Відкрити головне меню

Вікіпедія:Проект:Енциклопедія історії України/Статті/ІВАНО-ФРАНКОВЕ

ІВАНО-ФРАНКОВЕ (до 1944 — Янів, 1944—65 — Івана Франка) — с-ще міськ. типу Яворівського р-ну Львівської області. Розташов. на р. Верещиця (прит. Дністра), за 29 км від райцентру. Залізнична станція. Нас. 5,9 тис. осіб (2004).

Первинна назва — Янів. Перша письмова згадка про Янів відома під 1611, коли за грамотою польс. короля Сигізмунда III Ваза шляхтичеві Яну Свошовському дозволялося заснувати м-ко біля королів. с. Залісся (нині в межах І.-Ф.).

У 1-й пол. 17 ст. Янів отримав магдебурзьке право, після чого місто розпочало інтенсивно розвиватися й стало торг. центром. 1630 в Янові засновано правосл. братство, що підтверджувалося грамотою львів. єпископа Єремії (Писаревського).

Упродовж 2-ї пол. 17 ст. через тривалі воєн. дії Янів поступово занепав і втратив роль торг. центру. Деяке пожвавлення спостерігалося наприкінці 17 ст.: 1693 король Ян III Собеський підтвердив старі привілеї Янова і дозволив заснувати в місті шевський цех.

Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Янів переходить під владу Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина), від 1784 — у держ. власність. Протягом 19 ст. змінився етнічний склад нас.: якщо 1772 частка єврейс. нас. становила 25 %, то наприкінці століття вона виросла до 60 %.

Значне пожвавлення розвитку міста спостерігається після 1895, коли було прокладено залізницю Янів—Львів.

Під час Першої світової війни Янів став ареною жорстоких воєн. дій. Після 1919 перебував у складі Польщі. Наприкінці  1920-х — поч. 1930-х рр. багато мешканців Янова виїхало до більш розвинутих міст Західної України або емігрувало за кордон. Пром-сть міста мала дрібнокустарний характер. 1935 тут почала працювати меблева ф-ка.

1939 возз’єднане з ін. укр. землями в складі УРСР. Райцентр 1940—62. С-ще міськ. типу від 1940.

У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 с-ще було окуповане гітлерівцями від 28 черв. 1941 до 25 лип. 1944.

ЛітератураРедагувати

ІМіС УРСР. Львівська область. К., 1968.

ДжерелаРедагувати

Автор: В.В. Головко.; url: http://history.org.ua/?termin=Ivano_Frankove; том: 3