Вільшаниця (Шепетівський район)

село в Білогірському районі Хмельницької області

Вільша́ниця — село Шепетівського району Хмельницької області.

село Вільшаниця
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Шепетівський район
Громада Білогірська селищна громада
Облікова картка село Вільшаниця 
Основні дані
Населення 344 особи (2001)
Площа 0,161 км²
Густота населення 2136.65 осіб/км²
Поштовий індекс 30231
Телефонний код +380 3841
Географічні дані
Географічні координати 49°59′06″ пн. ш. 26°16′21″ сх. д. / 49.98500° пн. ш. 26.27250° сх. д. / 49.98500; 26.27250Координати: 49°59′06″ пн. ш. 26°16′21″ сх. д. / 49.98500° пн. ш. 26.27250° сх. д. / 49.98500; 26.27250
Середня висота
над рівнем моря
246 м м
Водойми р. Горинь
Найближча залізнична станція Вільшаниця
Місцева влада
Адреса ради 30200, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, смт Білогір'я, вул. Шевченка, 44
Карта
Вільшаниця. Карта розташування: Україна
Вільшаниця
Вільшаниця
Вільшаниця. Карта розташування: Хмельницька область
Вільшаниця
Вільшаниця
Мапа
Мапа

До 2020 Вільшаниця — центр Вільшаницької сільської ради. До складу сільської ради входило також село Варивідки.

Загальна територія сільради — 2225 га (орної землі — 1263 га, лісів — 109 га, ставків — 0,9 га). Населення села за переписом 2001 року становило 344 особи, в 2011 році — 297 осіб.

Вільшаниця розташована на захід на відстані 10 кілометрів від смт Білогір'я. Села Вільшаниця та Варивідки розташовані вздовж залізничної колії, яка з'єднує Тернопіль і Шепетівку. Праворуч уздовж обох сіл протікає річка Горинь. Люди на цій території селилися з давніх-давен. 1959 р. Дністровсько-Волинською екпедицією було знайдено поселення епохи бронзи та зразки ліпної кераміки навпроти села Вільшаниця.

Історія ред.

Села Вільшаниця і Вариводки виникли у XVI ст. Точних історичних джерел про заснування цих сіл немає. Є лише згадка про те, що 1563 р. селяни Вариводки повстали проти місцевого пана М.Сенюти, вбили його, після чого втекли. Назва с. Вільшаниця походить від великих заростей вільхи. Жителі с. Вільшаниця і Вариводки в середні віки були переважно кріпаками, які працювали у сільському господарстві.

Поселення під назвою Олешинці вперше згадується в документах як володіння кременецького старости Дениса Мокосія, надане йому Казимиром Ягелончиком 1442 р. 1665 р. село згадується як володіння Христини Сенюти. У 1718 р. тут було побудовано дерев'яну церкву котра була спалена перед Другою Світовою війною одним із активістів колгоспу.

Про те, що жителями села були козаки які причому брали участь в селянських повстаннях, які були звичним явищем свідчать численні козацькі могили з великими кам'яними хрестами. Ці хрести частково збереглися в двох місцях, а частина була знищена більшовиками або використана як будівельні матеріали. У XIX — початку XX ст. село входило до складу Ямпільської волості Кременецького повіту. У 1888 р. тут проживало 622 парафіяни та було 80 будинків.

У 1906 році село Ямпільської волості Кременецького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 44 верст, від волості 4. Дворів 113, мешканців 719[1].

До 1917 р. с. Вільшаниця входила до Велико-Дедеркальської волості Кременецького повіту Волинської губернії, а с. Вариводки — до Уніївської волості Острозького повіту цієї ж губернії.

Радянська влада закріпилась в селах наприкінці 1920 р. після відступу за кордон військ УНР. У 1922 р. було створено першу сільську раду, яку очолив Кирило Павлович Медведь. Місцевий колгосп «Новий шлях» створено на початку 1930-х рр. Колгосп у 1939 р. був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

Під час голодомору 1932—1933 років частина жителів вимерла (точних даних немає) і єдиним способом вижити особливо для дітей була школа, у якій давали 200 г супу із кропиви.

До 1939 року на території села знаходилась прикордонна застава, адже село межує з с.Шкроботівка Тернопільської обл., а тоді це була територія Польщі. Було розпочато будівництво військового заводу, але з переформування застави в вересні 1939 року будівництво припинили. Колишня казарма збереглась донині і використовується як приміщення для бібліотеки та клубу.

Збереглися пам'ятки війни — доти масивна споруда з бетону, з товщиною стін до 1-1,5 метра, заввишки 3—4 поверхи, з яких тільки частина верхнього виглядає із землі.

На початку липня 1941 р територія сільради була захоплена німецькими окупантами і визволена 27—28 лютого 1944 партизанським загоном.

Понад 100 жителів Вільшаниці воювали на фронтах Другої світової війни. Смертю хоробрих полягли в боях з ворогом Павло Іванович Машталір, Ілля Хомич Іваньков, а загалом 96 жителів загинули на війні.

Після звільнення від німецько-нацистських загарбників головою сільради працював І. Величко У 1950 р колгосп «Ленінська кузня» с. Вариводки був об'єднаний з колгоспом «Новий шлях» с. Вільшаниця. З 1964 р. колгосп носив ім'я Ярославського, відомого компартійного діяча Радянського Союзу. Після 1992 р. колективне господарство перейменовано в колгосп ім. Лесі Українки. Внаслідок реформування сільськогосподарських підприємств у 1999 р. на базі сільськогосподарської спілки ім. Лесі Українки було утворено ТОВ «Правда», але недоліки в господарюванні, низькі прибутки не давали змоги рентабельно розвиватись вищезгаданому господарству. Тому в жовтні 2000 року власники земельних часток (паїв) підписали 332 угоди на оренду землі з ДТ ЗАТ корпорації «Агротех» агрофірми «Білогірська» Частина працездатних членів колишнього ТОВ «Правда» уклала з «Агротехом» трудові угоди, решта працюють за тимчасовими угодами на сезонних роботах. Отже, колективне господарство розпалось, оскільки не мало змоги самостійно розвиватись.

Зараз у селі працює 9-тирічна школа, де навчається близько сорока учнів.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Білогірської селищної громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білогірського району, село увійшло до складу Шепетівського району.[3]

Відомі люди ред.

  • Л. А. Войтюк — учасник повстання на броненосці «Потьомкін»; в роки громадянської війни — активний учасником революційного руху.

Примітки ред.

  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2019.
  2. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання ред.