Відкрити головне меню

Зінаї́да Вла́сівна Вікторже́вська (25 грудня 1904 (7 січня 1905)(19050107), Кам'янець-Подільський — 8 листопада 1985, Київ) — український живописець. Член Спілки художників України (від 1938 року; нині — Національна спілка художників України).

Зміст

БіографіяРедагувати

1930 року закінчила факультет живопису Київського художнього інституту (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури; майстерня Федора Григоровича Кричевського; серед учителів — Лев Юрійович Крамаренко, Віктор Никандрович Пальмов, Андрій Іванович Таран).

Працювала у театральній майстерні четвертого Мистецького об'єднання «Березіль» (1923—1924), художником на доломітному Артемівському заводі (нині Луганської області, 1929), викладачем Луганської трудової школи (1930), режисером-мультиплікатором на Київській кінофабриці «Українфільм» (1930—1933).

Від 1935 року брала участь у художніх виставках. Учасниця республіканських і всесоюзних виставок. Улітку 2003 року відбулася посмертна персональна виставка живопису Вікторжевської у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві.

ТворчістьРедагувати

Основний жанр Вікторжевської — станкове малярство реалістично-імпресіоністичного напряму (портрети діячів української культури, натюрморти, пейзажі, тематичні картини).

Особливість натюрмортів Вікторжевської — синкретичність, органічне поєднання в одній композиції портрета та натюрморту. Улюблені мотиви — квіти та яблука, які з портретами дітей створюють асоціативний ряд, що об'єднується оптимістичним настроєм, темою краси й повноти життя.

Роботи зберігаються в Національному художньому музеї, Харківському та Дніпропетровському музеях українського мистецтва, Сумському художньому музеї, Шевченківському національному заповіднику в Каневі Черкаської області, Кам'янець-Подільському історичному музеї-заповіднику.

ТвориРедагувати

  • «Комсомольський карнавал», «На дитячому майданчику» (1935).
  • «Після роботи» (1937).
  • «Т. Шевченко читає поему „Сон“» (1939).
  • «Червоні маки» (1945).
  • «Мати-партизанка».
  • «За рідну землю» (1947).
  • «У прифронтовій хаті» (1951).
  • «Півонії» (1953).
  • «П. А. Грабовський у Тобольську» (1954).
  • «Музична п'єса» (1957).
  • «Квіти і яблука» (1958).
  • «Бузок, тюльпани і конвалії» (1959).
  • «Півонії і жасмин на блакитному» (1962).
  • Портрети:
    • «Дівчинка у віночку» (1940),
    • співачки М. Вікторжевської (1941),
    • партизанів Грабчака та Сніжко, «Юний музикант», «Автопортрет» (усі — 1945),
    • «Автопортрет у синьому» (1949),
    • «Дівчина в українському вбранні» (1953),
    • «Автопортрет у бордовому» (1955),
    • В. Ласкавого (1961),
    • Б. Лятошинського, Г. Петрашевич (обидва — 1962),
    • Н. Деренівської-Марущенко (1965),
    • О. Іваненко з онукою (1973).
  • Серія на тему драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки (1947).

ЛітератураРедагувати

  • Українські радянські художники: довідник. — К.: Мистецтво, 1972. — 563 с.
  • Слободянюк П. Я. Культура Хмельниччини. — Хмельницький, 1995. — С. 285.
  • Загаєцька О. В. Вікторжевська Зінаїда Власівна // Енциклопедія сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопедичних дослід. НАН України. — Редкол. І. М. Дзюба (співголова) , А. І. Жуковський (співголова) (та ін.). — К. : [б. в.], 2005. — Т. 4: В — Вог. — 699 с. — 10000 прим. — ISBN 966-02-3354-Х. — С. 536—537.
  • Кушнір Борис. Художники і мистецтвознавці з Кам'янця // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1973. — 2 березня. — С. 3.
  • Сандул В. У пошуку героїчного: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1985. — 2 березня. — С. 4.
  • Загаєцька О. Мовою гармонії. Зінаїда Вікторжевська // Образотворче мистецтво. — 2000. — № 1.
  • Зінаїда Вікторжевська. Живопис: Каталог. — Львів, 2002.
  • Гуринова А. Квіти і діти Зінаїди Вікторжевської // Літературна Україна. — 2003. — 11 серпня.
  • Хрущак М. З мистецької скрині // Книжник. — 2003. — № 11.