Вільне (Болградський район)
Ві́льне (до 1945 року — Ісерлія[1]) — село в Україні, у Тарутинській селищній громаді, Болградського району Одеської області. Населення становить 1685 осіб. Більшість населення села — болгари.
| село Вільне | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Болградський район
|
| Громада | Тарутинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51060170050070258 |
| Облікова картка | Вільне (Болградський район) |
| Основні дані | |
| Населення | 1685 |
| Площа | 2,76 км² |
| Густота населення | 610,51 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 68556 |
| Телефонний код | +380 4847 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°59′10″ пн. ш. 29°02′49″ сх. д. / 45.98611° пн. ш. 29.04694° сх. д.Координати: 45°59′10″ пн. ш. 29°02′49″ сх. д. / 45.98611° пн. ш. 29.04694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
53 м |
| Водойми | р. Киргиж-Китай, р. Ісерлія |
| Відстань до обласного центру |
159 км |
| Відстань до районного центру |
30 км |
| Найближча залізнична станція | Березине |
| Відстань до залізничної станції |
37 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 68556, с.Вільне, вул.Центральна |
| Карта | |
  Вільне | |
 Вільне | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
Село розташоване на правому березі річки Киргиж-Китай, на південному заході району за 8 км від кордону з Молдовою. На південно-східній околиці села річка Ісерлія впадає у річку Киргиж- Китай.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1825 осіб, з яких 868 чоловіків та 957 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1652 особи.[3]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| болгарська | 92,70 % |
| російська | 2,67 % |
| українська | 1,60 % |
| молдовська | 1,31 % |
| гагаузька | 1,25 % |
| вірменська | 0,18 % |
| циганська | 0,06 % |
| інші | 0,23 % |
Історія ред.
Першими поселенцями на території села були переселенці з Болгарії, які оселилися тут у 1829 — 1831 роках.
За даними 1859 року у болгарській колонії Ісерлія Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1043 особи (524 чоловічої статі та 519 — жіночої), налічувалось 141 дворове господарство, існував православний молитовний будинок[5].
Станом на 1886 рік у болгарській колонії Іваново-Болгарської волості мешкало 1636 осіб, налічувалось 227 дворових господарства, існували православна церква, школа, 3 лавки[6].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2079 особи (1044 чоловічої статі та 1035 — жіночої), з яких 2059 — православної віри[7].
14 листопада 1945 року було перейменовано на село Іссерлія Новоіванівського району на село Вільне і Іссерлійську сільраду — на Вільнянську.[8][9]
Економіка ред.
Основні напрямки сільського господарства — виноградарство, скотарство, вирощування зернових і технічних культур.
Примітки ред.
- ↑ Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941(рос.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 307)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-6. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14 листопада 1945 року «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»
- ↑ УРСР: Адм.-тер. поділ (на 01.09.1946), 1947, с. 880–958, 959–1040..
Джерела ред.
- Вільне // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Одеська область / Ред. кол. тому: Гладка Л. В. (голова), Ануфрієв Л. О. (заст.), Бачинський А. Д., Боровой С. Я., Вольський С. А., Воробей П. І., Каришовський П. Й., Касьян Я. Г., Коваленко К. С., Ковбасюк С. М., Коломійчук В, Т., Коновалов В. Г., Коншина В. А., Курносов Ю. О., Лопата П. П., Мазуренко I. Д., Некрасов П. А., Першина 3. В., Раковський М. Ю., Смирнов О. М., Цвілюк С. А. (відп. секр.), Цимбал Є. I., Чижевський М. Т., Чухрій П. Г. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 795.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |