Вікіпедія:Перейменування статей/Х'юстон → Г'юстон

Х'юстонГ'юстон знову ред.

Вийшла нова редакція правопису української мови, котра зобов'язує передавати англійське "h" українським "г". Тепер це справді на часі. —Artekimus (обг.) 11:54, 14 квітня 2022 (UTC)[відповісти]

  За Відповідно до правописної норми, яка вимагає чуже h стандартно передевати українським г. ―NachtReisender (обговорення) 18:56, 22 квітня 2022 (UTC)[відповісти]
  Проти знов немає аналізу та аргументів?--白猫しろ ねこОбг. 19:22, 22 квітня 2022 (UTC)[відповісти]
  Проти чергова хвиля тотальної заміни «Х» на «Г»? (Гемінгвей, Гокей, Гант тощо)--Oleh68 05:00, 26 травня 2022 (UTC)[відповісти]

Підсумок ред.

В офіційному правилі Вікіпедія:Іменування статей/Географічні об'єкти написано: «Правопис географічних назв повинен узгоджуватись із наступними джерелами: 1) Орфографічними словниками НАН України (зокрема електронна версія УЛІФ); 2) Авторитетними енциклопедіями (зокрема УРЕ, УРЕС, УСЕ)». І лише в разі суперечностей застосовуємо правопис, в якому, зокрема, написано: «За традицією в окремих словах, запозичених з європейських та деяких східних мов [h], і фонетично близькі до нього звуки передаємо буквою х». За традицією у джерелах пишеться Х'юстон, що можна перевірити, зокрема, в УРЕ і електронній версії УЛІФ. Г'юстона в останньому поки що немає, хоча, наприклад, Гельсінкі вже є. Залишена назва Х'юстон. --Олег (обговорення) 13:52, 29 червня 2022 (UTC)[відповісти]

Х'юстонГ'юстон до 2016 ред.

У нас Вітні Г'юстон, але місто Х'юстон? — Mychajlo Naumenko (обг.) 17:18, 19 січня 2016 (UTC)[відповісти]

А що тут такого? Для топонімів правила дещо інші, ніж для антропонімів. Плюс фактор усталеного вжитку--Unikalinho (обговорення) 18:43, 19 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Та що Ви кажете! Тоді див. Інструкція з передачі українською мовою англійських географічних назв і термінів (2001). Витяг: 2.11. Таблиця передачі приголосних англійської мови: [h] h-г — Househill [´haushil] — Гаусгілл. — Mychajlo Naumenko (обг.) 22:07, 19 січня 2016 (+2 UTC)
Оце вже інша справа. Тоді я готовий відповісти. Справа в тому, що місто Х'юстон уже має усталений вжиток (саме як Х'юстон), чого не скажеш про прізвище--Unikalinho (обговорення) 03:18, 21 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Ну, ким усталений? Я, наприклад, кажу Г'юстон. Багато, наприклад, переважно рос.мовні українці кажуть Х'юстон тільки через те, що див. на російську вимову, бо вони рос.мовні. — Mychajlo Naumenko (обг.) 06:15, 21 січня 2016 (+2 UTC)
Такі реалії. Я от усіх слов'ян імена-прізвища не перекладаю (Владімір Путін, Лєх Качиньскі, Аляксандр Лукашенка...). Але тут мушу це робити. Бо традиція така--Unikalinho (обговорення) 14:37, 21 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Тут механічно не можна - для h забагато винятків. Джерела з використанням цієї форми давайте.--ЮеАртеміс (обговорення) 21:22, 19 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Та хоч у тій же вікіпедії: Г'юстон (округ, Техас), Г'юстон (округ, Міннесота). — Mychajlo Naumenko (обг.) 23:25, 19 січня 2016 (+2 UTC)
Вікі не посилається сама на себе.--ЮеАртеміс (обговорення) 21:27, 19 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Зрозумійте, не може одна й та сама назва з однієї мови писатись по різному. Або всюди Х'юстон, або Г'юстон. Я Вам уже навів табл. передавання укр.мовою географічних назв з англійської. Відповідно до табл. треба писати г. А винятки для h, це для англ.слів (хобі), а не власних імен або географічних назв. — Mychajlo Naumenko (обг.) 23:31, 19 січня 2016 (+2 UTC)
Може. Назви можуть запозичуватись в різний час, за посередництва різних мов (де зазнають змін) і т.д. Наприклад, в українській мові є слова "Гандбол" та "Секонд-хенд", де одне й те саме слово "hand" запозичене по-різному--V Ryabish (обговорення) 08:41, 20 січня 2016 (UTC)[відповісти]
