Сарайкін Віктор Вікторович
Ві́ктор Ві́кторович Сара́йкін (рос. Ви́ктор Ви́кторович Сара́йкин; 6 квітня 1959, Магнітогорськ, Челябінська область, Російська РФСР) — український актор. Заслужений артист Росії (2004), заслужений артист України (1995)[1], народний артист України (2006)[2]. Член Національної спілки кінематографістів України.
| Віктор Сарайкін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Віктор Вікторович Сарайкін | |||
| Народився |
6 квітня 1959 (65 років) Магнітогорськ, Челябінська область, Російська РФСР | |||
| Громадянство |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Російський університет театрального мистецтва | |||
| Дружина | Ніжерадзе Ніна Георгіївна | |||
| IMDb | nm0764818 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
Життєпис ред.
По закінченні у 1980 році Державного інституту театрального мистецтва імені О. Луначарського (ГІТІС) отримав запрошення у Театр на Малій Бронній, проте, через відсутність московської прописки, затримався там лише на 5 днів. Після цього разом з дружиною переїздить до Києва. На запрошення П. С. Морозенка стає актором Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Через деякий час призваний до лав ЗС СРСР. Військову службу проходив у залізничних військах на будівництві БАМу. По закінченні військової служби повернувся до Театру на лівому березі Дніпра.
На початку 1990-х років з'являється на кіноекранах країни, зігравши ролі у кількох фільмах.
У 1995 році разом з дружиною переходить до Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки), актором якого є донині.
Фільмографія ред.
- 1981 «Останній гейм» — Ігор Балагура
- 1990 «Ха-бі-аси»
- 1991 «Афганець» — Степан
- 1991 «Жінка для всіх»
- 1992 «Для домашнього огнища»
- 1993 «Злочин з багатьма невідомими»
- 1993 «Трамвай удачі»
- 1994 «Кілька любовних історій»
- 1996 Операція «Контракт»
- 1998 «Посмішка звіра»
- 1999 «Як гартувалась сталь» (Китай — Київська кіностудія ім. О. Довженка),
- 1999 «День народження Буржуя»,
- 2001 «Слід перевертня»
- 2001 «День народження Буржуя-2»
- 2006 Таємниця «Святого Патрика»
- 2007 «Ліквідація» — новий водій Гоцмана
- 2008 «Катарсис»
- 2008 «Зачароване кохання» - Семен
- 2008 «Ілюзія страху»
- 2009 «Чужі душі»
- 2009 «Крапля світла»
- 2013 «Метелики» — Петров, полковник
- 2015 «Слуга народу»
- 2015 «Жар» (к/м)
- 2016 «Родичі»
- 2016 «Майор і магія» — мер міста
- 2017 «Субота» — батько Оленки
- 2017 «Слуга народу 2»
- 2021 «Невірна»
Також знявся у серіалі про катастрофу на Чорнобильській АЕС «Чорна квітка» (2016).
Посилання ред.
- Сарайкін Віктор Вікторович на сайті Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
- Біографія Віктора Сарайкіна
|
Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтв. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 жовтня 2023.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Вінницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 19 жовтня 2023.