Вікіпедія:Перейменування статей/Неджі Г'юґа → Хіуґа Недзі
Неджі Г'юґа → Хіуґа Недзі ред.
Перше, в японських іменах заведений порядок прізвище-ім'я. Друге, перший кандзі в прізвищі 日 - хі, сонце. Це треба зберегти. Третє, подвійний переклад спочатку на англійську, а потім на українську працює, як зіпсований телефон. Дядько Ігор 19:25, 2 травня 2008 (UTC)
В японській статті написано 日向 ネジ - ひゅうがネジ, українською це буде Хюґа Недзі.--セルギイОбг. 19:24, 20 березня 2009 (UTC)
Хюга Недзі, згідно з системою Поліванова.--Анатолій (обг.) 19:40, 20 березня 2009 (UTC)
Хюга це російською, українською це має бути або Х’юґа, або Хіуґа, мені більше подобається Х’юґа. --Drundia 06:03, 24 березня 2009 (UTC)
- Є стаття Провінція Хюґа - ті ж самі ієрогліфи. Та сама поліванівка. Якщо «х» тверде, то між «х» та «ю» має бути апостроф, якщо потрібне пом'якшення, то це «хю». Щодо «ґ» — використовується «в давно запозичених і зукраїнізованих» словах (з правопису), не в нових словах. --Tigga 07:28, 24 березня 2009 (UTC)
- У японських словах в українській Вікіпедії «ґ» використовується дуже часто. Правило у правописі дуже нечітке, особливо щодо власних назв. Ну і нарешті апостроф можливо потрібен і в назві провінції через особливості української фонетики. --Drundia 09:27, 24 березня 2009 (UTC)
- У японських назвах використовується ґ, бо з Алексом К, автором багатьох статей про Японію, дуже важко сперечатися.--Анатолій (обг.) 20:20, 24 березня 2009 (UTC)
- Алекс намагається використовувати систему, якої він навчався, і яка є загальноприйнятою в українській японістиці. Ті тексти, які я бачив в інтернеті, також використовують літеру ґ. --yakudza พูดคุย 15:17, 25 березня 2009 (UTC)
- У японських назвах використовується ґ, бо з Алексом К, автором багатьох статей про Японію, дуже важко сперечатися.--Анатолій (обг.) 20:20, 24 березня 2009 (UTC)
- У японських словах в українській Вікіпедії «ґ» використовується дуже часто. Правило у правописі дуже нечітке, особливо щодо власних назв. Ну і нарешті апостроф можливо потрібен і в назві провінції через особливості української фонетики. --Drundia 09:27, 24 березня 2009 (UTC)
Я тут трошечки подивився w:Japanese phonology і отримав таке враження, що в японській мові «дз» при пом’якшенні перетворюється на «дж», приблизно так само як наприклад у польській мові. Якщо я не помиляюся ми це перетворення традиційно ігноруємо при перекладі, але польська - слов’янська мова, і ми це робимо з трошечки інших причин. Тому чим нібито зіпсований російський телефон «Недзі» кращий ща нібито зіпсований англо-американський телефон «Неджі»? Нікуди без нібито старшого нібито брата (а насправді молодшої сестри), дуже сумно, дуже сумно. --Drundia 06:30, 25 березня 2009 (UTC)
- Тут справа у традиції, яка склалась серед українських японістів. Детальніше у Вікіпедія:Транслітерація японської мови українською абеткою --yakudza พูดคุย 22:07, 25 березня 2009 (UTC)
- Не маю нічого проти слідування традиції, якщо традиція каже дзі, нехай буде дзі. --Drundia 10:57, 26 березня 2009 (UTC)
- Тут справа у традиції, яка склалась серед українських японістів. Детальніше у Вікіпедія:Транслітерація японської мови українською абеткою --yakudza พูดคุย 22:07, 25 березня 2009 (UTC)
- М'яке ж якось не дуже звучить.--Анатолій (обг.) 14:03, 25 березня 2009 (UTC)
- В українській вимові мера Києва м’яке ж не тільки не дуже звучить, а не звучить узагалі, в російській мові такий звук взагалі відсутній, а от в українській мові існує звук д͡ж і він може бути напівпом’якшеним --Drundia 19:21, 25 березня 2009 (UTC)
- Не зовсім зрозумів: де у вимові мера Києва ж?--Анатолій (обг.) 19:23, 25 березня 2009 (UTC)
- Суть та, що м’яке ж, в українській є, саме тому ми легко говоримо жінка, а більше половини москалів інакще як жинка не скажуть. --Рейдер з нікчемного лісу 19:33, 25 березня 2009 (UTC)