"В окремих словах англійського походження h передається літерою х: хобі, хокей, хол; Хемінгуей та ін." Хемінгуей таки власне ім'я. Тому табличок недостатньо.--ЮеАртеміс (обговорення) 07:14, 20 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Даруйте, але якби ми запозичували безпосередньо з англійської, а не з англійської через російську, ми б не мали секонд-хенду, Х'юстона та Хемінгуея й інших проросійських англіцизмів. Те саме й щодо німецької, коли кол. міністра закордонних справ ФРН ми називаємо Штайнмаєром, а Швайцарію Швейцарією, або Альберта Айнштайна Ейнштейном. Я ще дивуюсь як ви тут не пропонуєте писати ь — Хьюстон, щоб уже зовсім продемонструвати комплекс меншовартості. — Mychajlo Naumenko (обг.) 19:16, 20 січня 2016 (+2 UTC)
Прошу: стр. 367 (27.02.2008) — жодних Х'юстонів! — Mychajlo Naumenko (обг.) 19:40, 20 січня 2016 (+2 UTC)
І до чого тут комплекс меншовартості? Ну прийшло до нас багато слів за посередництва російської мови. Так само багато, якщо не більше - за посередництва польської мови. Арабські слова - в основному за посередництва турецької чи татарської. І т.д. То що, зараз виправляти все на "правильні" варіанти? Маємо писати "Рома", а не "Рим", "Парі", а не "Париж", "Ла Абана", а не "Гавана" ?
P.S. До речі, стосовно англійських назв - на слова/назви, запозичені років 100 тому й раніше, більший вплив мало посередництво німецької мови, а вже потім російської --V Ryabish (обговорення) 17:40, 20 січня 2016 (UTC)[відповісти]
І що це Ви за посилання дали? Якийсь "документ", без назви, без вихідних даних. Це що - студентський реферат чи щось подібне? А зміст - то окрема історія. Якщо він пропонує писати "Флоріда", "Чілі", "Конґо", "Бельґія", "Маврітанія", то зрозуміло, що варто зробити з таким "документом" :) --V Ryabish (обговорення) 17:55, 20 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Узагалі-то там є назва. Ваші «претензії» щодо правила 9-ки та ґе-кання я розумію та підтримую, але ми говоримо про h. Не треба змінювати тему. Виходить, що Вітні Г'юстон та інші Г'юстони у вікіпедії пишемо через г, і тільки це місто запозичили через х? Якась маячня! — Mychajlo Naumenko (обг.) 20:18, 20 січня 2016 (+2 UTC)
Я не змінюю тему.
1. Стосовно "документу". Помилки/описки можуть бути всюди, але аж стільки - це занадто. Тим більше, там не вказано, що це за документ, хто видав, надрукував і т.д. Тому він не може бути АД
2. Слова, які в певній мові пишуться однаково, в українській можуть передаватись по-різному Залежно від часу та шляху запозичення. Приклади: New York та New Orlean. Або назву міста "La Habana" ми пишемо "Гавана", але танець ,який походить з цього міста, називаємо "хабанера"--V Ryabish (обговорення) 18:33, 20 січня 2016 (UTC)[відповісти]
У документі першочергово не послуговувались правилом 9-ки, тому там немає помилок (якщо не зважати на чинний правопис). Документ (газетир) було створено ДНВП «Картографія», який затверджено Державною службою геодезії, картографії та кадастру в 2006 році. Потім його доповнювали. Та не це головне. Г'юстон як був Г'юстоном, так ним і залишився. А щодо Гавани й хабанери, то це по-перше іспанська, а по-друге тут свої нюанси. Майже всюди (в інших мовах) пишуть із в (хоча може й мусимо писати б), а хабанера — Ви вважаєте, що це нормально? Мусимо писати габанера. Але ці дві назви запозичено через російську. Цебто це там ніяк не можуть визначитись, де їм писати х /х/, а де г /g/, бо в них немає укр. г /ɦ/. А ми потім запозичуємо ці жахіття й намагаємось зробити укр.нормою. — Mychajlo Naumenko (обг.) 21:00, 20 січня 2016 (+2 UTC)
Повторю ще раз:
1. Конкретно у вказаному Вами файлі не вказано, що це за документ. А репліка, що документ не послуговується ні правилом 9-ки, ні правописом взагалі, автоматично виводить його з рангу АД. Бо хоча правопис і недосконалий, але на нього таки треба зважати. (До речі, там порушення не правила 9-ки - воно не застосовується до власних назв ).
