Ві́ктор А́длер (нім. Victor Adler; нар. 24 червня 1852(18520624) — пом. 11 листопада 1918) — один із організаторів і лідерів Австрійської соціал-демократичної партії, прихильник австромарксизму. Батько Фрідріха Адлера.

Віктор Адлер
нім. Victor Adler
Народився24 червня 1852(1852-06-24)[2][3][…]
Прага, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[5][6]
Помер11 листопада 1918(1918-11-11)[1][2][…] (66 років)
Відень[5][6]
·серцева недостатність
ПохованняВіденський центральний цвинтар
Країна Австрія[6]
 Цислейтанія
Діяльністьполітик, дипломат, лікар, письменник, журналіст, редактор
Alma materВіденський університет
Науковий ступіньдокторський ступінь[5]
Знання мовнімецька[7][8]
ЗакладФедеральний уряд Австрії
Посадачлен Палати Цислейтаніїd[9] і Federal Minister of Foreign Affairs of Austriad
ПартіяСоціал-демократична партія Австрії
У шлюбі зЕмма Адлер
ДітиФрідріх Адлер і Karl Adlerd

Життєпис

ред.
 
Могила Адлера в Відні

Народився в сім'ї багатого єврейського купця. Лікар за фахом, почав політичну діяльність як радикал. Після знайомства з Енгельсом в 1883 році зацікавився марксизмом, а його погляди почали змішуватися в сторону соціал-демократії і врешті пристав до робітничого руху. Дружба та листування з Енгельсом продовжувалася й далі, особливо в 1889—1895 роках.

Віктор Адлер провів велику роботу щодо зміцнення на об'єднання соціал-демократичної парті Австрії. Саме підготований ним проект програми був прийнятий на партійному установчому з'їзді в Хайнфельді (31 грудня 1888 — 1 січня 1889). Адлер відіграв значну роль в розгортанні масового соціал-демократичного руху та в організації боротьби за введення загального виборчого права, якого вдалося досягнути 1907 року. На відміну від класичних марксистів Адлер не визнавав революційних методів боротьби і прагнув аби соціал-демократичний рух не виходив за рамки парламентської боротьби. Віктор Адлер був одним з головних розробників підтриманої соціал-демократами програми національно-культурних автономій. В умовах тодішнього загострення національного питання в імперії та національно визвольної боротьби ця програма об'єктивно сприяла як розпаду Австро-Угорської імперії так і призвела розпаду соціал-демократичного руху на окремі національні партії.

У Першу світову війну займав центристську позицію.

В листопаді 1918, незадовго до смерті, був міністром закордонних справ Австрійської Республіки в уряді Карла Реннера, виступав за об'єднання Австрії та Німеччини.

Примітки

ред.

Література

ред.