоправда, не для туманності Кінська Голова, яку Флемінг відкрила раніше.

Пікерінг був настільки вражений креативністю Вільяміни Флемінг, що найняв ще дев'ятьох інших жінок, щоб допомогти з обчисленнями та сортувати спектри на фотопластинках, а також для редагування публікацій обсерваторії. Ця група жінок стала відомою як «Гарвардські комп'ютери»[6].

У 1899 році Флемінг було призначено відповідальною за архів фотопластин. У 1906 році вона стала першою американкою, обраною почесним членом Лондонського королівського астрономічного товариства. Незабаром після цього її було обрано почесним членом коледжу Веллслі в області астрономії. Незадовго до її смерті Астрономічне товариство Мексики нагородило її медаллю за відкриття нових зір.

Флемінг опублікувала 2 роботи:

  • «Фотографічне дослідження змінних зір» (англ. A Photographic Study of Variable Stars, 1907)
  • «Спектри і фотографічні величини зір в стандартних кольорах» (англ. Spectra and Photographic Magnitudes of Stars in Standard Regions, 1911).

Остання, дуже важлива робота Флемінг «Зорі з пекулярними спектрами» була опублікована в 1912 році вже після її смерті[7].

Померла в Бостоні в 1911 році від пневмонії.

Вшанування ред.

Література ред.

  • Собел, Дава (2017). The Glass Universe: How the Ladies of the Harvard Observatory Took the Measure of the Stars. (англ.)

Примітки ред.

  1. а б в г Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th CenturyRoutledge, 2003. — Vol. 1. — P. 452. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. Find a Grave — 1996.
  3. Cannon, Annie J. (June 1911). Williamina Paton Fleming. Science (опубліковано опубліковано 30 June 1911). 33 (861): 987—988. Bibcode:1911Sci....33..987C. doi:10.1126/science.33.861.987. PMID 17799863. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 21 листопада 2020.
  4. Ewan, Elizabeth; Innes, Sue; Reynolds, Sian (2006). The biographical dictionary of Scottish women : from the earliest times to 2004. Edinburgh, Scotland: Edinburgh University Press. с. 121. ISBN 978-0748626601. OCLC 367680960. Процитовано 14 лютого 2019.
  5. а б Kass-Simon, Gabriele (1993), Farnes, Patricia; Nash, Deborah (ред.), Women of science: righting the record, Midland Book, т. 813, Indiana University Press, с. 92—94, ISBN 0-253-20813-0, архів оригіналу за 14 червня 2020, процитовано 21 листопада 2020
  6. а б Seaver, Carl (21 листопада 2022). Williamina Fleming: How a Scottish Maid became an iconic astronomer. History Defined (English) . Процитовано 10 грудня 2022.
  7. Алиса Тоточава (2 квітня 2009). ДОЧЕРИ УРАНИИ. Астронет. Архів оригіналу за 7 березня 2012.(рос.)
  8. IAU Minor Planet Center. minorplanetcenter.net. Процитовано 20 червня 2023.