- В слові "жінка" звук "ж" не є м'яким (хіба що трохи пом'якшеним), просто росіянам важно вимовити "і" після твердого приголосного, у них такого нема, й вони вимовляють "жынка". --yakudza พูดคุย 21:56, 25 березня 2009 (UTC)
- Напівпом’якшений звук дійсно є тою самою фонемою, що й твердий. У цьому випадку природне пом’якшення що відбувається можливо нічим не гірше на справжнє повноцінне, тому намагаючись сказати тверде ж, скоріш за все наступна фонема перетвориться з і на и. --Drundia 10:57, 26 березня 2009 (UTC)
- В слові "жінка" звук "ж" не є м'яким (хіба що трохи пом'якшеним), просто росіянам важно вимовити "і" після твердого приголосного, у них такого нема, й вони вимовляють "жынка". --yakudza พูดคุย 21:56, 25 березня 2009 (UTC)
- Я дійсно мав на увазі те як пан Черновецький в телевізорі вимовляв слово «жінка», саме як «жинка» --Drundia 20:00, 25 березня 2009 (UTC)
- Суть та, що м’яке ж, в українській є, саме тому ми легко говоримо жінка, а більше половини москалів інакще як жинка не скажуть. --Рейдер з нікчемного лісу 19:33, 25 березня 2009 (UTC)
- Не зовсім зрозумів: де у вимові мера Києва ж?--Анатолій (обг.) 19:23, 25 березня 2009 (UTC)
- В українській вимові мера Києва м’яке ж не тільки не дуже звучить, а не звучить узагалі, в російській мові такий звук взагалі відсутній, а от в українській мові існує звук д͡ж і він може бути напівпом’якшеним --Drundia 19:21, 25 березня 2009 (UTC)
Особлива думка Хюґа Неджі, за «в давно запозичених і зукраїнізованих» авторам правопису слід одірвати те чим думали (вочевидь не головою), а логіку чому тверде х вимагає апострофа мені не зрозуміла, бо апостроф ніяк не стосується м’якості, він вказує на й, х’ю читається не як ху, а як хйу. --Рейдер з нікчемного лісу 14:59, 25 березня 2009 (UTC)
- А хто сказав, що воно давно запозичене? Суші і джіу-джитсу — це усталені, а це зовсім ні.--Анатолій (обг.) 21:28, 25 березня 2009 (UTC)
- У тому ж то й справа. Це все через оту дурню про «найукраїнськішу» букву. Ґ на відміну від г нехарактерний для мови звук, зустрічається виключно в запозичених словах. Тож навпаки чим слово старіше та засимільованіше тим частіше ґ має замінюватися на г. Якщо не вважати двох десятків виключень єдине поле застосування ґ це транскрипції іншомовних слів. --Рейдер з нікчемного лісу 21:37, 25 березня 2009 (UTC)
- Ґ збереглося в достатньо давно зукраїнізованих словах як ґрунт, ґава, ґедзь, ґатунок і інших, тобто звук є, літера є, то чому б не користуватися? --Drundia 11:08, 26 березня 2009 (UTC)
- Так ніхто й не заперечує, що вона є, але це не означає, що її слід тулити, куди тільки можна.--Анатолій (обг.) 11:12, 26 березня 2009 (UTC)
- Якраз, тулити її можна тільки туди, куди можна. Не зовсім зрозуміло навіщо тримати літеру Ґ в алфавіті, якщо в іноземних словах де треба вимовляти відповідний звук пишемо все одно Г. --Drundia 11:33, 26 березня 2009 (UTC)
- Так ніхто й не заперечує, що вона є, але це не означає, що її слід тулити, куди тільки можна.--Анатолій (обг.) 11:12, 26 березня 2009 (UTC)
- Ґ збереглося в достатньо давно зукраїнізованих словах як ґрунт, ґава, ґедзь, ґатунок і інших, тобто звук є, літера є, то чому б не користуватися? --Drundia 11:08, 26 березня 2009 (UTC)
- У тому ж то й справа. Це все через оту дурню про «найукраїнськішу» букву. Ґ на відміну від г нехарактерний для мови звук, зустрічається виключно в запозичених словах. Тож навпаки чим слово старіше та засимільованіше тим частіше ґ має замінюватися на г. Якщо не вважати двох десятків виключень єдине поле застосування ґ це транскрипції іншомовних слів. --Рейдер з нікчемного лісу 21:37, 25 березня 2009 (UTC)
