Вікторівка (Обухівський район)
Ві́кторівка — село в Україні, у Миронівській громаді Київської області. До 2020 року входило до Миронівського району Київської області і було центром Вікторівської сільської ради. Населення становить 253 осіб.[1]
| село Вікторівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Обухівський район | ||||
| Громада | Миронівська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA32120090040017737 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1924 | ||||
| Населення | 253 | ||||
| Площа | 9,31 км² | ||||
| Густота населення | 34,37 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 08830 | ||||
| Телефонний код | +380 4574 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°44′05″ пн. ш. 30°50′03″ сх. д. / 49.73472° пн. ш. 30.83417° сх. д.Координати: 49°44′05″ пн. ш. 30°50′03″ сх. д. / 49.73472° пн. ш. 30.83417° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
162 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 08830, Київська обл., Миронівський р-н, с. Вікторівка, вул.Незалежності,32 | ||||
| Карта | |||||
  Вікторівка | |||||
 Вікторівка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
село Вікторівка (2015 р.) |
Історія ред.
У козацьку добу територією сучасної Вікторівки проходила степова дорога на Київ, при якій стояла корчма.[2]
У 1799 році тутешні землі, що належали до Богуславського староства, стали власністю графа Ф. К. Браницького. На степових перелогах спочатку почали вирощувати зерно, а у середині 19-го століття — цукрові буряки. За часів Браницьких ці землі поділялися на великі економії-ферми, якими управляли орендатори, і які з часом викупляли окремі поміщики. Зокрема, 990 десятин землі між Зеленьками і нинішньою залізницею Миронівка–Кагарлик придбав поміщик Козловський. На місці згадуваної корчми було засновано велику економію Вільхову (Ольшаницьку), згодом поміщицький маєток (нині тут розташовується село Матвіївка).[2]
У 1867 році місцевість було продано Департаменту уділів.[2]
Савівка ред.
У 1909 році тут виникло село Савівка, що було засновано 40 сім'ями-переселенцями із села Карапиші. Назване село було на честь Сави Пушняка, який керував переселенням родин.[2]
У 1913 році тут почалося будівництво залізниці Миронівка–Кагарлик, що мала проходити неподалік поміщицької економії пана Козловського. Проте невдовзі будівництво було призупинено у зв'язку із початком Першої світової війни та революції і громадянської війни.[2]
Село Савівка згодом увійшло до Фролівської сільської ради Миронівського району.[3]
Станом на 1922-1923 роки у Савівці було 49 господарств, у яких проживало 243 людей.[3]
Після війни відновилося будівництво залізниці, і восени 1923 року з Миронівки на Кагарлик пройшов перший потяг.[2]
Заснування Вікторівки ред.
У 1924 році 80 сімей із Карапишів вибудували біля Савівки нове село Вікторівка, у якому працювали магазин і школа. Село було назване на честь агронома, керівника Карапишівського волосного земельного комітету Віктора Бенклінова, який організував переселення. Бенклінова також було обрано головою сільської ради.[2]
У 1925 році Фролівську сільраду було перенесено до Вікторівки, яка у середині 1920-х років набула статус окремого села.[2]
Також у 1925 році при Всеукраїнському оглядів зразкових сіл Вікторівці було присуджено Диплом I ступеня та грошову премію в сумі 500 крб. Тоді ж у селі встановили динамо-машину, якою освітлювали вулиці, і відкрили першу початкову школу, до якої переведено фролівську школу.[2]
Оскільки селян на три роки було звільнено від оподаткування, сюди потяглися нові переселенці, які оселялися між Вікторівкою і Савівкою, які згодом з'єдналися в одне село Вікторівку.[2]
Наприкінці 1932 року у Вікторівці було створено колгосп «П'ятирічка», який об'єднував землі Фролівки, Тарасівки, Вікторівки та Савівки. Пізніше господарство поділилося на колгосп імені Кірова у Фролівці і колгосп імені XVI з'їзду КПРС у Вікторівці й Савівці (з 550 га землі).[2]
Під час Голодомору в селі загинуло близько 600 осіб. Хоча була допомога селянам з боку голови сільської ради Бенклінова В.О. Вдалося встановити прізвища лише 152 померлих від голоду, з них 79 дітей.[4]
За Наказом 1936 року «про впорядкування сіл і ліквідування хутірної системи» жителів сіл, що мають менше 100 мешканців, вимагалося переселяти у найближчі великі села. Колгоспна бригада допомагала руйнувати хати в степу та будувати нові у селах. На літо 1937 року у степу не лишилося жодної хати.[2]
Після війни ред.
За героїзм у боях проти нацистських загарбників на фронтах Німецько-радянської війни 35 жителів села нагороджено орденами й медалями.[2]
1956 року у селі було збудовано двоповерхову будівлю семирічної школи та будинок клубу.[2]
13 лютого 1960 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №83 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі» Фролівську сільраду включно із Вікторівкою, Фролівкою та Матвіївкою приєднано до Олександрівської сільради.[5]
У 1962 році вікторівський колгосп імені XVI з'їзду було об'єднано з олександрівським «Жовтнем» і названо «Дружба». У березні 1964 року було відновлено вікторівський колгосп уже під назвою «Перемога».[2]
10 березня 1966 року у складі Миронівського району утворено Вікторівську сільську раду із селами Вікторівка, Фролівка та Матвіївка.[5]
А ось що писали про Вікторівку початку 1970-х років у радянській «Історії міст і сіл УРСР»: «Село розташоване на річці Росавці, за 16 км від районного центру та залізничної станції Миронівка. Сільраді підпорядковані села Матвіївка і Фролівка. На території села — центральна садиба колгоспу „Перемога“, за яким закріплено 1669 га земельних угідь, у тому числі 1634 га орної землі. Господарство спеціалізується на вирощуванні грішних культур та цукрових буряків. В околицях села є великі поклади торфу. За успіхи й розвитку артільного господарства 65 колгоспників нагороджено орденами і медалями, зокрема X. X. Крезуб нагороджена орденом Леніна, ланкові М. Г. Лисенко і Г. Т. Дубова удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. У селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека, медпункт, пологовий будинок.»
1973 року вікторівський колгосп було знову об'єднано із олександрівським — у колгосп імені Будьонного із центром в Олександрівці, і знову відновлено лише 1988 року.[2]
У незалежній Україні ред.
1992 року землі колгоспу було розпайовано і передано селянам.[2]
2001 року вперше в історії Вікторівки було відкрито православний Хрестовоздвиженський храм.[2]
12 червня 2020 року Вікторівку разом з Матвіївкою та Фролівкою було включено до складу Миронівської громади.[6]
Герб ред.
Опис: «На зеленому з чорною базою три колоски зжаті золоті». Колоски — села Вікторівка, Фролівка та Матвіївка. Чорний колір — торф.[джерело?]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Миронівська громада - Київська область,. gromada.info. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Міста і села України. Київщина: книга друга. — Київ : Українська конфедерація журналістів. Український видавничий консорціум, 2011. — С. 78-79. Архівовано з джерела 23 грудня 2015
- ↑ а б Список поселень Київщини (1924) [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Вид. газети «Вісник Київ. губвиконкому» — сторінки 27, 149
- ↑ Мартиролог, Київська, 534 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ а б Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки : довідник (PDF). Біла Церква: Київська обласна державна адміністрація, Державний архів Київської області. 2012. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області»
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |