Відкрити головне меню

У статті наведено перелік виключно історичних очільників держав, як українських, так й іншоетнічних землеробських та кочових державних утворень, які існували на теренах сучасної України.

провітєли гунів: 378–390 — Балтазар 390–410 — Улдін (князь західних гунів) 390–412 — Донат або Дано (князь східних Гунів, Чорного моря та його околиць) 412–422 — Харатон (Каратон) 422–432 — Октар 432–434 — Руа (Ругіла) 434 — Мундзук 434–445 — Бледа або Владо 434–453 — Аттіла 453–454 — Елак 457 — Тулділа 455–469 — Денгизих 469–503 — Ернак (Хернак) 503–520 — Утигур (князь утигурів) 503- ? — Козаріг (князь кутригурів) 540–551 — Кініалон після 551 — Сініон 550–562 — Заберхан

Зміст

Правителі ГотівРедагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління

Острогота
Правитель готів   180-250 210 250 Перший правитель готів на землях України

Хунвіл
Правитель готів   210280 250 280 Другий правитель готів на землях України

Атал
Правитель готів   240310 280 310 Третій правитель готів на землях України

Ахіульф
Правитель готів   ???—340 310 340 Четвертий правитель готів на землях України. Підкорив племена сарматів, скіфів і гепідів.
 
Германаріх
Правитель готів   265375 350 375 П'ятий правитель готів на землях України. Вбив Правителя Антів Божа.

Витимир
Правитель готів   ???—376 375 376 Останній правитель готів на землях України. За нього більшість готів вигнані з території України.

Видеріх
Правитель готів   ???—376 376 376 При Вітімирі починається відступ готів за Дунай, на територію Римської імперії.

Вінітар
Правитель готів   333404 376 390 Вінітар був убитий в 390 року в бою з гунами, після чого значна частина готів була ними винищена.

Правителі АнтівРедагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління

Бож
Правитель антів   невідомо невідомо невідомо Правитель Антів

Ідарізій
Правитель антів   невідомо невідомо невідомо Правитель Антів

Келагаст
Правитель антів   невідомо невідомо невідомо Правитель Антів

Межемир
Правитель антів   невідомо невідомо невідомо Правитель Антів

Мусокій
Правитель антів   невідомо невідомо невідомо Правитель Антів

Ардагаст
Правитель антів   невідомо невідомо невідомо Правитель Антів

Пірагаст
Правитель антів   невідомо невідомо невідомо Правитель Антів

Правителі ДеревлянРедагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління

Ніскіна
Правитель Деревлян   X ст. X ст. X ст. Правитель Деревлян, батько Мала

Мал
Правитель Деревлян   X ст.- 946 X ст. 946 Останній Правитель Деревлян

Правителі Києва та Київської РусіРедагувати

Легендарні Київські князіРедагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Кий
Князь полян   V-VI ст. V ст. VI ст. Легендарний засновник Києва, один із трьох братів (Кий, Щек і Хорив, мали сестру Либідь), які жили на дніпровських горах і збудували на правому високому березі Дніпра місто, що назвали на честь старшого брата Києвом. Також Кий названий засновником містечка Києвець на Дунаї.
 
Бравлин
Князь Київський   VIII-IX ст. VIII ст. 818 Наприкінці 788-790 років зі своєю дружиною здійснив похід у Крим, захопив Херсонес, Сурож, Корчев. Існують відомості про те, що Бравлин був охрещений до 778 року, й разом зі своєю дружиною прийняв християнство.
 
Аскольд
Князь (каган) Руський   ?-882 860 882 У 860 році очолив перший задокументований похід Русі на Константинополь. В цей же період відбулось хрещення Аскольда. Був вбитий Олегом, який передягнувся торгівцем і підступом виманив князя з Києва.

  Язичницькі правителі Династії Рюриковичів  Редагувати

Династію Рюриковичів, яка спочатку була язичницькою, заснував Рюрик I.

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Олег Віщий
Князь Київський   ?-912 882 912 Регент, опікун князя Ігоря I. Вся політика Олега була орієнтована на захист економічних інтересів. Вершиною його політики вважають похід на Константинополь і угоду з Візантійською імперією 911 року.
 
Ігор Рюрикович
Князь Київський   878-945 913 945 Основоположник київської династії князів, що їх пізніше назвали Рюриковичами.
 
Ольга
Велика

Княгиня Київська

  910-969 945 962 Регент, хрестилась в візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного, але їй не вдалось принести християнство в Київ.
 
Святослав Ігорович
Великий князь київський   935-972 962 972 Проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію держави, об'єднавши всі руські князівства під владою Києва.
 
Ярополк Святославич
Великий князь київський   955-978 972 978 Онук і вихованець княгині Ольги. Після смерті батька вів міжусобну війну з братами — деревлянським князем Олегом і новгородським князем Володимиром.

  Християнські правителі Династії Рюриковичів  Редагувати

Християнство Володимир I Великий офіційно прийняв в 988 році.

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Володимир Святославич
Великий князь київський   960-1015 979 1015 Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977-979). 988 року прийняв хрещення під іменем Василь, розпочав христянізацію Київської Русі, встановивши Київську митрополію Константинопольського патріархату. Приєднав до своєї держави землі в'ятичів, ятвягів, радимичів, білих хорватів.
 
Святополк Окаянний
Великий князь київський   980-1019 1015 1019 Після смерті Володимира Великого, Святополк утік із в’язниці до свого тестя у Польщу, не встигнувши навіть взяти з собою дружину. Спираючись на підтримку Болеслава I Хороброго, вів боротьбу за київський престол, під час якої загинули його брати Борис, Гліб та Святослав. Після оволодіння Києвом мусив вести боротьбу зі своїм братом — тоді новгородським князем Ярославом.
 
Ярослав Мудрий
Великий князь київський   983-1054 1019 1054 Видатний державний діяч і полководець. У період його князювання спостерігалося піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави: поширював християнство, засновував монастирі, будував храми та собори, розбудовував столицю, створив школу і бібліотеку при Софіївському соборі.
 
Ізяслав Ярославич
Великий князь київський, Король Русі   1024-1078 1054 1068 Після смерті 1054 року Ярослава Мудрого Ізяслав посів київський престол, проте не зумів утримати в своїх руках спадщину батька і мусив розділити її з братами. Мав проблеми з киянами і печерськими монахами.
 
Всеслав Брячиславич
Великий князь Київський   1029-1101 1068 1069 Князь полоцький, єдиний представник полоцької гілки Рюриковичів на київському великокнязівському престолі.
 
Ізяслав I Ярославич
Великий князь Київський, король Русі   1024-1078 1069 1073 Після поразки від половців у битві на Альті 1068 року і відмови князя видати киянам зброю у Києві спалахнуло повстання проти Ізяслава, і йому довелося втекти з міста. Наступного року Ізяслав повернувся з польськими військами й придушив повстання. Брати знову вигнали Ізяслава з Києва 1073 року, і він звернувся до Королівства Польського, куди прибув з «достатком великим». Польський король Болеслав II Сміливий, однак, не тільки не надав родичеві допомоги, але й відібрав більшість багатств, маючи намір скористатися ними у війні з чехами, і вигнав Ізяслава з країни, а з його суперниками, Святославом та Всеволодом, уклав союз.
 
Святослав II Ярославич
Великий князь Київський   1027-1076 1073 1076 Четвертий син Ярослава Мудрого. Засновник чернігівської князівської династії. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві.
 
Ізяслав I Ярославич
Великий князь Київський, король Русі   1024-1078 1077 1078 Влітку 1077 за допомогою польських військ повернув собі Київ, але загинув у битві на Нежатиній Ниві під Черніговом, де спільні війська Ярославовичів розбили бунтівних племінників.
 
Всеволод I Ярославич
Князь всієї Русі   1030-1093 1078 1093 Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія.
 
Святополк II Ізяславич
Великий князь Київський   1050-1113 1093 1113 У 1093 році двічі зазнав поразки від хана Боняка. У 1095 році разом із Володимиром Мономахом завдав поразки половцям, а в наступному році вів війну з чернігівським князем Олегом Святославичем, який відмовився приїхати до Києва на з'їзд князів. Святополк був учасником Витичівського з'їзду 1100, Золотчанського з'їзду 1101 і Долобського з'їзду 1103. Разом із Володимиром Мономахом Святополк удвох із сином своїм Ярославом брав участь у переможних боях з половцями (1110 і 1111), у яких здобуто половецькі міста Шарукань і Сугрів.
 
Володимир II Мономах
Великий князь Київський   1053-1125 1113 1125 Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави.
 
Мстислав Великий
Великий князь Київський   1076-1132 1125 1132 Святий православної церкви, останній князь, що утримував єдність Київської держави. Засновник кам'яної церкви св. Федора в Києві (1129).

Правителі періоду розпаду Київської державиРедагувати

  Київські князі  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Ярополк II Володимирович
Великий князь Київський   1082-1139 1132 1139 Дбав про єдність Київської держави і вів боротьбу з чернігівськими князями — Ольговичами, які намагалися з допомогою половців захопити київський престол.
 
В'ячеслав Володимирович
Великий князь Київський   1083-1154 1139 1139 Після смерті 1139 року Ярополка II, як старший син Володимира Мономаха став Великим князем. Його прогнав із Києва Всеволод Ольгович. Пізніше В'ячеслав правив вже зі своїм племінником Ізяславом.
 
Всеволод II Ольгович
Великий князь Київський   1094-1146 1139 1146 На початку київого княжіння довелося відстоювати престол як від Мономашичів, серед яких особливо активним був Ізяслав Мстиславич, так і від рідні – Ольговичів, що вимагали від нього володінь.
 
Ігор Ольгович
Великий князь Київський   ?-1147 1146 1146 Володів уділами з центрами у Юр'єві, Городці-Остерському та Рогачеві. 1146 року був змушений прийняти чернецтво у Київському Федорівському монастирі. 1147 року убитий киянами в помсту ненависному роду Ольговичів. У православній церкві вшановується святим в лику благовірного.
 
Ізяслав II Мстиславич
Великий князь Київський   1097-1154 1146 1149 В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
 
Юрій Довгорукий
Великий князь Київський   1090-1157 1149 1151 1149 року, користуючись з міжусобиць між князями, пішов у похід на південь і разом з половцями, біля Переяслава на Дніпрі, розбивши війська київського князя Ізяслава II, оволодів Києвом. 1150 року мусив його покинути.
 
Ізяслав II Мстиславич
Великий князь Київський   1097-1154 1151 1154 Знову став Великим князем київським, і правив до смерті.
 
Ростислав I Мстиславич
Великий князь Київський   1108-1167 1154 1154 У 1149-1150 роках підтримував брата Ізяслава у його боротьбі з Юрієм Довгоруким за київський престол. У період його князювання відбувся остаточний розпад Київської держави на ряд окремих князівств і утворено окреме єпископство у Смоленську. Вів оборонні війни проти половців, в боротьбі з якими використовував чорних клобуків, торків та інші тюркські племена.
 
Ізяслав III Давидович
Великий князь Київський   ?-1161 1154 1155 Вів постійну боротьбу за київський престол.
 
Юрій Довгорукий
Великий князь Київський   1090-1157 1155 1157 Щоб закріпитись на півдні, роздавав своїм синам удільні князівства. Не був улюбленим серед киян; під час пиру у київського боярина Петрила був отруєний. Після смерті Юрія повсталі кияни ліквідували встановлену ним владу.
 
Ізяслав III Давидович
Великий князь Київський   ?-1161 1157 1158 Вів постійну боротьбу за київський престол.
 
Ростислав I Мстиславич
Великий князь Київський   1108-1167 1159 1167 Витримав кількамісячну облогу Ізяславом Давидовичом у Білгороді. Після загибелі Ізяслава від рук торків під Києвом остаточно утвердився у на князівському престолі і правив до смерті.
 
Мстислав II Ізяславич
Великий князь Київський   1125-1170 1167 1170 Заручившись підтримкою інших князів, киян та чорних клобуків зумів утвердитись у Києві після смерті Ростислава Мстиславича, хоча й не був старшим князем у роді.1168 року спільно з іншими князями розгромив половецькі кочовища над Ореллю і Снопородом. У березні 1169 року утік з Київ при наближені військ посланих князем Андрієм Боголюбським.
 