2. Я навів приклади того, як слово чи частина назви, що в певній мові пишеться однаково, в українську може потрапити різними шляхами, за посередництва різних мов і в різний час. І посередництво російської нічим не гірше, і не краще, ніж польської, німецької чи турецької. Тому я вважаю нормальним, що в українській мові одночасно існують Нью-Йорк і Новий Орлеан, гандбол і секонд-хенд, Гавана і хабанера, Рим і Рома і т.д. - таких прикладів можна навести безліч.
P.S. Іспанською "habanera" вимовляється "абанера". Там немає ні г, ні х. Це вплив якраз англійської мови :)--V Ryabish (обговорення) 19:12, 20 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Я зрозумів Вашу позицію. А щодо іспанської, я знаю, що там h не вимовляють. Але іноземні слова з h (з іт., лат. й ін.) ми передаємо це h через г. Наприклад, лат. hallucinatio — галюцинації. — Mychajlo Naumenko (обг.) 21:28, 20 січня 2016 (+2 UTC)
Букву h ми передаємо по-різному (Г, Х або взагалі ніяк), залежно від мови, з якої запозичуємо слово. Порівняйте François Hollande, Erich Alfred Hartmann або Hrvoje Šarinić--V Ryabish (обговорення) 19:41, 20 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Тоді радше взагалі не створювати звук там, де його немає в мові оригіналі. Але ми відволіклись. Говоримо про англ.Houston, де звук /h/ вимовляється — відповідно до МФА найближчим відповідником в укр.мові є звук /ɦ/ (г), а не /х/ (х). — Mychajlo Naumenko (обг.) 21:28, 20 січня 2016 (+2 UTC)
Я Вам вкотре пояснюю, що дуже часто слова чи назви приходять в українську мову (і в інші загалом) не напряму, а за посередництва інших мов. Зокрема, і Гавана, і хабанера - це вплив англійської. Тому ми й вимовляємо звук, якого немає в оригіналі. А "г" чи "х" - це вплив російської, яка, проте свого часу була під дуже сильним впливом німецької в плані запозичення іншомовних слів та назв.
Далі, якщо взяти конкретно англійську мову, то там неоднозначність з передачею h в українській мові проявляється сповна: Hampshire, Oklahoma, і Utah. Тому аналогія неприпустима. Кожен випадок має розглядатись окремо.--V Ryabish (обговорення) 20:04, 20 січня 2016 (UTC)[відповісти]
До речі, у цій статті вказано, що Акустичні дослідження підтверджують, що найближчим українським відповідником англійського звука [h] є український [х]--V Ryabish (обговорення) 20:08, 20 січня 2016 (UTC)[відповісти]
У тій статті, що Ви її мені навели, посилаються на роботу одного вченого (Вакуленка), який, до речі, мало викликає в мене довіри в певних пунктах. Наприклад, Пономарів та Шевчук говорять геть інше. Я Вам написав звуки, Ви їх слухали? Англ. /h/ це глухий відповідник укр. /ɦ/; /x/ там і не пахне! Це, наприклад, росіяни обмежені тільки /g/ та /х/ і не знаю, Що і Де вставити Голивуд чи Холивуд, хобби чи гобби. Ми ж маємо подібний до англійського звук, цебто дзвінкий відповідник англ.глухого звуку. Тому мусимо запозичувати напряму з англійської зважаючи на укр. звукові особливості, а не див. на інші мови, зокрема російську, що вештається Україною. Ми відволіклись із Вами на іспанську й інші мови, але наразі обговорюємо англійську. Я розумію, що з кожної мови слід запозичувати обережно, бо всюди різна вимова. Але з англійської слід запозичувати h як г, бо це той самий звук, тільки перший глухий, а другий дзвінкий. — Mychajlo Naumenko (обг.) 06:34, 21 січня 2016 (+2 UTC)