- Хіу чи Х’ю, чи навіть Хію пропонується щоб українці не ламали собі язики намагаючись вимовити невластиве для української мови хю, до того ж я не впевнений який варіант ближчий до оригінальної вимови. --Drundia 19:21, 25 березня 2009 (UTC)
- Не треба збочуватися, в українців язики гнучкі, що не раз доводилося в обговореннях, й не таке вимовлять. А щодо невластивості, то це ж потрібне, адже передається іноземне ім’я, не запозичене, а саме що не є чистісінько чужинське. --Рейдер з нікчемного лісу 19:33, 25 березня 2009 (UTC)
- Язик може вимовити все, але не все можна передати на письмі.--Анатолій (обг.) 19:41, 25 березня 2009 (UTC)
- Можливості язика не завжди підкріплюються вмінням їх власників. Ім’я все таки не людини, а вигаданого персонажа, якщо є більш менш нормальна озвучена чи дубльована українська версія можна було б спробувати відтворити вимову з неї, за відсутності такої надання транскрипції за МФА, або знання японських правил вимови дозволить відтворити оригінальну вимову і з Хіу, і з Х’ю, і з Хю, але треба подумати і про тих у кого не настільки розвинена артикуляція екзотичних звукосполучень відсутніх в українській мові. Чи ми мало маємо іноземних імен, написання і читання яких українською мовою має мало спільного з оригінальною вимовою? --Drundia 21:14, 25 березня 2009 (UTC)
- Я просто не бачу проблем в хю, це як на мене складність того ж рівня що влк чи якийсь ибьон. Формально ці слова дуже нетипові для української але прочитати чи відтворити їх українське прочитання зможе кожен. Я ж не говорю, що хю люди мають читати так як воно насправді там в японців звучить. просто серед доступних нам варіантів треба бирати не найлегший, а найбільш схожий на правильний. --Рейдер з нікчемного лісу 21:28, 25 березня 2009 (UTC)
- Всі ці хьо, бьо, кьо, чьо сучасний пересічний українець, який дуже добре володіє російською, відтворити зможе. А от людина не зіпсована російською фонологією, буде мати із цим складнощі. --yakudza พูดคุย 21:48, 25 березня 2009 (UTC)
- Я просто не бачу проблем в хю, це як на мене складність того ж рівня що влк чи якийсь ибьон. Формально ці слова дуже нетипові для української але прочитати чи відтворити їх українське прочитання зможе кожен. Я ж не говорю, що хю люди мають читати так як воно насправді там в японців звучить. просто серед доступних нам варіантів треба бирати не найлегший, а найбільш схожий на правильний. --Рейдер з нікчемного лісу 21:28, 25 березня 2009 (UTC)
- Можливості язика не завжди підкріплюються вмінням їх власників. Ім’я все таки не людини, а вигаданого персонажа, якщо є більш менш нормальна озвучена чи дубльована українська версія можна було б спробувати відтворити вимову з неї, за відсутності такої надання транскрипції за МФА, або знання японських правил вимови дозволить відтворити оригінальну вимову і з Хіу, і з Х’ю, і з Хю, але треба подумати і про тих у кого не настільки розвинена артикуляція екзотичних звукосполучень відсутніх в українській мові. Чи ми мало маємо іноземних імен, написання і читання яких українською мовою має мало спільного з оригінальною вимовою? --Drundia 21:14, 25 березня 2009 (UTC)
- Язик може вимовити все, але не все можна передати на письмі.--Анатолій (обг.) 19:41, 25 березня 2009 (UTC)
- Не треба збочуватися, в українців язики гнучкі, що не раз доводилося в обговореннях, й не таке вимовлять. А щодо невластивості, то це ж потрібне, адже передається іноземне ім’я, не запозичене, а саме що не є чистісінько чужинське. --Рейдер з нікчемного лісу 19:33, 25 березня 2009 (UTC)
- Я колись передивлявся професійні переклади з японської на українську, доступні в інтернеті, зустрічалось сполучення як хю так і х'ю. --yakudza พูดคุย 22:14, 25 березня 2009 (UTC)
- Підсумок перейменовано на Хюґа Недзі --Deineka 21:21, 28 березня 2009 (UTC)