Гліб Юрійович
Князь Київський   ?-1171 1170 1171 Поставлений княжити у Києві сином Андрія Боголюбського Мстиславом. Імовірно, був отруєний киянами, як і його батько.
 
Володимир Мстиславич
Великий князь Київський   1130-1171 1171 1171 1171 року, після смерті Гліба Юрійовича, був покликаний на Велике князювання до Києва. Андрій Боголюбський зажадав від Володимира покинути Київ. Володимир помер після менш ніж трьох місяців княжіння, не дочекавшись насильницького вигнання з Великого столу.
 
Михайло Юрійович
Великий князь Київський   1145-1176 1171 1171 Був єдиним Юрійовичем, який у боротьбі за Київ 1169 року підтримав Мстислава II проти суздальського князя Андрія Боголюбського. Коли Андрій вторгся до Південної Русі, він розірвав зв'язок з Мстиславом та присягнув на вірність своєму братові. За це отримав від Андрія Боголюбського назад Торчеськ.
 
Роман Ростиславич
Великий князь Київський   ?-1180 1171 1173 Андрій Боголюбський 1171 року посадив Романа на Київське князівство, але через два роки, розгніваний відмовою Романа видати київських бояр, заподозренних у вбивстві князя Гліба Юрійовича, змусив його перейти з Києва до Смоленська.
 
Всеволод III Велике Гніздо
Великий князь Київський   1154-1212 1173 1173 У 1173 році за розпорядженням старшого брата — Михайла Юрійовича разом з Ярополком Ростиславовичем сів у Києві і незабаром був полонений смоленскими Ростиславичами. Викуплений з полону Михайлом.
 
Рюрик Ростиславич
Великий князь Київський   ?-1214 1173 1173 Таємно в'їхав в Київ з братами, захопив в полон Всеволода Юрійовича, і сам став великим князем.

Втік з міста у Білгородку при наблеженні дружини Андрія Юрійовича

 
Ярослав II Ізяславич
Великий князь Київський   1132-1180 1173 1174 У 1173-1174 роках при допомозі Ростиславичів короткотривало сидів на великокняжому престолі у Києві, але наклав велику контрибуцію на населення, за що був вигнаний звідти. За його правління було засноване Луцьке єпископство.
 
Роман Ростиславич
Великий князь Київський   ?-1180 1174 1176 Після смерті Андрія Боголюбского Роман знову сів у Києві, але 1177 року Святослав Всеволодович знову змусив його відступити до Смоленська.
 
Святослав III Всеволодович
Великий князь Київський   1116-1180 1176 1194 Вдалося загальмувати розпад Київської держави і добитись стабілізації під кінець XII століття. Князював до смерті у 1194 р. в співправительстві з Рюриком Ростиславичем.
 
Рюрик Ростиславич
Великий князь Київський   ?-1214 1194 1201 Зайняв Київ по смерті Святослава Всеволодовича, був вибитий військом, зібраним Романом Мстиславичем
 
Інгвар Ярославич
Великий князь Київський   ?-1220 1201 1202 У 1201-1204 роках точились боротьба галицько-волинських князів за Київський престол. За підтримки князя Романа Великого, Інгвар став Великим князем Київським втримував престол з невеликими перервами). Таким чином Київ був під зверхністю галицького князя аж до смерті князя Романа 1205 року.
 
Рюрик Ростиславич
Великий князь Київський   ?-1214 1203 1204 Захопив і жорстоко розграбував Київ у 1203 р. Згодом насильно пострижений у ченці разом з дружиною Анною і донькою Предславою. У 1205 році, після загибелі Романа Великого, покинув монастир і повернувся до політичної діяльності.
 
Роман Великий
Dux Ruthenotum   1152-1205 1204 1204 Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.
 
Ростислав II Рюрикович
Великий князь Київський   1172-1218 1204 1205 1204 року посаджений на київський стіл галицько-волинським князем Романом Великим замість Ростиславового батька Рюрика, постриженого в чернецтво. Після смерті Романа в 1205 році усунений з престолу батьком, що вийшов із монастиря.
 
Рюрик Ростиславич
Великий князь Київський   ?-1214 1205 1206 У 1205 році, після загибелі Романа Великого, покинув монастир і повернувся до політичної діяльності. Втік у Овруч при підході військ Всеволода Чермного
 
Всеволод Чермний
Великий князь Київський   ?-1215 1206 1207 У серпні 1206 року за сприяння Володимира Ігоровича забрав Київ у Рюрика Ростиславича. Тієї самої осені Рюрик за підтримки своєї рідні вигнав звідти Всеволода Святославича. Тоді Ольговичі (до клану яких належав Всеволод Святославич) зібрали велике військо. Не чекаючи на його прихід, Рюрик вернувся до свого домена Овруча.
 
Рюрик Ростиславич
Великий князь Київський   ?-1214 1207 1210 У 1207 раптово зібрав армію та вибив Всеволода Чермного з Києва.
 
Всеволод Чермний
Великий князь Київський   ?-1215 1210 1212 Вокняжився у Києві, вигнавши Рюрика. Після його смерті хотів позбавити смоленських князів їхніх уділів у Київській землі, але його вигнав Мстислав Удатний
 
Інгвар Ярославич
Великий князь Київський   ?-1220 1212 1212 1212 року, спільно з Мстиславом Старим, ходив на Київ проти Всеволода Чермного і здобув його, ставши знову на великокняжий престол. Проте, після битви під Білгородом (неподалік Києва), коли князі остаточно вибороли Київ, добровільно віддав столицю Мстиславу, а сам пішов княжити до Луцька.
 
Мстислав III Старий
Великий князь Київський   1156-1223 1212 1223 Був одним з організаторів наради руських князів у Києві перед першим походом проти монголів на допомогу половцям. Він очолив у поході київську групу військ. Після поразки русько-половецьких сил на річці Калка Мстислав тривалий час опирався монголам у таборі. Він склав зброю в обмін на обіцянку противника помилувати його воякам життя, але був обманутий. Київського князя було страчено разом із його родичами та боярами.
 
Володимир Рюрикович
Великий князь Київський   1187-1239 1223 1234 1223 року очолював смоленський полк у битві з монголами на Калці. Після загибелі в тій битві Мстислава Старого Володимир став Київським князем. Був слабким і непослідовним політиком, за нього Київ дещо занепав.
 
Ізяслав IV Мстиславич
Великий князь Київський   ?-1239 1235 1236 В 1233 році разом з Данилом Галицьким відправився воювати проти угорців, але на самому початку походу відступився від союзника і, замість того, щоб допомагати Данилу, спустошив його ж волость. У 1235 році Володимир і Данило виступили проти Ізяслава і половців, але у Торчеська були розбиті. Данило втік, а Володимир потрапив у полон. Ізяслав сів у Києві, а союзник його - Михайло Всеволодович - в Галичі.
 
Ярослав III Всеволодович
Великий князь Київський   1191-1246 1236 1238 У роки навали хана Батия на суздальську землю (12371238) Ярослав Всеволодович, його син Олександр і молодші брати Ярослава опору не чинили, тому не були знищені татаро-монголами. 1243 року їздив до Батия, який його затвердив Великим князем усієї Руси, включно з Києвом. Проте Михайло Всеволодович, що княжив тоді у Києві, відмовився виконувати накази монголо-татар.
 
Михайло Всеволодович
Великий князь Київський   1179-1246 1238 1239 У 30-х роках XIII століття вів боротьбу з Данилом I Галицьким, Володимиром IV і Ярославом III за Галич і Київ. У 1235 році, при підтримці угорського короля Бели IV захопив Галич, а в березні 1238 року на короткий час зайняв київський престол (у Галичині залишив свого сина Ростислава). В 1239 (за інщими даними, в 1238) році під час монгольської навали виїхав до Угорського королівства, згодом — до Королівства Польського, де намагався отримати допомогу (зокрема від Римського Папи Інокентія IV) в боротьбі з ординцями. В цей період володіння були захоплені і поділені між князями.
 
Ростислав III Мстиславович
Великий князь Київський   1189-1240 1239 1239 Під час монгольського походу на Чернігівське князівство після появи монголів на лівому березі Дніпра навпроти Києва ранньою весною 1240 Михайло Всеволодович Київський поїхав до Угорського королівства, після чого Ростислав приїхав в Київ із Смоленська, але був вигнаний Данилом Галицьким, який посадив в Києві свого намісника Дмитра.
 
Данило Галицький
Великий князь Київський   1201-1264 1239 1241 Належав до старшої на Русі гілки роду Мономаховичів, династії Романовичів. В 1239 році зайняв Київ, де не було князя, посадив там свого намісника — воєводу Дмитра.
 
Михайло Всеволодович
Великий князь Київський   1179-1246 1241 1246 В 1241 році повернувся до зруйнованого Києва та Чернігова. Як тодішній володар Києва, після зруйнування столиці татарами 1240 року, зайнявся обсадою спустошеної Київської Митрополії. У 1246 році виїхав за наказом Батия в Орду, де мав одержати ярлик на Чернігівське князівство, де за наказом хана був страчений.

  Чернігівські князі  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Мстислав Хоробрий
Князь Чернігівський   983-1036 1023 1036 Правління Мстислава ознаменувалося бурхливим розвитком усіх сфер духовного й економічного життя Чернігова, стало початком його «Золотої доби». Бурхливо розвивалося мистецтво й ремесла, велися літописи, виник власний чернігівський архітектурний стиль, було збудовано чудові споруди, деякі з них збереглися до наших днів. У період свого розквіту Чернігів був одним із найбільших міст Європи.
 
Святослав Ярославич
Князь Чернігівський   1027-1076 1054 1073 Четвертий син Ярослава Мудрого. Засновник чернігівської князівської династії. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві.
 
Всеволод Ярославич
Князь всієї Русі   1030-1093 1073 1076 Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія.
 
Володимир Мономах
Князь Чернігівський   1053-1125 1076 1077 Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави.
 
Борис В'ячеславич
Князь Чернігівський   1058-1078 1077 1077 Князь чернігівський]]. Загинув в битві на Нежатиній Ниві під Черніговом, де спільні війська Ярославичів (Ізяслава Ярославича та Всеволода Ярославича) розбили Бориса та тмутаракаського князя Олега Святославича.
 
Всеволод Ярославич
Князь всієї Русі   1030-1093 1077 1078 Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія.
 
Олег Гореславич
Архонт Матрахи, Зіхії і всієї Хозарії   1053-1115 1078 1078 Намагався зброєю захопити Чернігів, за що був засланий до Візантії на острів Родос. Користувався довірою візантійського імператора Никифора III Воніата. 1082 року за підтримки Києва і Константинополя здобув Тмутаракань.
 
Володимир Мономах
Князь Чернігівський   1053-1125 1078 1094 Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави.
 
Олег Гореславич
Архонт Матрахи, Зіхії і всієї Хозарії   1053-1115 1094 1097 У 1094 році за підтримки половців здобув Чернігівське князівство. У 1096 році Олег тікає до Стародуба, потім до Смоленська. Згодом за рішенням Любецького з'їзду закріпив за своїм родом Чернігово-Сіверські землі, а сам сів на новгород-сіверський престол.
 
Давид Святославич
Князь Чернігівський   1050-1123 1097 1123 Як для свого часу, був миролюбним та спокійним. Напевно, не було жодного військового походу, організованого з ініціативи Давида. Через це князівства, де він князював, ніколи не були на перших ролях. За князювання Давида Чернігівське князівство не відігравало помітної ролі у політичному житті Київської Русі. Але невойовничість князя стала добрим знаком для церкви, яка проголосила його першим святим Чернігово-Сіверської землі.
 
Ярослав Святославич
Князь Чернігівський   1070-1129 1123 1127 За деякими відомостями, виховувався на території Священної Римської імперії, куди змушений був тікати разом з матір'ю після смерті батька. У 1123 році після смерті брата Давида обійняв чернігівський стіл. В 1127 року його прогнав з Чернігова власний небіж Всеволод Олегович. 1129 року зраджений Мстиславом Великим Ярослав помер у Муромі.
 
Всеволод Ольгович
Князь Чернігівський   1094-1146 1127 1139 На початку київого княжіння довелося відстоювати престол як від Мономашичів, серед яких особливо активним був Iзяслав Мстиславич, так і від рідні – Ольговичів, що вимагали від нього володінь.
 
