Фрідріх-Вільгельм Аргеландер
Фрідріх Вільгельм Август Аргеландер (нім. Friedrich Wilhelm August Argelander; 22 березня 1799 — 17 лютого 1875) — німецький астроном, член Берлінської академії наук (1870).
| Фрідріх-Вільгельм Аргеландер | |
|---|---|
| нім. Friedrich Wilhelm August Argelander | |
 | |
| Народився |
22 березня 1799[1][2][…] Клайпеда, Королівство Пруссія[2][3] |
| Помер |
17 лютого 1875[1][2][…] (75 років) Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[4][2][3] |
| Поховання | Старий цвинтар в Бонніd |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Пруссія |
| Діяльність | астроном, викладач університету |
| Alma mater | Кенігсберзький університет |
| Галузь | астрономія, геодезія, світлова величина[5], сферична астрономія[5] і astronomical observationd[5] |
| Заклад |
Боннський університет Koenigsberg Observatoryd |
| Вчителі | Фрідріх Вільгельм Бессель[6] |
| Відомі учні |
Wilhelm Julius Foerster Adalbert Kruegerd |
| Аспіранти, докторанти |
Wilhelm Julius Foerster Fredrik Mattsson Woldstedtd[7] Adalbert Kruegerd[7] Eduard Heisd[7] |
| Членство |
Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Баварська академія наук Петербурзька академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США |
| Нагороди | |
 Фрідріх-Вільгельм Аргеландер у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився в Мемелі (нині Клайпеда, Литва). 1822 року закінчив Кенігсберзький університет. З 1820 року працював під керівництвом Фрідріха-Вільгельма Бесселя в Кенігсберзькій обсерваторії. У 1823—1836 рр. працював у Фінляндії: до 1832 року — директор обсерваторії в Або, в 1832—1836 рр. — директор обсерваторії в Гельсингфорсі (нині Гельсінкі), з 1828 року — також професор університету в Гельсингфорсі. З 1836 року — професор університету й директор обсерваторії в Бонні.
Основні наукові роботи належать до позиційної астрономії й фотометрії. У Кенігсберзькій обсерваторії брав участь у роботах Бесселя з визначення точних положень зір. В обсерваторії Або визначав власні рухи зір. За матеріалами цих спостережень склав каталог 560 зір (1835). Проаналізувавши власний рух 390 зір, дістав упевнене підтвердження існування руху Сонця щодо інших зір, а також підтвердив розташування апекса, визначене раніше Вільямом Гершелем за власними рухами всього семи зір. 1843 року видано працю Аргеландера «Нова уранометрія» — атлас і каталог усіх зір, видимих неозброєним оком. У ньому було впорядковано позначення зір, чітко розмежовано сузір'я і точніше вказано зоряні величини (Аргеландер запровадив десяті частки зоряних величин).
Аргеландер був засновником широкого систематичного вивчення змінних зір. 1838 року він став до спостережень змінних зір і здійснював їх безперервно до 1870 року. Розробив простий метод візуальних оцінок блиску досліджуваної зорі в порівнянні з навколишніми постійними зорями (метод ступенів), який широко застосовується й досі. 1844 року опублікував «Відозву до друзів астрономії», що відіграло велику роль у становленні інтересу до змінних зір і в залученні до спостережень за ними не лише фахівців, а й аматорів.
Навколо Аргеландера сформувалася школа дослідників, серед яких були Йоганн Шмідт, Август Віннеке, А. Крюгер, Е. Шенфельд, Е. Гейс та інші.
У 1852—1859 рр. керував створенням фундаментального каталогу «Боннський огляд», що містить розташування (з точністю до 0,1 мінути) і яскравості (з точністю до 0,3 зоряної величини) усіх зір, яскравіших 9-ї видимої величини від Північного полюса до схилення −2 (загалом 324 198 зір). Протягом понад 30 років — 1838 по 1870 рр. — Аргеландер отримав понад 12 000 оцінок блиску близько 40 змінних зір, відкрив разом зі своїми учнями велику кількість нових змінних. Започаткував сучасну номенклатуру змінних зір.
Іноземний член-дописувач Петербурзької академії наук (1826), член багатьох академій наук, голова Німецького астрономічного товариства (1864—1867).
Див. також ред.
- 1551 Аргеландер — астероїд, названий на честь вченого[8].
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Аргеландер, Фридрих-Вильгельм-Август // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — Сент-Питерсберг: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. II. — С. 30.
- ↑ а б в г Argelander, Friedrich // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1902. — Vol. 46. — S. 36–38.
- ↑ Аргеландер Фридрих Вильгельм Август // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б Berry A. A Short History of Astronomy — London: John Murray, 1898.
- ↑ а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрідріх-Вільгельм Аргеландер |
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Аргеландер Фридрих Вильгельм Август. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)