Сучасні прізвища ми й запозичуємо напряму (і тому Вітні Г'юстон). А от з давнішими, та ще й не прізвищами, складніше--Unikalinho (обговорення) 14:40, 21 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Не все так однозначно і з сучасними запозиченнями. Я вже неодноразово наводив приклади сучасних запозичень з англійської мови напряму, причому часто слів, які і самі потрапили в англійські словники зовсім нещодавно, в яких h передається як х (наприклад, Великий тлумачний словник, 2005) - хакер, хардвер, хеш-функція, хедж-фонд, хард-рок, хауз-м'юзик, хеві-метал, і ще не один десяток чи й сотні слів. І Правопис не дає однозначної відповіді стосовно передачі h з англійської мови - у прикладах § 87 є десь 50 "правильних" слів, але з них всього 4-5, які запозичені з англійської або за посередництва англійської мови. "Винятків" не менше. Тобто, ми повинні користуватись не лише правописом, але й джерелами,словниками і здоровим глуздом. Мотиви "аби не так ,як в москалів/ляхів" тут зовсім недоречні, неприпустимі, та й непродуктивні.
Далі, стосовно роботи Вакуленка і т.п. Є такий ресурс - http://uk.forvo.com. Там можна послухати, як носії мови (не тільки англійської) вимовляють те чи інше слово . Я наводив його в дискусіях стосовно Перл-Харбора, Кітті-Хок і т.п.. Я не маю абсолютного музичного слуху (хоча ноти знаю і вмію грати на акордеоні, гітарі та сопілці :) ). Стосовно тих дискусій я чув приблизно у 2/3 випадків - х і 1/3 - г. Але стосовно Х'юстона я сам здивований - з 8 прикладів вимови я чую 5, які починаються на х, і 3, в яких h не звучить взагалі!!! Але г там і близько немає. Звичайно, цей ресурс не може бути абсолютним аргументом (все-таки українська мова відрізняється від англійської), але його варто взяти до уваги.--V Ryabish (обговорення) 21:51, 21 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Стривайте, стривайте. Я не казав про те, що англійці вимовляють /ɦ/. Я Вам намагаюсь пояснити, що англійці й ми, українці, вимовляємо той самий звук, тільки вони глухий, а ми дзвінкий його варіант. Тому було б доречніше для української вимови, зважаючи на укр.звуки, записувати й вимовляти г /ɦ/. Стосовно Вашого посилання на вимову Houston, у всіх прикладах я чую саме англійський звук /h/, а /x/ там і близько не чую, його там і немає. А щодо Ваших прикладів: хеві-метал і т.д., то, як я вже писав вище, хто як запозичив! Наприклад, рос.мовні українці завжди дивляться на те, як запозичує рос.мова, а потім привносять її запозичення в укр.мову, коли на неї переходять. Ви, наприклад, вимовляєте хеві-метал, я — геві-метал, тому то ще вилами по воді писано. До речі, там, де Ви буцімто не почули звуку (типу: *юстон), то там як раз присутній англ. звук /h/. Якщо Вам буде зрозуміліше, то вимова була на кшталт вимови українцями в /w/ (/ў/) перед приголосними: враз /wrɑz̪/ (можна почути: *раз). Цебто не /ʋrɑz̪/, а /wrɑz̪/. Так і в англ. — не /ˈxjuːstən/, а /ˈhjuːstən/. Там, де Ви буцімто почули /х/, там /h/. Просто хтось вимовляв його більш непомітно, а хтось навпаки. Але запевняю Вас, що /x/ там немає в жодному прикладі. — Mychajlo Naumenko (обг.) 00:19, 22 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Все одно в укр. мові немає звука, який би точно відтворював англ. /h/. І тому те, що Ви кажете, що /x/ там немає, то так само і /г/ там немає. Зрештою, в англ. мові немає звука, який би відповідав нашому /г/ (і /x/ теж)--Unikalinho (обговорення) 09:35, 23 січня 2016 (UTC)[відповісти]