Володимир Давидович
Князь Чернігівський   ?-1151 1139 1151 Син чернігівського князя Давида Святославича. Володимир загинув у битві на Руті, коли підтримав Юрія Довгорукого та інших Ольговичів проти Ізяслава Мстиславича.
 
Ізяслав Давидович
Князь Чернігівський   ?-1161 1151 1154 Син Давида Святославича. Вів постійну боротьбу за київський престол.
 
Святослав Ольгович
Князь Чернігівський   1106-1164 1154 1155 Один з найбільш активних князів, що врятував рід Ольговичів від загибелі під час усобиці 1146-1152 років.
 
Ізяслав Давидович
Князь Чернігівський   ?-1161 1155 1157 Син Давида Святославича. Вів постійну боротьбу за київський престол.
 
Святослав Ольгович
Князь Чернігівський   1106-1164 1157 1164 Один з найбільш активних князів, що врятував рід Ольговичів від загибелі під час усобиці 1146-1152 років.
 
Святослав Всеволодович
Князь Чернігівський   1116-1180 1164 1177 Вдалося загальмувати розпад Київської держави і добитись стабілізації під кінець XII століття.
 
Ярослав Всеволодович
Князь Чернігівський   1139-1198 1177 1198 Вів політику у відношенні до половців, не узгоджену з іншими князями: не взяв участі в поході проти половців 1184, 1185 років, також зірвав загальний похід проти них 1187 року. Після смерті свого брата Святослава боровся з князем Рюриком за київський престол.
 
Ігор Святославич
Князь Чернігівський   1151-1202 1198 1202 1174 року розбив орди половецьких ханів Кончака і Коб'яка під Переяславом. Після смерті брата Олега княжив у Новгороді-Сіверському. Брав участь у міжусобній боротьбі за великокнязівський престол. 1183 року здійснив вдалий похід проти половців.
 
Олег Святославич
Князь Чернігівський   1147-1204 1202 1204 1161 року Святослав Всеволодович посадив його князювати в Курську. В 1202 році став князем чернігівським.
 
Всеволод Чермний
Князь Чернігівський   ?-1215 1204 1206 У серпні 1206 року за сприяння Володимира Ігоровича забрав Київ у Рюрика Ростиславича. Тієї самої осені Рюрик за підтримки своєї рідні вигнав звідти Всеволода Святославича. Тоді Ольговичі (до клану яких належав Всеволод Святославич) зібрали велике військо. Не чекаючи на його прихід, Рюрик вернувся до свого домена Овруча.
 
Рюрик Ростиславич
Князь Чернігівський   ?-1214 1210 1214 Сидів (з перервами) на Київському престолі. Політичні розходження з Ольговичами, а потім з Романом Мстиславичем примусили його звертатися по допомогу до половців. 1204 року насильно пострижений у ченці разом з дружиною Анною і донькою Предславою. У 1205 році, після загибелі Романа Великого, покинув монастир і повернувся до політичної діяльності.
 
Всеволод Чермний
Князь Чернігівський   ?-1215 1214 1215 У серпні 1206 року за сприяння Володимира Ігоровича забрав Київ у Рюрика Ростиславича. Тієї самої осені Рюрик за підтримки своєї рідні вигнав звідти Всеволода Святославича. Тоді Ольговичі (до клану яких належав Всеволод Святославич) зібрали велике військо. Не чекаючи на його прихід, Рюрик вернувся до свого домена Овруча.

  Переяславські князі  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Всеволод Ярославич
Князь всієї Русі   1030-1093 1054 1073 Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія.
 
Давид Святославич
Князь Переяславський   1050-1123 1073 1076 Як для свого часу, був миролюбним та спокійним. Напевно, не було жодного військового походу, організованого з ініціативи Давида. Через це князівства, де він князював, ніколи не були на перших ролях. За князювання Давида Чернігівське князівство не відігравало помітної ролі у політичному житті Київської Русі. Але невойовничість князя стала добрим знаком для церкви, яка проголосила його першим святим Чернігово-Сіверської землі.
 
Ростислав Всеволодович
Князь Переяславський   1070-1093 1078 1093 Разом зі своїм братом Володимиром Мономахом брав участь у поході проти половців. У 1093 році Ростислав, йдучи на допомогу Великому князю Святополку II, загинув під час переправи через річку Стугну.
 
Володимир Мономах
Князь Переяславський   1053-1125 1094 1113 Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави.
 
Святослав Володимирович
Князь Переяславський   ?-1114 1113 1114 В 1095 році, після успішних мирних перемовин Володимира Мономаха з половцями у Переяславі був одним із заручників у половців. В 1107 році повернувшись з полону, після чого з батьком, братами і Великим князем Київським Святополком II ходив війною на половців. У 1113 році після того, як його батько став Великим князем Київським, перейшов на його стіл у Переяславі.
 
Ярополк Володимирович
Великий князь Київський   1082-1139 1114 1132 Дбав про єдність Київської держави і вів боротьбу з чернігівськими князями — Ольговичами, які намагалися з допомогою половців захопити київський престол.
 
Всеволод Мстиславич
Князь Переяславський   1103-1138 1132 1132 Відповідно до угоди між Ярополком Володимировичем і батьком Всеволода, Ярополк перевів племінника в Переяслав, але молодші Володимировичі побачили в цьому намір Ярополка зробити Всеволода своїм спадкоємцем, і Юрій Довгорукий вигнав Всеволода і сів у Переяславі сам.
 
Юрій Довгорукий
Князь Переяславський   1090-1157 1132 1132 З 1125 року, після смерті Володимира Мономаха, став незалежним ростово-суздальським князем. Після смерті свого старшого брата київського князя Мстислава Великого Юрій силою захопив Переяслав, проте згодом виміняв його за частину північних земель у свого брата Ярополка Володимировича.
 
Ізяслав Мстиславич
Князь Переяславський   1097-1154 1133 1133 В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
 
В'ячеслав Володимирович
Князь Переяславський   1082-1154 1134 1134 У 1132 році Ярополк Володимирович після невдачі передати Переяслав Мстиславичам передав його В'ячеславу. Але в 1134 році В'ячеслав самовільно повернувся до Турова, вигнавши звідти племінника, який з цього моменту почав боротьбу з дядьками, в тому числі за допомогою Ольговичів.
 
Юрій Довгорукий
Князь Переяславський   1090-1157 1134 1135 Перехід Переяславщини до Юрія Довгорукого спричинив його боротьбу з братами, яка закінчилася 1135 року поразкою Юрія, внаслідок чого він був змушений покинути південні землі й повернутися на Суздальщину.
 
Андрій Добрий
Князь Переяславський   1102-1142 1135 1142 1135 року старший брат Андрія Доброго, київський князь Ярополк II, дав йому Переяслав, де він княжив до смерті, успішно відбивши зазіхання на його стіл наступного Великого князя Київського Всеволода II.
 
Ізяслав Мстиславич
Князь Переяславський   1097-1154 1142 1146 В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
 
Мстислав Ізяславич
Князь Переяславський   1125-1170 1146 1149 Висунувся на політичну арену в 1146 році, коли допоміг синові Ізяслава Мстиславича відняти Київ у сіверського князя Ігоря Ольговича. Тоді ж Ізяслав посадив його в Переяславі.
 
Ростислав Юрійович
Князь Переяславський   ?-1149 1149 1151 Юрій Довгорукий почав похід на Ізяслава Мстиславича, розбив його під Переславлем і вигнав з Києва. У Переяславі Юрій посадив князем Ростислава, де він і княжив до самої смерті.
 
Мстислав Ізяславич
Князь Переяславський   1125-1170 1151 1154 1152 року двічі розбив половецькі орди. Брав участь у війнах батька з чернігівськими князями та володимиро-суздальським князем Юрієм Довгоруким.
 
Гліб Юрійович
Князь Переяславський   ?-1171 1154 1169 Отримавши Переяслав в 1154 році від батька, зміг утриматися там і після його смерті. У 1157-1161 роках діяв у союзі зі своїм тестем Ізяславом Давидовичем проти Мстиславичів. У 1169 році після взяття Києва військами Андрія Боголюбського зайняв київський престол, залишивши Переяслав синові Володимиру.
 
Володимир Глібович
Князь Переяславський   1157-1187 1169 1187 У 1173 році брав участь у князівських міжусобицях між різними гілками роду Мономаховичів (на стороні Андрія Боголюбського). За часів княжіння Володимира будується ряд фортець на території Посулля, в тому числі укріплення на місці нинішніх Чорнух.
 
Ярослав Красний
Князь Переяславський   ?-1199 1187 1199 Після смерті у Переяславі Володимира Глібовича (1187), Всеволод Велике Гніздо послав на переяславське князювання Ярослава, яке той і займав до своєї смерті.
 
Ярослав Всеволодович
Князь Переяславський   1191-1246 1200 1206 Брав участь у боротьбі з половцями і в міжусобних змаганнях руських князів.
 
Михайло Всеволодович
Князь Переяславський   1179-1246 1206 1206 З 1206 року князь у Переяславі. 1223 року брав участь у битві з монголо-татарами на Калці.
 
Володимир Рюрикович
Князь Переяславський   1187-1239 1206 1213 1223 року очолював смоленський полк у битві з монголами на Калці. Після загибелі в тій битві Мстислава Старого Володимир став Київським князем. Був слабким і непослідовним політиком, за нього Київ дещо занепав.
 
Володимир Всеволодович
Князь Переяславський   1192-1227 1213 1215 Одружився на дочці князя Чернігівського Гліба Святославича і князював до 1215 року, коли в битві з половцями він був узятий в полон, з якого був звільнений в 1218 році. Після звільнення з полону отримав у спадок Стародуб, де князював до своєї смерті.
 
Всеволод Костянтинович
Князь Переяславський   1210-1238 1227 1227 У 1226 році разом з братом брав участь у поході великого князя на чернігівського князя Олега, міжусобна війна закінчилася миром. 1227 року Юрій Всеволодович послав племінника на князювання до Переяслава.
 
Святослав Всеволодович
Князь Переяславський   1196-1252 1228 1234 У 1229 році Святослав був відправлений Юрієм Всеволодовичем в Переяслав, потім повернувся на північ. Останні дні свого життя князь прожив богоугодно, в пості та молитві, чистоті та покаянні.

  Галицькі князі  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Ігор Василькович
Князь Галицький   ?-1141 1124 1141 Після смерті батька Василька Ростиславича в 1124 році став правити в Галичі. Таким чином Галицьке князівство відокремилось від Теребовлянського, де правив його брат Ростислав. Після смерті брата став князем у Теребовлі, але залишився у Галичі, ймовірно, бо місто переважало старий Теребовль через краще стратегічне розташування.
 
Володимирко Володарович
Князь Галицький   1104-1153 1141 1144 Син Володаря Ростиславича, засновник першої галицької князівської династії, перший князь єдиного Галицького князівства. Намагався об'єднати під своєю владою і волинські землі, проте в боротьбі за них з київським князем Всеволодом II Ольговичем зазнав невдачі.
 
Іван Берладник
Князь Галицький   1112-1161 1144 1144 Після смерті батька Ростислава Володаровича одержав у володіння місто Звенигород. 1141 року розпочав війну зі своїм стрийком Володимирком Володаровичем. У результаті невдалої спроби знайняти галицький княжий стіл був позбавлений Звенигородського удільного князівства, брав участь у боротьбі за Галич, після чого був змушений втекти на Дунай.
 
Володимирко Володарович
Князь Галицький   1104-1153 1144 1153 Придушив Галицьке повстання 1144 року. Був союзником Юрія Довгорукого в його боротьбі проти київського князя Ізяслава II Мстиславича і допоміг йому здобути Київ. Вів тривалу боротьбу проти Угорського королівства, спираючись на союз з візантійським імператором Мануїлом I Комніном. В 1152 році уклав мирний договір з угорським королем Ґезою II. За правління Володимирка були закладені основи майбутньої могутності Галицько-Волинської держави.
 
Ярослав Осмомисл
Князь Галицький   1130-1187 1153 1187 Поширив територію свого князівства, приєднавши землі між Дністром і Карпатами, пониззя Дунаю. Мав велике військо, при допомозі якого став одним з наймогутніших князів на Русі. Ярослав утримував добрі зв'язки з суздальським князем Юрієм Довгоруким, разом з іншими князями брав участь у походах проти половців. З іншими сусідами, Польщею і Угорщиною та іншими державами утримував мирні відносини. За його правління було розбудовано і укріплено багато галицьких міст, його заходами збудовано в Галичі Успенський собор.
 
