Відкрити головне меню

Вікіпедія:Проект:Енциклопедія історії України/Статті/ДОБРОЧИННІСТЬ, благодійництво

ДОБРОЧИННІСТЬ, благодійництво — добровільне надання допомоги соціально знедоленим та матеріально незабезпеченим громадянам сусп-ва приватними особами, т-вами, д-вою .

З часів Київської Русі Д. поширювалася на укр. землях разом з утвердженням тут християн. моралі (див. Християнство). Церква з десятини утримувала лікарні, богадільні, опікувалася паломництвом. Д. проголошувалася достоїнством ідеального володаря, згадка про неї стала неодмінним елементом панегіриків на честь багатьох представників правлячої верхівки. Осередками Д. протягом всього середньовіччя були церква, монастирі, братства, козац. орг-ції.

19 ст. дало нові зразки Д., приватна Д., зокрема, тісно перепліталася з діяльністю розгалу-женої системи держ., громад. та станових благодійних закладів і установ, до складу якої входили богадільні, притулки для дорослих і дітей, інвалідські будинки, нічліжки, безплатні або дешеві їдальні та квартири, будинки працелюбства, нар. аудиторії, нар. читальні, виховні будинки, ясла, майстерні, дитячі колонії, різні мед. та навч. заклади тощо. На поч. 20 ст. в Російській імперії налічувалося 14 854 доброчинні установи, 95 % яких було засновано протягом 1861—99. Найчисленнішими були приватні благодійні установи, що підпорядковувалися МВС (6895) та  відомству правосл. сповідування і військ. духовенства (3358). Окремими центрами Д. стали 4 відомства: Відомство установ імп. Марії — дружини імп. Павла I Марії Федорівни (1797),  Імператорське людинолюбне т-во (1802), Рос. т-во Червоного Хреста (1867), Попечительство будинків працелюбства (1895). В Імператорському людинолюбному т-ві активно працювали брати М.А.Терещенко  й Ф.Терещенко (див. Терещенки).

Д. у Рос. імперії було введено в ранг держ. служби, за благодійницьку діяльність нагороджували орденами й чинами. Для координації дій доброчинних установ 1909 було створено «Загальноросійський союз установ, громадських діячів з громадської й приватної опіки».

За доби СРСР організацію опіки над обездоленими взяла на себе д-ва. В умовах переходу до ринкових відносин у незалежній Україні, окрім д-ви, яка продовжує опікуватися обездоленими, до доброчинних справ стали долучатися й підприємницькі кола та приватні особи.

ЛітератураРедагувати

Сборник сведений о благотворительности в России с краткими очерками благотворительных учреждений в С.-Петербурге и Москве. СПб., 1899;

  • Власов И. Обитель милосердия. М., 1991;
  • Ступак Ф. До історії благодійницьких організацій. В кн.: Образи епохи. К., 1994;
  • Його ж. Благородні товариства Києва (друга пол. XIX – початок XX ст.). К., 1998;
  • Доник О. Родина Терещенків в історії доброчинності. К., 2004.

ДжерелаРедагувати

Автор: Т.І. Лазанська.; url: http://history.org.ua/?termin=Dobrochynnist; том: 2