Карл Вільгельм Онезорґе (нім. Karl Wilhelm Ohnesorge) — німецький державний діяч, рейхсміністр пошти Третього рейху (1937—1945), обергрупенфюрер НСКК (5 вересня 1938).

Вільгельм Онезорґе
нім. Wilhelm Ohnesorge
Ім'я при народженні Карл Вільгельм Онезорґе
Народився 8 червня 1872(1872-06-08)[1][2][…]
Грефенгайніхен, Німеччина
Помер 1 лютого 1962(1962-02-01)[1][2][3] (89 років)
Мюнхен, ФРН[1]
Країна  Німеччина
Місце проживання Кляйнмахнов
Діяльність політик
Alma mater Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Знання мов німецька[5]
Членство Deutschvölkischer Schutz und Trutzbundd, Асоціація німецьких інженерівd (1937) і Verband der Elektrotechnik, Elektronik und Informationstechnikd
Посада Reichspostministerd
Військове звання обергруппенфюрер і Націонал-соціалістичний механізований корпус
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни
Почесний хрест ветерана війни
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Життєпис

ред.

Вільгельм Онезорґе народився 8 червня 1872 року в Грефенхайніхене в родині телеграфного чиновника. Свої шкільні роки провів у Франкфурті-на-Майні. У 1890 році як стажист прийшов на службу в Головну поштову дирекцію Франкфурта. C 1897 року служив у берлінському поштовому відомстві. З 1898 по 1901 роки вивчав математику і фізику в університетах Берліна і Кіля.

З 1900 року на службі в телеграфному управлінні Берліна. З 1901 по 1914 роки на службі в Головній поштовій дирекції. Від серпня 1914 до січня 1915 року референт служби зв'язку Верховного командування. З лютого 1915 по листопад 1918 року начальник телеграфного управління при Генштабі. За заслуги був удостоєний Залізним хрестом 2-го і 1-го класу. Після демобілізації в 1919 році на службі в Головній поштовій дирекції Дортмунда.

Одним з перших приєднався до нацистського руху. У 1920 році Онезорг познайомився з Адольфом Гітлером і вони стали хорошими друзями. Незабаром після цього він вступив в НСДАП (квиток № 42) і створив першу організацію НСДАП за межами Баварії — ортсгруппе (нім. Ortsgruppe) в Дортмунді. Під час Рурської кризи в 1923 році, в порушення заборон союзників, забезпечував телефонний зв'язок з незайнятої частиною Німецької імперії. Після провалу Пивного путчу в листопаді 1923 року, він залишався вірним послідовником Гітлера. У 1924 році в знак визнання його заслуг у «боротьбі за Рур» Онезорг був призначений начальником відділу Головної поштової дирекції в Берліні.

У 1929 році став президентом Центрального імперського управління пошти, яке знаходилося в Темпельхофі і вдруге вступив в НСДАП. З 1 березня 1933 статс-секретар Імперського міністерства пошти і фактично керівник його. 2 лютого 1937 був призначений рейхсміністром пошти замість відправленого у відставку барона Пауля Ельц-Рюбенаха.

У червні 1942 року запропонував Гітлеру план створення атомної бомби[6]. Підтримував наукову діяльність Манфреда фон Арденне. Після самогубства Гітлера і формування уряду Деніца в нього не ввійшов і залишив свою посаду 1 травня 1945 року.

Був заарештований американцями в травні 1945 року, кілька років перебував у різних таборах для військовополонених і був допитаний як свідок на Нюрнберзькому процесі. У 1948 році був звільнений від відповідальності, проте апеляційна палата суду Верхньої Баварії в 1949 році зарахувала його до «головних злочинців». У 1955 році за станом здоров'я постанова суду була скасована і Онезорге був відпущений. У наступні роки жив на пенсію від поштового відомства. Помер 1 лютого 1962 року в Мюнхені.

Нагороди

ред.

Перша світова війна

ред.

Міжвоєнний період

ред.

Друга світова війна

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #117112356 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б Munzinger Personen
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. CONOR.Sl
  6. Время новостей: N°76, 04 мая 2005. www.vremya.ru. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 3 березня 2018.

Джерела

ред.
  • Васильченко А. В. Прожектор доктора Геббельса. Кинематограф Третьего рейха — М.:Вече, 2010. — 320 с. — 3000 экз. — ISBN 978-5-9533-4216-2.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
  • Klee E., Das Personenlexikon zum Dritten Reich, Wer war was vor und nach 1945, 2. Auflage, Fischer, Frankfurt am Main. 2007, ISBN 978-3-596-16048-8
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

Посилання

ред.