Олег Ярославич
Князь Галицький   ?-1187 1187 1187 За заповітом батька Ярослава Осмомисла отримав Галич, проте місцеві бояри, що спалили його матір, боялися розправи і прогнали Олега, закликавши на галицький престол Володимира.
 
Володимир Ярославич
Князь Галицький   1151-1198 1187 1188 Правління великими подіями не відзначилось. Це можна пов'язати з характером князя. Володимир не був ні великим воєначальником, ні дипломатом. Більшість часу займався розвагами та розпустою.
 
Роман Великий
Dux Ruthenotum   1152-1205 1188 1188 Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.
 
Андрій II
Князь Галицький   1177-1235 1188 1189 У 1188 році Володимир Ярославич втік до Угорського королівства і звернувся за допомогою до Бели III. Однак, Бела III, користуючись плутаниною в Галичі, замість допомоги взяв князя в полон і посадив на князювання Андрія. Хоча війська молодого принца і придушили в 1189 році боярський бунт, незабаром після цього князь Володимир Ярославич, який втік з полону, вигнав угорські війська з Галича.
 
Володимир Ярославич
Князь Галицький   1151-1199 1189 1199 Правління великими подіями не відзначилось. Це можна пов'язати з характером князя. Володимир не був ні великим воєначальником, ні дипломатом. Більшість часу займався розвагами та розпустою.

  Володимиро-Волинські князі  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Всеволод Володимирович
Князь Волинський   983-1013 987 1013 Перший князь володимирський, син Володимира Великого від Рогнеди. Отримав від батька в уділ Володимир. За переказом Сноррі Стурлуссона 1013 року Всеволод Володимирович прибув до Швеції і сватався там до вдови королеви Сигрід Сторраде (Гордої), але за її наказом його було вбито.
 
Святослав Ярославич
Князь Волинський   1027-1076 1013 1054 Четвертий син Ярослава Мудрого. Засновник чернігівської князівської династії. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві.
 
Ігор Ярославич
Князь Волинський   1036-1060 1054 1057 У 1054 році отримав згідно заповіту батька Ярослава Мудрого Волинське князівство, а в 1057 році, після смерті В'ячеслава Ярославича в Смоленську був переведений трьома старшими Ярославичами туди, а Волинь отримав найстарший з онуків Ярослава Мудрого, ізгой Ростислав Володимирович, який, однак, через кілька років втік до Тмутаракані, і Волинь перейшла у володіння Ізяслава I. Як і його брат В'ячеслав, Ігор помер у ранньому віці.
 
Ростислав Володимирович
Князь Волинський   1038-1067 1057 1060 Після смерті батька був виключений з числа претендентів на велике князювання (ставши ізгоєм). Першим князівством, де правив Ростислав, було Ростовське. 1057 році, після смерті В'ячеслава Ярославича і переведення в Смоленськ Ігоря Ярославовича, отримав від дядьків Волинське князівство. Незадоволений своїм становищем, Ростислав в 1064 році покинув Волинь і захопив Тмутаракань, вигнавши звідти свого двоюрідного брата Гліба Святославича.
 
Олег Гореславич
Архонт Матрахи, Зіхії і всієї Хозарії   1053-1115 1074 1077 Після смерті батька Святослава Ярославича одержав Володимир-Волинський. Незабаром його прогнав з Володимира-Волинського князь Всеволод Ярославич. У квітні 1078 року втік у Тмутаракань до брата Романа Красного.
 
Ярополк Ізяславич
Regi Ruscorum   1043-1087 1078 1087 1078 року брав участь у боротьбі з Святославичами, під час якої загинув його батько Ізяслав Ярославич. Від цієї дати Волинь з центром у Володимирі Волинському і Турово-Пинська земля відокремилися в окреме князівство. Був вигнаний з Волині Ростиславовичами.
 
Давид Ігорович
Князь Волинський   1055-1099 1087 1099 Після смерті Ярополка Ізяславича отримав Волинське князівство. У порозумінні з Святополком II намагався відняти Галицьке князівство від Володаря й Василька. Переслідуваний князями за осліплення 1097 року теребовлянського князя Василька Ростиславича, втік до Королівства Польського. Незабаром повернувся до Володимира, але, коли військо великого князя київського Святополка обложило місто, Давид Ігорович змушений був віддати його.
 
Мстислав Святополкович
Князь Волинський   ?-1099 1099 1099 У 1099 році, підкорившись вимогам Городецького з'їзду (1098), зайняв Володимир-Волинський і залишив у ньому княжити свого сина Мстислава. У цьому ж році був вбитий стрілою з лука під час облоги Володимира військами під проводом князя Давида Ігоревича за підтримки половців.
 
Ярослав Святополкович
Князь Волинський   1072-1123 1100 1118 При підтримці угорських, польських і чеських військ воював з Володимиром Мономахом. Волинські бояри покинули Ярослава і перейшли до Мономаха. У цій війні Ярослав Святополкович був убитий.
 
Роман Володимирович
Князь Волинський   ?-1119 1118 1119 1117 року виник конфлікт між батьком Романа Володимиром Мономахом та волинським князем Ярославом. Наступного року Мономах, об'єднавшись із галицькими Ростиславичами, вигнав Ярослава з Володимира і посадив на його місце Романа. Але на початку 1119 року Роман помер, і володимирський стіл зайняв брат Романа — Андрій Добрий.
 
Андрій Добрий
Князь Волинський   1102-1142 1119 1135 У 1119 році батько Володимир Мономах посадив його у Володимирі. 1123 року там його взяв в облогу брат у других Ярослав Святополчич, котрий привів із собою Володаря Ростиславича і Василька Ростиславича, а також польські, угорські й чеські загони. Андрія Доброго було захоплено зненацька, Мономах не встиг надіслати з Києва допомогу. Однак Ярослав у травні загинув під час об'їзду Володимира, натрапивши на ворожий роз'їзд.
 
Ізяслав Мстиславич
Князь Волинський   1097-1154 1135 1141 В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
 
Святослав Всеволодович
Князь Волинський   1116-1180 1141 1146 Вдалося загальмувати розпад Київської держави і добитись стабілізації під кінець XII століття.
 
Володимир Андрійович
Князь Волинський   ?-1170 1146 1149 Син одного з молодших Мономаховичів, досить рано залишився без батька і став таким чином князем-ізгоєм за чинним порядком спадкування.
 
Святополк Мстиславич
Князь Волинський   ?-1154 1149 1149 Правив у Володимирі недовго, поступився брату Ізяславу, вигнаному з Києва Юрієм Довгоруким. 1150 року захопив Луцьк.
 
Ізяслав Мстиславич
Князь Волинський   1097-1154 1149 1151 В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
 
Святополк Мстиславич
Князь Волинський   ?-1154 1151 1154 Правив у Володимирі недовго, поступився брату Ізяславу, вигнаному з Києва Юрієм Довгоруким. 1150 року захопив Луцьк. В 1153 році прав участь в поході Ізяслава проти галицького князя Ярослава Осмомисла.
 
Володимир Мстиславич
Князь Волинський   1130-1171 1154 1157 З 1152 року Володимир княжив у Дорогобужі, а після смерті свого старшого брата Святополка - у Володимирі-Волинському. Спираючись на своїх угорських родичів, активно підтримував своїх братів в їх боротьбі з Юрієм Довгоруким. Після примирення свого брата [|Ростислав Мстиславич|Ростислава]] з Юрієм облягав з Володимирком Мстислава Ізяславича в Луцьку. За це в 1157 році Володимир був вигнаний з Володимира-Волинського Мстиславом.
 
Мстислав Ізяславич
Князь Волинський   1125-1170 1157 1170 1152 року двічі розбив половецькі орди. Брав участь у війнах батька з чернігівськими князями та володимиро-суздальським князем Юрієм Довгоруким. Закріпившись на Волині, повів боротьбу за володіння Києвом.
 
Святослав Мстиславич
Князь Волинський   ?-1193 1170 1173 син Мстислава Ізяславича. Був князем волинським.
 
Роман Великий
Dux Ruthenotum   1152-1205 1173 1188 Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.
 
Всеволод Мстиславич
Князь Волинський   ?-1195 1188 1188 Після першого відступу Романа Великого до Галичу Всеволод став волинським князем, як наступний за старшинством брат, але Роману не вдалося там втриматися і він повернувся на Волинь. Всеволод зміцнився у Володимирі.
 
Роман Великий
Dux Ruthenotum   1152-1205 1188 1205 Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.

Монархи Королівства РусіРедагувати

Монархи Галицько-Волинського князівства (Королівства Руського), які реально правили Галичиною і Волинню, обома складовими Галицько-Волинського князівства, були верховними володарями його земель і мали усю повноту влади у них.

  Правителі Галицько-Волинської держави  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Роман Великий
Dux Ruthenotum   1152-1205 1199 1205 Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.
 
Данило Галицький
Князь Галицький   1201-1264 1205 1206 Малолітній Данило стає Галицьким князем після раптової смерті Романа Мстиславича під Завихостом. Боячись за своїх дітей, мати Данила і Василька, Ганна, втікає у Володимир. Після цього Галицько-Волинське князівство перестає існувати як єдине державне утворення на більш ніж 30 років, до об`єднання його Данилом у 1238 році.
 
Володимир Ігорович
Князь Галицький   1171-1212 1206 1208 У 1206 році разом із київським князем Рюриком Ростиславичем та чернігівськими князями взяв участь у поході на Галич, що не приніс успіху. Натомість галицькі бояри запросили Володимира з братами княжити в їхній землі. В другій половині року сів у Галичі, а в серпні допоміг Всеволоду Чермному сісти в Києві. Через незгоди з братами залишив Галич.
 
Роман Ігорович
Князь Галицький   1167-1211 1208 1209 Після смерті Романа Великого 1205 року захопив спершу Звенигород (1207), а потім на короткий час Галич, звідки його прогнали угри.
 
Ростислав Рюрикович
Князь Галицький   1172-1218 1210 1210 1204 року посаджений на київський стіл галицько-волинським князем Романом Великим замість Ростиславового батька Рюрика, постриженого в чернецтво. Після смерті Романа в 1205 році усунений з престолу батьком, що вийшов із монастиря.
 
Роман Ігорович
Князь Галицький   1167-1211 1210 1210 Повернувшись вдруге до Галичини 1210 року, намагався закріпити свою владу, стративши близько 500 бояр. Бояри запросили на допомогу угорського короля Андрія II. Угорські війська під проводом воєводи Бенедикта здобули Галич і взяли Романа Ігоровича в полон, але галицькі бояри викупили його і разом з братом Святославом повісили.
 
Володимир Ігорович
Князь Галицький   1171-1212 1210 1211 1210 року знову подався до Галича і сів на престол. Щоб позбавитися боярської опіки, почав масові страти бояр. Останні втекли до Угорського королівства і привели угорське військо. Брати Ігоревичі були схоплені й прилюдно повішені в Галичі.
 
Данило Галицький
Князь Галицький   1201-1264 1211 1212 Волинсько-угорсько-польська коаліція вибиває Ігоровичів з Галича, і на престол знову сідає Данило. Проте невдовзі бояри виганяють його з матір'ю.
 
Мстислав Німий
Князь Галицький   ?-1226 1212 1213 1212 року, після вигнання галицькими боярами Данила та його матері і вторинного посаження їх у Галичі угорським королем Андрієм II, бояри запросили Мстислава до Галича. Данило з матір'ю втекли до Угорщини, король знову пішов на Галич. Мстислава вигнали, і престол ненадовго зайняв боярин Володислав Кормильчич.
 
Володислав Кормильчич
Князь Галицький   ?-1214 1213 1214 1213 року проголосив себе галицьким князем. Після укладення в 1214 році у Спиші угоди між угорським королем Андрієм II та краківським князем Лешком I Білим про поділ Галицько-Волинських земель між Угорщиною і Польщею, угорські війська окупували Галичину. Володислава Кормильчича було позбавлено влади і вивезено до Угорського королівства, де він помер.
 