У мене складається таке враження, що ніхто не вчитується в мої слова. Ще раз запитую: Я десь писав, що англійці вимовляють /ɦ/? Я кажу про те, що в нас «ОДИН ЗВУК», тільки в них глухий, а в нас дзвінкий! І намагаюсь пояснити, що зважаючи на звуковий ряд укр.мови нам слід англ. /h/ передавати укр. /ɦ/ в укр.вимові! Не в англійській! Я нікого не змушую в англійській вимові вимовляти /ɦ/, я говорю про укр.вимову в укр.мові англ.слів, і про передачу англ. літери h в укр.кирилиці г! — Mychajlo Naumenko (обг.) 06:24, 24 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Я Вам внизу відповім і на цю репліку, і на нижню--Unikalinho (обговорення) 08:25, 25 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Подивіться навіть Шаблон:Приголосні (гортанні): англ. h /h/, укр. г /ɦ/. А тут (у Вікі) пропонується писати через /х/ (м'якопіднебенні). — Mychajlo Naumenko (обг.) 23:51, 19 січня 2016 (+2 UTC)
  •   За Не хотів підливати масла у вогонь, але я б підтримав користувача Mychajlo Naumenko. Він послався на легітимне джерело, визначене у законодавчому порядку. На сайті Мінекології/картографії отут є всі ці інструкції і всі про це знають. Критики цих джерел посилаються на численні явні чи уявні помилки в назвах. У кожній публікації можна знайти помилки. Але цілком очевидно, що Г'юстон не є опискою. Він якраз іменований за загальним правилом, затвердженим українським урядом. Є слова, для яких визначене інше написання через усталений вжиток (хоча це теж не свята корова, вжиток міняється в мовній практиці). Потрібно розуміти, що йдеться про усталений вжиток саме в українській мові, а не в нагромадженні суржикомовних автоперекладених новинно-рекламних сайтів. Ось такі відібрані авторитетні дані про Г'юстон/Х'юстон було б доречно навести в аргументації. УСЕ, наприклад, подає Г'юстон, УЛІФ а також, мабуть (не маю під рукою) наші старі УРЕ/УРЕС - Х'юстон. На даний момент аргументи на користь форми «Г'юстон» є: § 87 Правопису, УСЕ та Інструкція з передачі... 2001, за Х'юстон - УЛІФ, УРЕ. Всі названі джерела наведені серед пріоритетних у ВП:ІГО. Mykola Swarnyk (обговорення) 04:09, 23 січня 2016 (UTC)[відповісти]
З попереднього випливає, що тут наявна розбіжність між джерелами. В цьому випадку правило чітко вказує алгоритм: 1) звернутись до правопису. Звертаємось. § 87 - Г'юстон; 2)правила практичної транскрипції - Г'юстон; 3)правила фонетичної транскрипції - Г'юстон; 4)правила транслітерації - в даному випадку не підходить. Mykola Swarnyk (обговорення) 08:05, 23 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Дозвольте з Вами не погодитись :)
1. Посилання, яке Ви навели, має назву " Унормування географічних назв". Тим часом, на першій же сторінці, у списку "правил", є такі "країни", як «Бельґія» чи «Норвеґія». Це що таке? Це звідки? Це точно українська мова? Про інші помилки я писав вище (Конґо, Флоріда, Маврітанія і т.д.). Які є не окремими описками (які, безумовно, бувають у всіх), а свідомою позицією авторів. Яка не відповідає ні правопису, ні усталеному слововживанню. Тому не варто наводити це джерело як АД.
2. Правопис стосовно слів/назв, запозичених з англійської мови (чи за посередництва англійської мови), не дає однозначної відповіді, як передавати h - як г чи як х. Там навіть у прикладах кількість "правильних" слів приблизно така сама, як кількість "винятків". Або наприклад, Правопис наводить варіант "Гінді", а Великий тлумачний словник основною статтею дає "Хінді", а "Гінді" в нього - "те саме, що хінді".
