Віктор Адлер
Ві́ктор А́длер (нім. Victor Adler; нар. 24 червня 1852 — пом. 11 листопада 1918) — один із організаторів і лідерів Австрійської соціал-демократичної партії, прихильник австромарксизму. Батько Фрідріха Адлера.
| Віктор Адлер | |
|---|---|
| нім. Victor Adler | |
 | |
| Народився |
24 червня 1852[2][3][…] Прага, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[5][6] |
| Помер |
11 листопада 1918[1][2][…] (66 років) Відень[5][6] ·серцева недостатність |
| Поховання | Віденський центральний цвинтар |
| Країна |
 Австрія[6] Долитавщина |
| Діяльність | політик, дипломат, лікар, письменник, журналіст, редактор |
| Alma mater | Віденський університет |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[5] |
| Знання мов | німецька[7][8] |
| Заклад | Федеральний уряд Австрії |
| Посада | член Палати Цислейтаніїd[9] і Federal Minister of Foreign Affairs of Austriad |
| Партія | Соціал-демократична партія Австрії |
| У шлюбі з | Емма Адлер |
| Діти | Фрідріх Адлер і Karl Adlerd |
Життєпис ред.
Народився в сім'ї багатого єврейського купця. Лікар за фахом, почав політичну діяльність як радикал. Після знайомства з Енгельсом в 1883 році зацікавився марксизмом, а його погляди почали змішуватися в сторону соціал-демократії і врешті пристав до робітничого руху. Дружба та листування з Енгельсом продовжувалася й далі, особливо в 1889—1895 роках.
Віктор Адлер провів велику роботу щодо зміцнення на об'єднання соціал-демократичної парті Австрії. Саме підготований ним проект програми був прийнятий на партійному установчому з'їзді в Хайнфельді (31 грудня 1888 — 1 січня 1889). Адлер відіграв значну роль в розгортанні масового соціал-демократичного руху та в організації боротьби за введення загального виборчого права, якого вдалося досягнути 1907 року. На відміну від класичних марксистів Адлер не визнавав революційних методів боротьби і прагнув аби соціал-демократичний рух не виходив за рамки парламентської боротьби. Віктор Адлер був одним з головних розробників підтриманої соціал-демократами програми національно-культурних автономій. В умовах тодішнього загострення національного питання в імперії та національно визвольної боротьби ця програма об'єктивно сприяла як розпаду Австро-Угорської імперії так і призвела розпаду соціал-демократичного руху на окремі національні партії.
У Першу світову війну займав центристську позицію.
В листопаді 1918, незадовго до смерті, був міністром закордонних справ Австрійської Республіки в уряді Карла Реннера, виступав за об'єднання Австрії та Німеччини.
Примітки ред.
- ↑ а б Адлер Виктор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118647075 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в WeChangEd
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ https://www.parlament.gv.at/WWER/PARL/J1848/Adler.shtml
Література ред.
- В. Пономарьов . Адлер Віктор // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 15. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 74—75.
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961