Коломан Галицький
Rex Galiciae et Lodomeriae   1208-1241 1214 1219 1214 року Андрій II у союзі з Лешком I Білим захопив Галич і посадив там свого малолітнього сина Коломана. Андрій звернувся до папи Іннокентія III з проханням доручити естергомському архієпископу Іоанну коронувати Коломана галицькою короною та укріпити його статус унією Галицької православної церкви з католицькою. У 1215 році Коломана коронували.
 
Мстислав Удатний
Князь Галицький   1180-1228 1219 1227 У 1219 році Мстислав був запрошений боярами князювати у Галицьку землю. Під натиском його війська у 1219 році воєвода Бенедикт — фактичний правитель Галицького князівства при королевичі Коломані — разом з угорською залогою покинув Галич. У 1227 році він видав свою дочку Марію заміж за угорського королевича Андрія, якому згодом передав всю владу над Галицькою землею.
 
Андрій Андрійович
Князь Галицький   1210-1233 1227 1230 Син угорського короля Андрія II, брат угорського короля Бели IV та Коломана Галицького. Двічі перебував на галицькому престолі. 1230 року, під час штурму Галича військами Данила Романовича, потрапив у полон, але незабаром був звільнений.
 
Данило Галицький
Князь Галицький   1201-1264 1230 1232 В 1229 році бояри знову кличуть Данила на княжіння. Проте не маючи підтримки серед боярства Данило змушений покинути Галич.
 
Андрій Андрійович
Князь Галицький   1210-1233 1232 1233 Двічі перебував на галицькому престолі. 1230 року, під час штурму Галича військами Данила Романовича, потрапив у полон, але незабаром був звільнений. Помер під час другої облоги Галича військами Данила.
 
Данило Галицький
Князь Галицький   1201-1264 1233 1235 Осінню 1233 року Данило бере Галич штурмом після 9-ти тижневої облоги. Під час неї помирає суперник Данила - угорський королевич Андраш.
 
Михайло Всеволодович
Князь Галицький   1179-1246 1235 1236 1223 року брав участь у битві з монголо-татарами на Калці. У 1235 році, при підтримці угорського короля Бели IV захопив Галич, а в березні 1238 року на короткий час зайняв київський престол (у Галичині залишив свого сина Ростислава).
 
Ростислав Михайлович
Князь Галицький   1219-1262 1236 1238 Намагався за підтримки угорського короля закріпитися на галицьких землях, однак галичани допомогли князю Данилу посісти батьківський престол.

  Королі Русі  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Данило Галицький
Ruthenorum Rex   1201-1264 1238 1264 Остаточно Данило утверджується в Галичі лише в 1238 році. Галицькі бояри вкотре покликали його на княжіння в той час як попередній князь, Ростислав Михайлович, був в поході на Литву.
 
Василько Романович
Rex Lodomeriae   1203-1269 1264 1269 На чолі волинського полку взяв участь в 1245 році у Ярославській битві, в якій було розгромлено загони угорського та польського королів. В 1248 році, згідно літопису, Василько Романович відбив грабіжницький набіг ятвягів, наздогнавши та розгромивши їх під Дрогочином. Було знищено 40 ятвязьких «князів». Темник Бурундай в 1259-1260 роках напав на Волинь, примусив волинського князя Василька Романовича взяти участь у походах на Литву (1258), Польщу (1259). Після смерті у 1264 році Данила Романовича фактично правив усім Галицько-Волинським князівством.
 
Шварно Данилович
Король Русі   1230-1269 1264 1269 Шварно був прихильником об'єднання сил Великого князівства Литовського і Королівства Руського для боротьби проти ятвягів і польських феодалів. Допоміг великому князеві литовському Войшелкові Міндовговичу в його боротьбі проти опозиції. В роки правління в Литві Войшелка Новогрудок був резиденцією Шварна Даниловича як субмонарха і спадкоємця трону.
 
Лев I Данилович
Король Русі   1228-1301 1269 1301 1272 року переніс столицю Руського королівства до Львова. Підтримував жваві дипломатичні зв'язки з Богемією, Угорщиною, Литвою, Тевтонським орденом. Після смерті краківського князя Болеслава V Сором'язливого (1279) в союзі з чеським королем Вацлавом II намагався здобути Краків. Підтримуючи в боротьбі за краківський престол Болеслава II Мазовецького (сина сестри Предслави), вів тривалу війну з польським князем Лешком II Чорним. Приєднав до Королівства Русі частину Закарпаття з Мукачевом.

Юрій I Львович
Regis Rusie, Princeps Ladimerie   1252-1308 1301 1308 Після смерті батька Лева I в об'єднав всі землі Галицько-Волинського королівства зі столицею у Володимирі та успадкував від нього королівський титул. За володарювання Юрія Королівство Польське відвоювало у Руського королівства Люблінську землю у 1302 році, а Угорщина — частину Закарпаття. Проте в стані миру Галицько-Волинська держава зазнала розквіту і економічного добробуту.
 
Лев II Юрійович
Король Русі   ?-1323 1308 1323 Намагаючись убезпечити Волинсько-Галицькі землі від нападів Золотої Орди, Лев та його брат Андрій підтримували союзні взаємини з Тевтонським орденом і Королівством Польським. В 1323 році під час одного з військових походів Лев і Андрій Юрійовичі загинули.
 
Андрій Юрійович
Король Русі   ?-1323 1308 1323 Разом з братом Левом 1316 року брали участь у боротьбі краківського і поморського князів проти магдебурзьких маркграфів. Налагодивши тісні союзницькі зв'язки з польським королем Владиславом I Локетком і Тевтонським орденом, намагалися послабити залежність від Золотої Орди. Сприяли торгівлі між галицькими і польськими купцями. Успішно боролися проти монголо-татар, захищаючи західнослов'янські землі від їхніх набігів, і з Литвою.
 
Володимир Львович
Король Русі   1306-1325 1323 1325 В Королівстві Русі він правив номінально. Замість нього королівством керувала боярська рада, під головуванням боярина Дмитра Детька.
 
Юрій II Болеслав
Dux Minoris Russiae   1310-1340 1325 1340 1325 року з допомогою литовських і польських військ захопив владу в Галицько-волинському князівстві. Намагаючись протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом, Литвою, Священною Римською імперією. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Руського королівства. Масове невдоволення народу його політикою дало підставу боярам для активної агітації, активних насильницьких дій. 1340 року бояри організували проти Юрія II Болеслава змову: отруїли його у Володимирі.
 
Гедемін
Король Русі   1275-1341 1316 1341 Після смерті Юрія II Болеслава руські бояри визнали Королем Русі Гедеміна, а його сина Любарта - намісником Короля Русі.
 
Казимир I Великий
Rex Polonie et Russie   1310-1370 1349 1370 Захопив Перемиську землю, потім — Львів. 1343 року приєднав до Польщі Куявію. 1349 року захопив і приєднав до Польщі Галицьку землю. За Казимира ІІІ почалося загарбання Волині і Пониззя.

Між 1351 та 1352 роками тривала війна між Королівством Польським і Великим князівством Литовським за спадщину Русі.

 
Людвік I Великий
Король Русі   1326-1282 1370 1382 1338 року внаслідок Вишеградського договору, укладеного між батьком Людвіка Карлом I Робертом та польським королем Казимиром ІІІ Великим, став потенційним спадкоємцем Казимира (на випадок, якщо б у того не було синів). В 40-50-х роках XIV століття брав участь у загарбанні земель Руського королівства. У 13761378 роках вів вперту боротьбу з Великим князем Литовським Любартом за Західну Волинь. Після смерті Людвіка польський престол посіла його дочка Ядвіґа, а Королівство Руське перейшло до доньки Марії.
 
Марія Угорська
Королева Русі   1371-1395 1382 1387 Зі смертю Людвіка І Марія стала титулярною Королевою Галичини та Володимирії. Користуючись тим, що в Угорщині почалась боротьба за трон і королева-мати Єлизавета Боснійська з Марією потрапили у полон до ворожих їм володарів Хорватії, молодша сестра Ядвіґа, королева Польщі, здійснила раптовий похід до королівства Русі, Львова, де міщани та шляхта присягнули їй на вірність.
 
Ядвіґа Анжуйська
Королева Русі   1374-1399 1387 1399 1386 року Ядвіґа вийшла заміж за Великого князя Литовського Ягайла, що оформило Кревську унію. 1387 року очолила похід польської шляхти на Галицьку Русь, що призвело до остаточного включення частини земель Руського королівства до складу Польщі.
 
Ягайло
Володар Русі   1350-1434 1377 1392 Володар та Спадкоємець Русі. Після смерті Ядвіги успадкував від неї титул Короля Русі.

Велике князівство РуськеРедагувати

Велике князівство Руське — автономне державне утворення у складі Литовсько-Руської держави. З вересня 1432 року до літа 1435 року - незалежне.

  Великі князі Руські  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Гедемін
Dei gratia Letphanorum Ruthenorumque rex, princeps et dux Semigallie   1275-1341 1316 1341 Великий князь Литовський, Король Русі, князь Семигалії
 
Євнут
Великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський   1300-1366 1341 1345 Великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський
 
Ольгерд
Magnus Ducis Lithwanie Dni Russie et Cetera   1296-1377 1345 1377 Великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський
 
Ягайло
Magnus Ducis Lithwanie Dni Russie et Cetera   1350-1434 1377 1392 Володар та Спадкоємець Русі
 
Вітовт
Magnus Ducis Lithwanie Dni Russie et Cetera   1350-1430 1392 1430 Вів тривалу боротьбу з татарами, намагаючись витіснити їх з українського Причорномор'я. Але в 1393-94 рр. Вітовт зайняв Поділля і зумів розширити свої володіння до Чорноморського узбережжя. Будував на південних кордонах своєї держави велику систему укріплень, яка складалася з фортець: Дашів, Соколець, Каравул, Білгород, Кацюбіїв.
 
Свидригайло Ольгердович
Великий князь литовський (1430-1432), Великий князь Руський (1432-1438)   1370-1452 1432 1440 1430 року, підтриманий білоруськими та українськими магнатами й шляхтою, а також литовськими вельможами, що хотіли позбутися залежності від Польщі, був проголошений Великим князем литовськи. Щоб відтягнути від Свидригайла українську та білоруську шляхту, Ягайло і Сигізмунд формально зрівняли в правах православних з католиками. Якийсь час він зберігав владу на українських і білоруських землях, але після 1438 року володів тільки Волинню, Східним Поділлям та Київським князівством.
 
Владислав III Варненчик
Володар та Спадкоємець Русі   1424-1444 1434 1444 Володар та Спадкоємець Русі
 
Казимир Ягеллончик
Володар та Спадкоємець Русі, Великий Князь Руський   1427-1492 1447 1492 Володар та Спадкоємець Русі, Великий Князь Руський
 
Ян I Ольбрахт
Володар та Спадкоємець Русі   1459-1501 1492 1501 Володар та Спадкоємець Русі, Великий Князь Руський
 
Александр І Ягеллончик
Великий Князь Руський   1461-1506 1501 1506 Підтримувався українськими магнатами.
 
Сигізмунд I Старий
Пан і дідич Русі   1467-1548 1506 1548 Засновник козацтва.
 
Сигізмунд II Август
Великий Князь Руський   1520-1572 1548 1572 За нього була Люблінська унія.
 
Генріх Валуа
Великий Князь Руський   1551-1589 1573 1574 Перший Король Речі Посполитої
 
Стефан Баторій
Великий Князь Руський   1533-1586 1576 1586 Перший фактичний Король Речі Посполитої. Ставлення українського народу до нього чудово демонструє цитата з Історії Русів: «Король Баторій у всьому стосовно до Руського воїнства і народу був таким патріотом, яким пошановувався у Римлян Імператор Тіт, син Веспасіанів, себто друг і батько людства. Він справедливістю своєю і лагідністю вселив у всі народи Королівства свого дух єдності і братерської згоди. Не чутно було між ними ніяких суперечок ні про породи, ні про переваги, тим більше про релігії, що часто уми народні бентажать. Навіть саме Духовенство, що має нахил звичайно до дебатів та привласнення собі правоти думки, подобилося тоді агнцям непорочної золотої доби або пастирства Адамового, і що з нього найдивовижніше, то була згода чиста і обох головних релігій — Римської та Руської. Коли відлучався Єпископ Римський, то доручав паству Єпископу Руському, коли ж, навпаки, відлучався Єпископ Руський, то також доручав Єпархію свою в правління Римському Єпископові, і все було в послуху і любові прямо Християнській.» Тим не менш, за його наказом був страчений Іван Підкова.
 