3. Стосовно фонетики. МФА має більше 100 символів (+ більше 50 символів-діакритичних знаків), а український алфавіт - лише 33. Тому мусимо передавати звучання чи написання іншомовних слів, виходячи з наших можливостей. Користувач Mychajlo Naumenko безумовно правий, стверджуючи, що в українській мові немає точно таких самих звуків, як в англійській. Але в тих прикладах, що я наводив, частіше чути звуки, ближчі до х, а не г. Якби проблема була лише в мені, то на це можна було би не звертати уваги :) Але так чують дуже багато людей. Особливо смішно (чи скоріше, сумно) дивитись англійські / американські фільми, які не дубльовані українською, а мають синхронний переклад, коли український текст десь на пів-секунди - секунду відстає від англійського. Коли актори вимовляють імена, наприклад, Hillary, Hank, Heather, а наші озвучувальники в цих позиціях говорять "г". Тоді дуже прекрасно чути відмінність. І що немає там ніякого г. Тому й сучасні словники подають у недавно запозичених слова (а часто таких, які і в англійській мові з'явились недавно) h як х - приклади я наводив неодноразово. Звичайно, можна все списати на меншовартість, совковість, малоросійство і т.д. (про що, до речі, навіть тут робилось неодноразово), але якщо в дискусії використовувати такі "аргументи", то навряд чи варто продовжувати дискусію взагалі (це, звичайно не до Вас закид)--V Ryabish (обговорення) 08:46, 23 січня 2016 (UTC)[відповісти]
по п.1. Ви пропонуєте нехтувати законом, тому що... Але закон виконують, а паралельно намагаються внести поправки, зміни, виправити помилки. Згадані інструкції і правила чинні, затверджені, вони діють для географічних назв.
по п.2. § 87 дає доволі недвозначну перевагу передачі через «г». «Х» допускається в окремих словах. На «г» 44 приклади, на «х» 4. Це далеко не «приблизно така сама кількість».
по п.3. Тут уже не хочу сперечатись, бо в різних людей різні частоти у вухах звучать. Але правила транскрипції є, і вони то якраз точно «г» а не «х», навіть у тих же затверджених законом «інструкціях». І якщо "закид не до мене", то нащо його висловлювати? Причому вдруге чи втретє?
але загалом: чи є розбіжність між джерелами? Якщо є, див. попереднє.
І останнє. Суть дискусії полягає у звуженні аргументації, уточненні авторитетності джерел, відкиданні слабких доказів і прийомі сильних. І згідно з правилами. Уважно читаємо ВП:ІГО і вирішуємо. Mykola Swarnyk (обговорення) 09:43, 23 січня 2016 (UTC)[відповісти]
1. Це не є закон. І я не буду писати / вимовляти, наприклад, «Бельґія». Готовий нести відповідальність за таке порушення. А Ви спробуйте подати номінацію на перейменування Бельгії на Бельґію, аргументуючи її цим документом :)
2. У §87 близько 50 прикладів, але лише 5-7 слів - з англійської мови (або запозичених за посередництва англійської мови). Буква h в оригіналі у ще меншій кількості слів - гандбол, гінді, Гавана, Гіндустан, Йоганнесбург (чогось академіки не розділили цей параграф на 2 чи навіть 3, змішавши 10 мов і 3 букви - h, g, і γ в один). Стосовно передачі «гінді/хінді» (і похідних слів) у Великому тлумачному словнику я вже писав. Також стосовно гандболу та секонд-хенду. Всі решта - Гаронна, Гомер, гугенот, Гете, Магомет і т.д. - потрапили в українську мову без впиву англійської мови і у даному випадку нас не цікавлять.
