Відкрити головне меню
У канонічному (Ім'я + (Середні імена) + Прізвище) порядку подаються широко вживані й відомі псевдоніми (напр., Остап Вишня), а також імена іноземців персоналій з країн, в яких є відповідна традиція іменування. Зокрема:

При цьому слід віддавати перевагу найбільш вживаному варіанту імені.

Зауважте: Канонічна форма іменування статей застосовується також до іменування статей античних персоналій, де Ім'я характеризує власне Ім'я, а прикметник (Друге ім'я, прототип прізвища) — ознаку приналежності (Александр Македонський, Леонід Тарентський). В даному випадку застосовують саме такий порядок написання, перенаправлення для зміни порядку не допускаються.

Часто також буває, що коли арабське ім'я потрапляє в ужиток європейців — воно латинізується або слов'янізується. Наприклад, Авіценна (латинізація від Абу Алі Хусейн ібн Абдаллах Ібн Сина). Таке європеїзоване ім'я, в рамках європейської культури часто стає більш загальноприйнятим і загальновідомим, ніж оригінальне ім'я.

Титуловані особиРедагувати

1. Формат Ім'я+номер (за наявності)+уточнення у дужках[1] вживається для:

2. Формат Ім'я+номер (за вживаності)+прізвисько або родове ім'я

  • Для тих монархічних правителів, вживаність чиїх імен розповсюджена саме у такому форматі. Уточнення в дужках у такому випадку не вживаються. Приклади: Філіпп IV Красивий, Карл V Габсбурґ;

3. Формат Ім'я+номер (за вживаності)+по батькові або прізвисько

4. Для титулованих осіб, що не підпадають у вищезазначені категорії, використовується формат: Ім'я+родове ім'я (за наявності[4]), (кома)+титул. При цьому вживається або найзначніший титул або той, за яким особа найбільш відома. Приклади:Вільям Александер, граф Стерлінг, Чарльз, принц Уельський;
5. Церковні діячі іменуються з уточненням у дужках після імені, якщо вони не мають або, відповідно, не використовують прізвища або інші ідентифікуючі позначення. У окремих випадках також використовується порядковий номер після імені (наприклад для пап та патріархів). Приклад:Олександр III (папа римський), Філарет (патріарх Київський), Тітмар Мерзебурзький

  1. Уточнення має включати титул та вказання на країну.
  2. Імена покійних японських монархів слід записувати за форматом «імператор ХХХ» оскільки слово «імператор» (天皇) є невід'ємною частиною імені монарха.
    Приклад: імператор Дзімму (але не Дзімму (імператор))
  3. За відсутності, як батьківського імені, так і прізвиська використовується п.1
  4. У деяких випадках традиції використання родового імені не існує, навіть за його наявності. Наприклад, щодо представників правлячих династій.

За країноюРедагувати