Сигізмунд III Ваза
Великий Князь Руський   1566-1632 1587 1632 За нього відбувся ряд національно-визвольних повстань
 
Владислав IV Ваза
Великий Князь Руський   1595-1648 1632 1648 За нього відбувся ряд національно-визвольних повстань
 
Ян II Казимир
Великий Князь Руський   1609-1672 1648 1658 За нього відбулася Хмельниччина. У 1658 році за Гадяцьким договором віддав свій титул Великий Князь Руський Гетьману Івану Виговському.
 
Іван Виговський
Гетьман України, Великий князь Руський   1608-1664 1657 1659 Уклав з Річчю Посполитою Гадяцьку угоду 1658 року. На її підставі Україна (під назвою Велике князівство Руське) мала входити до Речі Посполитої як рівноправний член конфедерації з Короною Польською та Великим князівством Литовським, а йому від Короля передавався титул Великий князь Руський. Протидіючи викликаному союзом наступові Москви на Україну, Виговський завдав нищівної поразки стотисячній царській армії під проводом Трубецького у битві під Конотопом.
 
Міхал Корибут Вишневецький
Великий князь Руський   1640-1673 1669 1673 Номінальний Великий Князь Руський. Насправді контролював лише частину територій Русі-України.
 
Ян Собеський
Великий князь Руський   1629-1696 1674 1696 Номінальний Великий Князь Руський. Насправді контролював лише частину територій Русі-України. Під його керівництвом відбулася легендарна Віденська Відсіч - битва, під час якої тисячі українців стали в обороні Християнства.
 
Август II Фрідріх
Великий князь Руський   1670-1733 1697 1733 Номінальний Великий Князь Руський. Насправді контролював лише частину територій Русі-України.
 
Август III Фрідріх
Великий князь Руський   1696-1763 1733 1763 Номінальний Великий Князь Руський. Насправді контролював лише частину територій Русі-України.
 
Станіслав Август Понятовський
Великий князь Руський   1732-1798 1764 1795 Номінальний Великий Князь Руський. Насправді контролював лише частину територій Русі-України. Після трьох поділів Польщі остаточно втратив території Русі-України.

Козацькі гетьмани та ватажкиРедагувати

  Гетьмани Війська Запорозького Низового  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Дмитро Вишневецький
Князь Вишнівця   1517-1564 1552 1564 Український магнат на Волині, князь гербу Корибут з династії Гедиміновичів. Власник маєтків у містечку Вишнівець Крем'янецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.
 
Іван Свирговський
Низовий гетьман   ?-1575 1574 1574 За час свого гетьманства вийшов переможцем в 14 битвах з татарсько-османським військом.
 
Богдан Ружинський
Князь, козацький гетьман   ?-1576 1575 1576 Зібрав і поповнив козацькі війська, які розсипались після трагічної смерті гетьмана Івана Свирговського під Килією і почав переслідувати Кримських татар, бо за відсутності Свирговського вони в вересні напали й пограбували Волинь.
 
Іван Підкова
Козацький гетьман, господар Молдавії   1533-1578 1577 1578 1577 року при підтримці козацького загону почав боротьбу проти ставленика Османської імперії, молдовського господаря Петра VI Кривого. Козацьке військо розгромило загони Петра та визволило Ясси. Підкова був проголошений молдовським господарем.
 
Яків Шах
Низовий гетьман   ?-1583 1578 1578 Побратим Івана Підкови, з яким ходив походом на Молдовське князівство, в 1576-1577 роках розгромив на Дніпрі татарського посла, який повертався з Москви.
 
Лук'ян Чорнинський
Гетьман запорозького козацтва   ?-? 1578 1578 Запорожці під його проводом зробили рейд на Перекоп. Рейд видався досить успішним, що ще більше розлютило і хана, і правителя Османської імперії.
 
Михайло Ружинський
Князь, козацький гетьман   ?-? 1585 1585 Згуртував запорожців і повів їх на Перекоп, завдавши татарам поразки і повернувшись на Січ зі значними трофеями та здобиччю.
 
Криштоф Косинський
Козацький гетьман   1545-1593 1591 1593 Організатор козацького повстання в Україні проти шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої.
 
Григорій Лобода
Козацький гетьман   ?-1596 1593 1594 Учасник походів на Молдову та Угорщину, співкерівник повстання Северина Наливайка.
 
Северин Наливайко
Козацький гетьман   1960-1597 1594 1596 1593 року, під час походу на Волощину, розбив татарський загін, захопивши зброю та кілька тисяч коней. Після цього звернувся до запорожців, заохочуючи до згоди й спільних операцій. Один з керівників повстання 1594-1596 років в Речі Посполитій.
 
Григорій Лобода
Козацький гетьман   ?-1596 1596 1596 Учасник походів на Молдову та Угорщину, співкерівник повстання Северина Наливайка.
 
Криштоф Нечковський
Козацький гетьман   ?-? 1596 1596 Призначений польським урядом для організації охорони південних кордонів від турецько-татарської агресії після розгрому козацько-селянського повстання Северина Наливайка. Усунений за симпатії до низових козаків.
 
Гнат Василевич
Козацький гетьман   ?-? 1596 1597 Дотримувався поміркованої політики, прагнучи утримати козаків від конфліктів як з Османською імперією, так і з урядом Речі Посполитої. Приділяв увагу здебільшого зміцненню запорізького війська і підвищенню його організації.
 
Григорій Ізапович
Гетьман запорозького козацтва   ?-? 1605 1606 1606 року козацтво під його проводом відбило напад Великої Ногайської орди, яка дійшла до Корсуня. Ногайці зуміли переправитися на правий берег Дніпра, але були розбиті запорозьким лицарством під мурами Корсуня у відкритому бою.
 
Богдан Олевченко
Гетьман запорозького козацтва   ?-? 1606 1606 Брав участь у морських походах на Кримське ханство та узбережжя Османської імперії.
 
Петро Конашевич-Сагайдачний
Гетьман запорозького козацтва   1578-1618 1616 1622  Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханстваОсманської імперії та Московського царстваМеценат православних братств та опікун братських шкіл.
 
Яків Бородавка-Нерода
Гетьман запорозького козацтва   ?-1624 1619 1623 Обраний наприкінці 1619 року виписними і нереєстровими козаками, які повстали проти польсько-шляхетського гніту і оволоділи Запорізькою Січчю, суперник Петра Сагайдачного.
 
Григорій Чорний
Гетьман запорозького козацтва   ?-1630 1624 1624 Разом з Михайлом Дорошенком брав участь у поході проти кримських татар (1628).
 
Іван Сулима
Гетьман запорозького козацтва   ?-1635 1628 1629 Одне з відомих його діянь — знищення фортеці Кодак, побудованої французьким інженером Бопланом і дотоле вважалася неприступною.
 
Тарас Федорович
Гетьман запорозького козацтва   ?-1639 1629 1630 Один із командирів козацьких найманців у Тридцятирічній війні. Реформував козацьке військо, посиливши роль кавалерії.
 
Іван Сулима
Гетьман запорозького козацтва   ?-1635 1630 1635 Одне з відомих його діянь — знищення фортеці Кодак, побудованої французьким інженером Бопланом і дотоле вважалася неприступною.
 
Павло Бут
Гетьман запорозького козацтва   ?-1638 1637 1638 1635 року перебував у складі запорожцівІвана Сулими, котрий зруйнував щойно збудовану фортецю Кодак. Керівник повстання 1637 року.
 
Яків Острянин
Гетьман запорозького козацтва   ?-1641 1638 1638 1638 року очолив козацьке повстання. Після поразки у червні 1638 року під Жовнином, відступив на Слобідську Україну. Брав участь у боротьбі проти нападів татар. Убитий рядовими козаками під час заворушення зі старшиною.
 
Дмитро Гуня
Гетьман запорозького козацтва   ?-? 1638 1638 Один з керівників селянсько-козацьких повстань в Україні в 1630-х років проти польсько-шляхетського гніту.
 
Карпо Півтора-Кожуха
Гетьман запорозького козацтва   ?-1642 1639 1642 Вів проти військ Речі Посполитої партизанську війну, заманивши їх у безлюдні степи на кордоні України і Кримських земель.

  Гетьмани Війська Запорозького Городового  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Ян Бадовський
Гетьман реєстрового козацтва   1539-1608 1572 1572 Перший гетьман реєстрового козацтва. Був старшим і суддею над низовими козаками.
 
Самійло Кішка
Гетьман реєстрового козацтва   1530-1602 1574 1575 Керував козацьким військом в Інфляндській кампанії, низкою морських походів: на Ґезлев, Ізмаїл, Очаків, Аккерман.
 
Ян Оришевський
Гетьман реєстрового козацтва   1535-1608 1580 1585 1580 року козацький полк під його проводом брав участь у Лівонській війні років на боці Речі Посполитої, а в 1585 році здійснив похід на Кримське ханство. У 1581 році за дорученням Оришевського складено козацький реєстр. У 1587 році був представником Запорозької Січі на сеймі, в ході якого королем Речі Посполитої обрано Сигізмунда III Ваза.
 
Войтих Чановицький
Гетьман реєстрових козаків   ?-? 1590 1590 Був вибраний польською владою для зміцнення козацького реєстру та перетворення козаків на своє військо. Разом з козаками мусив відбивати напади татар.
 
Тихін Байбуза
реєстрового козацтва   ?-? 1597 1598 1598 року очолив похід запорожців під Перекоп. Проводив політику, спрямовану на досягнення компромісу з урядом Речі Посполитої, чим викликав незадоволення запорожців і нереєстрових козаків.
 
Федір Полоус
реєстрового козацтва   ?-? 1598 1598 Належав до непримиренних противників Речі Посполитої, у 1598 році підняв повстання проти неї. Здобув із повстанцями Черкаси, Канів, здійснив рейд до Дністра.
 
Самійло Кішка
Гетьман реєстрового козацтва   1530-1602 1599 1602 Керував козацьким військом в Інфляндській кампанії, низкою морських походів: на Ґезлев, Ізмаїл, Очаків, Аккерман.
 
Гаврило Крутневич
Гетьман реєстрового козацтва   ?-1603 1602 1602 Очолював запорожців під час битви на р. Телезина, де військам Михая Хороброго було завдано поразки.
 
Іван Куцкович
Гетьман реєстрового козацтва   ?-? 1602 1603 Керував козацьким загоном у часі війни в Інфлянтії.
 
Каленик Андрієвич
Гетьман реєстрового козацтва   ?-? 1609 1610 Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московське царство в роки «смутного часу. Разом із загоном реєстрових козаків у 1610 році брав участь в успішній облозі Смоленська.
 
Григорій Тискиневич
Гетьман реєстрового козацтва   ?-? 1610 1610 1609 року брав участь в поході на Крим. Одним з перших серед козацтва подав голос проти утисків з боку уніатів.
 
Петро Сагайдачний
Гетьман реєстрового козацтва   1582-1622 1614 1622 Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Меценат православних братств та опікун слов'яно-греко-латинських та братських шкіл.
 
Оліфер Голуб
Гетьман реєстрового козацтва   1540-1628 1622 1623 Організував морські походи проти Османської імперії. 1623 року направив посольство до Варшави в польський сейм з вимогами припинити переслідування українського православного населення і підтвердити привілеї та права козацтва.
 
Богдан Конша
Гетьман реєстрового козацтва   ?-1623 1623 1623 Виступав за визнання королем Сигізмундом III Ваза майнових прав православних церковних ієрархів як легітимних.
 
Михайло Дорошенко
Гетьман реєстрового козацтва   ?-1628 1623 1624 Брав участь у поході на Москву 1618 року, в Хотинській війні, у Хотинській битві 1622 року.
 
Каленик Андрієвич
Гетьман реєстрового козацтва   ?-? 1624 1625 Відзначився під час походів запорізьких козацтва на Московське царство в роки «смутного часу. Разом із загоном реєстрових козаків у 1610 році брав участь в успішній облозі Смоленська.
 
Федір Пирський
Гетьман реєстрового козацтва   ?-1633 1625 1625 Брав участь у боях біля Куруківського озера та виробленні та прийнятті Куруківських ухвал.
 
Марко Жмайло
Гетьман реєстрового козацтва   ?-? 1625 1625 Керівник селянсько-козацького повстання 1625 року.
 