3. Стосовно того, хто як чує - якби проблема була лише в мені, цим би можна було знехтувати. Але так само чомусь чують, наприклад, автори словників, приклади з яких я наводив.--V Ryabish (обговорення) 10:04, 23 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Стосовно передачі «гінді/хінді» можна зазирнути до МФА /ɦind̪iː/  — тут уж точно слід писати гінді. Узагалі я до радянських словників у цьому плані ставлюсь прискіпливо, бо в СРСР укр.мову наближували до російської; усе іноземне сприймалось через російську (і літ-ра, і культура). Стосовно правопису, то все ж таки він більше на боці h=г. Якщо вже говорити про словники, то наприклад, у словникові Нитченка 1985 вказано Оклагома, а не Оклахома. Щодо того, як Ви, і такі як Ви чуєте англ. звук /h/, то ви чуєте англ. /h/, а не /х/. Ось укр.приклад: в ў у — ґ г х. Цебто, якщо відкинути правила чергування, ми кажемо ўраз. Не враз, не ураз, а ўраз. Ми чуємо ў (і вимовляємо), але не пишемо у (як Ви, і такі як Ви можете буцімто почути), а пишемо в. Якщо була б літера ў, писали б її. Те саме й щодо Houston: мусимо казати не Ґ'юстон, не Х'юстон, а Г'юстон. — Mychajlo Naumenko (обг.) 06:24, 24 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Дивіться: я теж вважаю, що наш звук "г" ближче до англ. h, аніж наше "х". Але є цілий ряд загальних назв і географічних назв, назва яких прийщла до нас тоді, коли були традиції передавати через "х". Не виключаю, що деякі з них могли прийти й через російську -- ну то й що? все одно в нас усталилась вимова таких слів саме з "х". Тому й маємо місто Х'юстон, яке прийшло в нашу мову значно раніше, ніж сучасне Вітні Г'юстон. От в останньому якраз тієї усталеності немає, тож ніщо не заважає відтворювати за транскрипцією. Своїми аргументами про транскрипцію англ. h Ви якраз підтвердили, що співачку треба називати Г'юстон. А тепер пригадайте. з чого Ви почали це обговорення? -- з незадоволення тим, що Вітні Г'юстон, але місто Х'юстон (мовляв, як це так?). Ви самі дали відповідь на своє запитання  --Unikalinho (обговорення) 08:25, 25 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Я навів приклади не з радянських словників, а виданих у 2005 і 2008 роках. І Великий тлумачний (2005) основним варіантом подає "Хінді". І ще не один десяток, чи й сотню слів (причому, запозичених недавно), де h передається як х. І це, напевно, не просто забаганка. І тим більше не треба це списувати на тоталітарне минуле, "теорію зближення мов" і т.п.--V Ryabish (обговорення) 09:41, 24 січня 2016 (UTC)[відповісти]
Ви схожі на користувача, що написав тут перше повідомлення зі „своїм” пошуковиком — пошуковик не аргумент! — Mychajlo Naumenko (обг.) 12:50, 4 лютого 2016 (UTC)[відповісти]
За відсутності авторитетних джерел таки аргумент, як і голі таблички. Усе простирадло, що вище, цілком не читав, але на перший погляд там жодного посилання на приклади використання цих форм в АД.--ЮеАртеміс (обговорення) 17:42, 4 лютого 2016 (UTC)[відповісти]
Ну так, але тут якраз ситуація така заплутана, що немає ради. Ми довший запозичали англійські слова не напряму, а за посередництва інших мов (німецької, польської, російської), де вони зазнавали трансформацій. Тому правопис не регулює однозначно правила передачі, бо в нас є:
1. великий пласт відносно давніших (100-200 років) запозичень h як г (Гамлет, Гемпшир, Гаваї, Гарвард і т.д.). Тут, до речі, явний вплив німецької мови.
2. не менший, якщо не більший, пласт відносно новіших запозичень (50-70 років), де h передавалось як х (Оклахома, Холмс, Хенк, хокей, хобі) і т.п. Чомусь багато хто вважає це впливом російської мови, хоча далеко не всі слова прийшли саме за її посередництва.
3. Недавні запозичення. Ситуація взагалі украй заплутана. В мас-медіа частіше пропонують г (Гілларі, Генк, гінді і т.п.). Але словники дуже часто подають х (ноу-хау, хард-рок, хакер, хінді, хардвер, хауз-м'юзик, хеві-метал і т.п.)
Тому за відсутності чітких правил у хід йдуть аудіоаргументи.