Михайло Дорошенко
Гетьман реєстрового козацтва   ?-1628 1625 1628 Уклав Куруківський договір 1625 року, який деякою мірою задовольнив козацьку старшину (встановив старшині грошову платню, надавав їй земельні маєтності, збільшив реєстр до 6000 вояків), але суперечив інтересам широких мас українського козацтва.
 
Григорій Чорний
Гетьман реєстрового козацтва   ?-1630 1628 1630 Разом з Михайлом Дорошенком брав участь у поході проти кримських татар (1628).
 
Тимофій Орендаренко
Гетьман реєстрового козацтва   ?-? 1630 1631 Обраний в червні 1630 у Переяславі під час переговорів про завершення козацького повстання під проводом Тараса Федоровича, у якому він брав участь. Підписав Переяславську угоду 1630 року із гетьманом Станіславом Конецпольським.
 
Іван Петражицький-Кулага
Гетьман реєстрового козацтва   ?-1635 1631 1632 В 1632 році, після смерті короля Сигізмунда III, хотів допущення козацьких депутатів (послів) до державних справ у Сеймі, з можливістю мати там голос. Проте, козацьких послів на Сейм не впустили. Петражицький зібрав 35000 козаків і з тим військом пішов на Волинь руйнувати маєтки тих панів, які ставали на Сеймі проти козацьких домагань. Таким способом Петражицький посадив Владислава на трон.
 
Андрій Діденко
Гетьман реєстрового козацтва   ?-? 1632 1632 Ретельно захищав козацькі права і звичаї. Та на цій посаді він утримався недовго.
 
Тимофій Орендаренко
Гетьман реєстрового козацтва   ?-? 1632 1633 Очолював козацький загін (12 тисяч чоловік із десятьма гарматами), що брав участь у боях під Смоленськом 1633-1634 років під час Смоленської війни між Річчю Посполитою і Московським царством.
 
Василь Томиленко
Гетьман реєстрового козацтва   ?-1638 1636 1637 Учасник Смоленської війни. Під час повстання Павлюка у 1637 році перейшов на сторону повстанців.
 
Сава Кононович
Гетьман реєстрового козацтва   ?-1637 1637 1637 Займав пропольську позицію. Під час повстання Павлюка Кононович виступав на боці урядових сил.
 
Ілляш Караїмович
Гетьман реєстрового козацтва   ?-1648 1637 1638 1634 року, під час Смоленської війни разом із Яковом Острянином командував загоном козаків, що входив до корпусу Лукаша Жолкевського та князя Яреми Вишневецького, який невдало облягав Сєвськ. 1637 року брав участь у придушенні повстання Павлюка, 1638повстання Острянина.

Гетьмани Війська ЗапорозькогоРедагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Богдан Хмельницький
Гетьман України   1595-1657 1648 1657 Керівник Хмельниччини — повстання проти зловживань коронної шляхти в Україні, котре переросло у загальну, очолену козацтвом, визвольну війну проти Речі Посполитої. Перший з козацьких ватажків, котрому офіційно було надано титул гетьмана. Намагався розбудувати незалежну Українську державу, укладаючи протягом свого правління союзи з сусідніми іноземними країнами та народами.
 
Іван Виговський
Гетьман України, Великий князь Руський   1608-1664 1657 1659 Уклав з Річчю Посполитою Гадяцьку угоду 1658 року. На її підставі Україна (під назвою Велике князівство Руське) мала входити до Речі Посполитої як рівноправний член конфедерації з Короною Польською та Великим князівством Литовським. Протидіючи викликаному союзом наступові Москви на Україну, Виговський завдав нищівної поразки стотисячній царській армії під проводом Трубецького у битві під Конотопом.
 
Юрій Хмельницький
Гетьман України   1641-1685 1659 1660 Скориставшись скрутним становищем України, московський уряд і його уповноважений князь Трубєцкой примусили Юрія Хмельницького укласти Переяславські статті, які обмежували суверенні права України. Цей договір викликав загальне обурення, і коли в 1660 московське військо, на боці якого вимушені воювати й козаки, у війні з Річчю Посполитою зазнало поразки. Юрій уклав з Річчю Посполитою Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою, скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Річчю Посполитою й гарантував автономію України.

Гетьмани протягом РуїниРедагувати

Руїна (1663-1687) — період в українській історії, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом. Внаслідок козацька держава виявилась під протекторатом Московського царства. В ці часи було багато гетьманів, що залишались при владі на короткий відрізок часу і часто контролювали тільки частину країни. Більше того Андрусівський договір закріпив поділ країни на Правобережну і Лівобережну. З початку 1670-х років у боротьбу за Україну активно включається Туреччина.

  Гетьмани Правобережної України  Редагувати
Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Юрій Хмельницький
Гетьман Правобережної України   1641-1685 1660 1663 Скориставшись скрутним становищем України, московський уряд і його уповноважений князь Трубєцкой примусили Юрія Хмельницького укласти Переяславські статті, які обмежували суверенні права України. Цей договір викликав загальне обурення, і коли в 1660 московське військо, на боці якого вимушені воювати й козаки, у війні з Річчю Посполитою зазнало поразки. Юрій уклав з Річчю Посполитою Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою, скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Річчю Посполитою й гарантував автономію України.
 
Павло Тетеря
Гетьман Правобережної України   1620-1671 1663 1665 В 16631665 роках, як гетьман Правобережної України, брав участь у поході Яна II Казимира на Лівобережжя, а потім допомагав полякам на чолі зі Стефаном Чарнецьким і татарами боротися проти козацько-селянських повстань на Правобережжі. Зокрема, на початку 1665 року розбив Івана Сербина біля Умані.
 
Степан Опара
Гетьман Правобережної України   ?-1665 1665 1665 Намагався укласти договір з Іваном Сірком і Василем Дрозденком про спільну боротьбу проти Кримського ханства і Речі Посполитої. 18 серпня 1665 року біля Богуслава Опара був схоплений татарами і разом з кількома своїми старшинами виданий уряду Речі Посполитої.
 
Петро Дорошенко
Гетьман України   1627-1698 1665 1669 Щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тисячне військо з найманих частин. Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Після підписання між Московською державою і Річчю Посполитою Андрусівського перемир'я, умови якого абсолютно нехтували державні інтереси України, Дорошенко вирішив укласти військовий союз із Кримським ханством і перейти під політичний протекторат Османської імперії.
 
Михайло Ханенко
Гетьман Правобережної України   1620-1680 1669 1674 У своїй політиці він спирався на Річ Посполиту і 2 вересня 1670 року уклав з делегатами Речі Посполитої договір в Острозі, на основі якого Річ Посполита визнала Ханенка гетьманом Правобережжя, а він погоджувався на підданство короні Речі Посполитої на умовах автономії лише для козацької верстви. Паралельно Ханенко листувався з московськими урядовцями.
 
Остап Гоголь
Гетьман Правобережної України   ?-1679 1675 1679 1664 року на Правобережній Україні спалахнуло повстання проти поляків і гетьмана Павла Тетері. Гоголь спочатку підтримав повсталих, проте згодом перейшов на протилежний бік. Причиною тому стали його сини, яких гетьман Станіслав Ревера Потоцький тримав заручниками у Львові. Коли гетьманом став Петро Дорошенко, Гоголь перейшов під його булаву і багато йому допомагав. 1675 року полковник Гоголь став гетьманом Правобережної України від імені короля Яна III Собеського.
 
Стефан Куницький
Гетьман Правобережної України   1640-1684 1683 1684 Наприкінці 1683 року 5-тисячне військо на чолі з Куницьким здійснює похід через молдавські землі в буджацькі та білгородські степи. Козаки звільнили майже все Правобережжя від османів та нанесли поразку татарам, але на початку 1684 року самі були розбиті у Молдові.
 
Андрій Могила
Гетьман Правобережної України   1630-1689 1684 1689 З 1684 року козацтво Правобережної України розглядалося як важливий чинник у планах антиосманської Священної ліги. Могила проводив переговори зі Святим Престолом щодо участі козаків у цій антиосманській коаліції. У травні того ж року загін Могили був розбитий татарами коло Кам'янця у бою під Студеницею.
 
Григорій Гришко
Гетьман Правобережної України   1649-1692 1689 1692 Підрозділи козацького війська під керівництвом Гришка брали активну участь у відвоюванні захопленої османами молдовської фортеці Сороки, а також у походах на землі Білгородської орди. Очолюючи козацькі посольства до Речі Посполитої, не раз зустрічався з Яном III Собеським. Добивався розширення території, підвладної козакам, а у 1690 році домігся утримання за рахунок державного скарбу Речі Посполитої 2-тисячного козацького компуту.
  Гетьмани Лівобережної України  Редагувати
Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Яким Сомко
Гетьман Лівобережної України   1619-1663 1660 1663 Будучи невдоволеним московською політикою в Україні, прагнув зберегти під своєю булавою цілісність і самостійність Гетьманщини. Це викликало недовір'я й ворожість Москви до Сомка, й опозицію до нього з боку частини лівобережної старшини на чолі із Василем Золотаренком, а також із боку Запоріжжя.
 
Іван Брюховецький
Гетьман Лівобережної України   1623-1668 1663 1668 Уклав з Московською державою Батуринські статті 1663 року, які надавали Москві більше влади, ніж це було встановлено Переяславськими статтями. У грудні 1665 року Брюховецький підписав Московські статті, які значно обмеживши державні права Гетьманщини, посилили її адміністративну і фінансову залежність від Московського царства.
 
Петро Дорошенко
Гетьман України   1627-1698 1668 1669 Щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тисячне військо з найманих частин. Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Після підписання між Московською державою і Річчю Посполитою Андрусівського перемир'я, умови якого абсолютно нехтували державні інтереси України, Дорошенко вирішив укласти військовий союз із Кримським ханством і перейти під політичний протекторат Османської імперії.
 
Дем'ян Многогрішний
Гетьман Лівобережної України   1631-1703 1669 1672 У 1668 році як противник Андрусівського перемир'я взяв участь у антимосковському повстанні, яке розпочалось під керівництвом Івана Брюховецького. Був одним з перших полковників, котрі перейшли на бік Правобережного гетьмана Петра Дорошенка, запропонувавши останньому об'єднати під своєю булавою всю Україну. Намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України.
 
Іван Самойлович
Гетьман Лівобережної України   ?-1690 1672 1687 У внутрішній політиці започаткував виділення з козацької старшини значкового військового товариства, яке стало прообразом українського дворянства. Намагався об'єднати Правобережжя та Лівобережжя, а також намагався приєднати до козацьких територій Слобожанщину, але невдало. Закінчив своє життя у засланні.
  Гетьмани Ханської України  Редагувати
Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Петро Суховій
Гетьман Ханської України   1645-? 1665 1668 7 жовтня 1668 року видав універсал до всього українського народу, який став одним з найвизначніших документів, що переконливо свідчив про патріотичні наміри тогочасної козацької старшини втримати здобуту у ході визвольних змагань національну державність. Універсал засвідчував розуміння українською елітою проблеми міжнародного розділу своєї молодої країни між сильнішими сусідніми державами у результаті Андрусівського перемир'я.
 
Петро Дорошенко
Гетьман Ханської України   1627-1698 1669 1676 Намагаючись нейтралізувати ворожі дії Криму і здобути допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої і Московського царства, навесні 1669 року уклав союзний договір із Османською імперією. Цей союз був затверджений Генеральною Військовою Радою 10-12 березня 1669 року в Корсуні. Дорошенко отримав від османського султана Мехмеда IV титул бея українського санджаку.
 
Юрій Хмельницький
Князь Сарматії, Малої Русі і України, вождь Війська Запорозького   1641-1685 1677 1681 1670 року Юрія захопили кримські татари і відправили до Константинополя. За посередництвом французького посла, османський уряд намагався використати Хмельницього для закріплення свого володіння на Правобережній Україні. 1677 року був звільнений султаном з в'язниці і прибув в Україну разом з османською армією для агітації серед козаків, людності. У 1678-1679 роках хотів за допомогою османського і татарського війська приєднати Лівобережжя, однак йому не вдалося створити міцної влади.
 
Георге Дука
Господар Молдавії, гетьман України   1620-1685 1681 1684 На гетьманство призначений османським султаном Мегмедом IV після Бахчисарайського миру 1681 року. Цим султан підтверджував свої тверді наміри утвердити вплив Османської імперії в Україні та засвідчував визнання державної автономії більшої частини Правобережної України. Обов'язком Дуки перед султаном було надання певної кількості військ для османської армії та успішна колонізація регіону.
 
Теодор Сулименко
Гетьман Ханської України   ?-1685 1684 1685 Почав здійснювати свою діяльність з території лівобережного Придністров'я, а його резиденцією став Ягорлик. Основну підтримку надало Кримське ханство. Найголовнішим завданням новопроголошеного гетьмана стало повернення цієї правобережної столиці для потреб султана, з огляду на її вигідне географічне розташування.
 
Яким Самченко
Гетьман Ханської України   ?-1685 1685 1685 Син кримського хана Селіма IДевлет Ґерай — наказав новому гетьману за 12 днів дійти до Немирова і дав у допомогу 20 тисяч своїх людей, щоб ті разом з козаками завоювали Немирів, столицю Правобережної України, де осів гетьман Андрій Могила. Проте ця військова кампанія закінчилася невдало.
 
Юрій Хмельницький
Князь Сарматії, Малої Русі і України, вождь Війська Запорозького   1641-1685 1685 1685 У 1678-1679 роках хотів за допомогою османського і татарського війська приєднати Лівобережжя, однак йому не вдалося створити міцної влади. Постійні безцільні страти і гноблення народу змусили турецького пашу заарештувати Юрія. Наприкінці 1685 року він був привезений до Кам'янець-Подільського та засуджений до смертної кари.
 
Степан Лозинський
Гетьман Ханської України   1653-1695 1685 1695 З дозволу хана і молдавського господаря оселився у Ягорлику. Саме звідти постійні напади на українські землі з метою відвоювання їх у ставлеників Речі Посполитої. З 1686 року він почав розсилати свої універсали із закликами до населення Правобережжя прийняти султанське і ханське підданство.
 
Іван Багатий
Гетьман Ханської України   ?-1698 1696 1698 Забезпечував захист тилів Подільського еялету та здійснював військові акції у Правобережну Україну в інтересах Османської імперії.
 
Петро Іваненко
Гетьман Ханської України   ?-? 1698 1709 Розпочав боротьбу за допомогою кримського війська проти Москви та Івана Мазепи. Обложену Новобогородицьку фортецю взяти йому не пощастило, з орільських сотень йому піддалося два міста: Китайгород і Царичанка. Повторну акцію Петрик здійснив у січні 1693 року, пішовши на землі Полтавського полку з татарами; ходив у походи ще 1694 і 1696 років, але успіху не мав. Будучи гетьманом, був одним із поборників незалежності Козацької держави.
 
Пилип Орлик
Гетьман України   1672-1742 1710 1742 Один із упорядників «Договорів і постанов» — конституційного акту, який іноді називають «першою в світі Конституцією», фактично — козацького суспільного договору. За підтримки Карла XII вступав в союз із кримськими татарами та Османською імперією, і 1710 року остання, підтримуючи гетьмана Орлика, оголосила війну Московії. На початку 1711 року Пилип Орлик укладає з Кримським ханством Кайрський договір.

Гетьмани обох сторін ДніпраРедагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Іван Мазепа
Гетьман України, князь Священної Римської імперії   1639-1709 1687 1709 У молодості служив при дворі короля Яна II Казимира. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, проте 1708 року підтримав сторону шведів.
 
Іван Скоропадський
Гетьман України   1646-1722 1708 1722 Після переходу Івана Мазепи на бік Швеції, призначений головою Гетьманщини з волі московського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти московським планам ліквідації козацької автономії.
 
Павло Полуботок
Гетьман України   1660-1724 1722 1724 Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних та супротив діяльності Малоросійської колегії. Помер в ув'язненні на території Петропавлівської фортеці.
 
Данило Апостол
Гетьман України   1654-1734 1727 1734 У 1728 році їздив на коронацію Петра II, де подав петицію про відновлення державних прав України на основі Березневих статей 1654 року. У відповідь на гетьманську петицію російський уряд видав так звані «Рішительні пункти», які, ставши своєрідною конституцією Гетьманщини, значно обмежували гетьманську владу і політичну автономію Лівобережної України.
 
Кирило Розумовський
Гетьман України   1728-1803 1750 1764 Намагався перебудувати Гетьманщину на європейський лад, яку було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, ґродських і підкоморських, війтівські посади у великих містах передано до козацької старшини. Поширилися політичні права старшини, яка частіше брала участь у старшинських з'їздах, «зібраннях», а згодом у «Генеральному зібранні» в Глухові для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ.

Королівство Галичини та ВолодимиріїРедагувати

Королівство Галичини та Володимирії (1772-1918) було утворене 1772 року як нова адміністративна одиниця Габсбурзької монархії. Королівство постало в результаті анексії австрійцями Галичини після першого поділу Речі Посполитої. Історично-юридичною підставою для створення королівства було існування Руського Королівства (Королівства Галичини та Володимирії), яке постало на базі Галицько-Волинського князівства.

  Королі Галичини та Володимирії (Династія Габсбургів)  Редагувати

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
 
Марія-Терезія
Королева Галичини та Володимирії   1717-1780 1740 1780 Після смерті свого батька з 1740 року - титулярна Королева Галичини та Володимирії. З 1772 року - фактична. 1772 року взяла участь у першому поділі Речі Посполитої і отримала Галичину та частину Волині. Османську імперію вона примусила погрозами віддати їй Буковину (1775). 1778 року Марія-Терезія висловила претензії на «баварський спадок». Залишила свою державу такою, що значно просунулась на шляху благоустрою, з армією числом 260000 чоловік та із значно збільшеним престижем у Європі.
 
Йосип II
Король Галичини та Володимирії   1741-1790 1780 1790 Скасував монастирське землеволодіння, підпорядкував діяльність церкви інтересам держави, запровадив нову систему шкільної освіти, яка сприяла розвитку світської школи. У 1781 році видав патент (указ) про релігійну толерантність, який запроваджував свободу віросповідання і зрівнював у правах греко-католицьке і римо-католицьке духовенство.
 
Леопольд II
Король Галичини та Володимирії   1747-1792 1790 1792 Доклав зусиль до заспокоєння станового, національного та клерикального невдоволення. Повстання у Бельгії та Угорщині було придушено; за допомогою Рейхенбахської угоди вдалось утримати Пруссію від придбань у Польщі. Скасував закон Йозефа ІІ про ліквідацію панщини від 10 лютого 1789 року.
 
Франц I
Король Галичини та Володимирії   1768-1835 1792 1835 1795 року під час третього поділу Речі Посполитої Австрія отримала Західну Галичину. 1805 року приєднався до Третьої коаліції Росії, Швеції та Великої Британії проти Франції. З 1815 року до його смерті у Австрії господарював мир, що перервався лише у 1821 році повстаннями в Італії, які було порівняно легко придушено.
 
Фердинанд V
Король Галичини та Володимирії   1793-1875 1835 1848 Відрізнявся слабким здоров'ям, страждав на епілепсію й гідроцефалію. Його правління рішуче нічим не відрізнялось від реакційного царювання його батька, бо Клемент Венцель фон Меттерніх так само керував усіма справами імперії. Характер Фердинанда був м'яким, добрим, спокійним, але вкрай повільним та нерішучим. Його напружували справи, він абсолютно ними не цікавився й мало у них розумів. Березневі події 1848 року змусили Фердинанда податись до Інсбруку.
 
Франц Йосип I
Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини   1830-1916 1848 1916 Прихильно до українців, бо вони (на відміну від поляків і угорців) були лояльними до Габсбургів. 1848 року він видав декрет про створення кафедри української мови й літератури у Львівському університеті, в 1849 році зробив Буковину окремим коронним краєм. Волів замирення поляків з українцями в Галичині, внаслідок чого 1914 року підписано угоду між двома посольськими представництвами. Однак початок війни не дозволив її реалізувати.
 
Карл II
Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини   1887-1922 1916 1918 За його правління Австро-Угорщина як член Четверного союзу продовжувала брати участь у Першій світовій війні. За Карла І Австро-Угорщина 19 січня 1918 року визнала незалежність УНР і 9 лютого 1918 року уклала разом з іншими членами австро-німецького блоку Берестейський мир. В листопаді 1918 року на західноукраїнських землях відбулася національно-демократична революція, що завершилася утворенням ЗУНР. Під час революції Карл I був змушений 11 листопада 1918 року зректися влади в Австрії, а 13 листопада — в Угорщині.
 
Вільгельм Габсбург
Архікнязь   1895-1948 1918 1948 Ніколи не був Королем Галичини та Володимирії, проте розглядався як кандидат на роль Короля України у разі проголошення в Україні монархії.
 
Отто фон Габсбург
Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини   1912-2011 1948 2011 Титулярний Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини і спадкоємець Василя Вишиваного. Прихильно ставився до України.
 
Карл фон Габсбург
Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини   1961 р.н. з 2011 року досі Титулярний Король Галичини та Володимирії, Герцог Буковини. Можливий претендент на трон Україні у разі проголошення в Україні монархічного ладу (Спадкоємець родів Рюриковичів, Романовичів, Гедеміновичів, Габсбургів, а також прямий спадкоємець Отто фон Габсбурга і Василя Вишиваного). Прихильно ставиться до України. Заснував в Україні радіостанцію "Країна-ФМ", мовлення і пісні якою на 100% випускаються українською мовою.

Українська Народна РеспублікаРедагувати

Українська Народна Республіка (УНР, 1917—1921) утворилась після Жовтневого перевороту в Російській імперії і існувала до Ризького миру між Польщею та Радянською Росією в березні 1921. Назва глави держави змінювалась, але офіційно ніхто не мав титулу президента.

  Голова Центральної Ради  Редагувати

Центральна Рада була представницьким органом влади УНР

Особа Посада Роки життя На посаді від На посаді до Партія
 
Михайло Грушевський
Голова Української Центральної Ради Української Народної Республіки 1866-1934 28 (15) березня 1917 [1] 29 квітня 1918 Українська партія соціалістів-революціонерів

  Гетьман Української Держави  Редагувати

Особа Посада Герб Роки життя На посаді від На посаді до Партія
 
Павло Скоропадський
Гетьман Української Держави   1873-1945 29 квітня 1918 14 грудня 1918 Українська Демократично-Хліборобська Партія

  Голови Директорії  Редагувати

Директорія найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки. Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 року

Особа Посада Роки життя На посаді від На посаді
до
Партія
 
Володимир Винниченко
Голова Директорії Української Народної Республіки 1880-1951 14 грудня 1918 11 лютого 1919 Українська соціал-демократична робітнича партія
 
Симон Петлюра
Голова Директорії Української Народної Республіки 1879-1926 11 лютого 1919 10 листопада 1920 Українська соціал-демократична робітнича партія

  Уряд Української Народної Республіки в екзилі  Редагувати

Після повалення Директорії, УНР очолювали Президенти УНР в екзилі

Особа Посада Роки життя На посаді від На посаді до Партія
 
Андрій Лівицький
Голова Директорії Української Народної Республіки, Президент Української Народної Республіки 1879-1954 25 травня 1926 17 січня 1954 Українська соціал-демократична робітнича партія
 
Степан Витвицький
Президент Української Народної Республіки 1884-1965 17 січня 1954 9 жовтня 1965 Українське національно-демократичне об'єднання
Микола Лівицький Президент Української Народної Республіки 1907-1989 9 жовтня 1965 8 грудня 1989 Український Національно-Державний Союз
Микола Плав'юк Президент Української Народної Республіки 1925-2012 8 грудня 1989 22 серпня 1992 Організація українських націоналістів

Західноукраїнська Народна РеспублікаРедагувати

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР, 1918—1919) постала після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорщини. 19 жовтня 1918 року оголошена «Проклямація Української Національної Ради» про створення Української держави в українських етнографічних землях Австро-Угорщини.

  Голова Національної Ради  Редагувати

Особа Посада Роки життя На посаді
від
На посаді
до
Партія
 
Євген Петрушевич
Голова Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки 1863-1934 1 листопада 1918 22 січня 1919 Українська національно-демократична партія

Карпатська УкраїнаРедагувати

Карпатська Україна — автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938-1939 роках, Українська незалежна держава — в основному на гірській частині території Закарпаття з 15 березня по 18 березня 1939 року.

  Президент Карпатської України