Тому мусимо змиритись з фактом, що однакові чи подібні слова в нас пишуться по-різному, і кожен випадок розглядати окремо (гандбол -> секонд-хенд, Нью-Йорк -> Новий Орлеан і т.д.). Наприклад я, послідовний прихильник передачі у нових запозиченнях h як х, зовсім не хочу чути чи читати Хаваї чи Холівуд, але так само я не хочу бачити, наприклад Голмс чи Г`юстон--V Ryabish (обговорення) 21:44, 4 лютого 2016 (UTC)[відповісти]

  Проти За вимовою чується Хюстон. Окрім того, правопис дозволяє передавати англійські слова через х.--Анатолій (обг.) 21:50, 4 лютого 2016 (UTC)[відповісти]

Анатолій А слух - то ж суб'єктивне. Треба, щоб якась особа з визнаним слухом підтвердила. І той так званий правопис - то іноді лівопис, чи кривопис. --Бучач-Львів (обговорення) 09:52, 5 лютого 2016 (UTC)[відповісти]
Анатолій як раз чується Houston, цебто англійський звук /h/, а не /x/! Наприклад, маємо в укр.мові два слова удача та вдача (тут у/в не чергуємо). У першому випадку вимовляємо /у/, у другому — /ў/. Чи, якщо Вам раптом чується у, писатимете і на вдачу удача? --Mychajlo Naumenko (обговорення) 4:26, 1 березня 2016 (UTC)
  •   Проти. Тут справді маємо спірний випадок, бо § 87 має оте славнозвісне та ін. З огляду на це жодне з написань за визначенням правопису не суперечить, бо правопис допускає обидва варіанти, а місто досить відоме, щоб мати усталену назву. З додаткових аргументів можу додати, що УСЕ має обидва написання (ось тут Х'юстон), в ЕІУ Х'юстон(ський). У цьому орфографічному словнику теж Х'юстон, було б добре, якби хтось перевірив ще й у паперовому словнику. А вирішальним є те, що в шкільних підручниках з української мови (наприклад, тут) та в працях з культури мови (як-от тут) місто має назву Х'юстон. Тобто Х'юстон є усталеним написанням та винятком з § 87 (підпадає під та ін.), і усталеність має бути досить високою, щоб в УСЕ поставили Х на місці H та включили в підручники з української мови — NickK (обг.) 18:51, 23 лютого 2016 (UTC)[відповісти]

Підсумок ред.

Перейменування має сенс лише коли невірна назва виправляється на вірну. У випадку ж з Х'юстоном—Г'юстоном усе досить таки неоднозначно. Згідно напрацювань сучасних українських науковців рекомендовано використовувати назву саме Г'юстон. Він відсутній навіть серед менш важливих виключень. Серед друкованих авторитетних довідкових джерел і підручників вищої школи і Х'юстон, і Г'юстон використовується в рівній мірі. Г'юстон поширений серед праць харківської школи досить широко, Х'юстон зустрічається у львів'ян і чернівчан, київська школа здебільшого Х'юстон, навіть картографи часто ігнорують власну настанову (бо професіоналізм не проп'єш так швидко, пальчики, ось вони, усе пам'ятають). Більш того, в географічних атласах мирно уживаються на загальногеографічних і політичних картах Х'юстон з Г'юстоном на тематичних.

Щоб унеможливити подібні пусті дискусії надалі, потрібно дійти згоди й прийняти український науковий наробок як систему і користуватись нею, вікімедійцям потрібно придбати затверджені загальногеографічні атласи й своєчасно оновлювати їх. Це дасть змогу в будь-який час вирішити більшість топонімічних питань. Пріоритет матиме останнє видання. У читачів же й редакторів ніколи більше не виникатиме питань, чому саме так, а своє «тупоголові» вони вже ніколи не адресуватимуть вікіпедійцям. Це значно підніме авторитет енциклопедії, одночасно знизивши внутрішні війни фахівців з томатів з фахівцями з кільки щодо ливарних процесів під час виготовлення консервної бляшанки.

Поки що обидві назви зазначені в статті, перенаправлення створені, використовувати обидві назви можна на рівних правах — помилки не буде. Залишити стару назву, перейменування не на часі.--Dim Grits 14:07, 28 березня 2016 (UTC)[відповісти]