Віки або доби людства — етапи існування людського роду на Землі згідно грецької міфології і її подальшої римської інтерпретації.

Лукас Кранах старший, «Золотий вік»

Гесіод і Овідій писали про епохи історії людства, що змінюють одна одну, в яких явно простежується тенденція до занепаду. У первісному, давно минулому віці, люди були подібні до богів, але у віці, коли жили обидва автори, люди втратили свою богоподібну натуру і безтурботне життя та почали страждати від незліченних лих. Ця деградація людського життя з плином часу символічно позначалася античними авторами за допомогою назв металів, які поступово зменшуються в своїй ціні: так, виділялися золотий, срібний, бронзовий, і сучасний залізний віки.

Міф Гесіода про чотири добиРедагувати

 
Лукас Кранах старший, «Золотий вік» (друга версія)

У грецькій літературі міф про Золоту добу описано в поемі Гесіода «Труди і дні». Тут поет веде оповідь про чотири доби (епохи), де за кожною наступною люди псуються: Золота, Срібна, Мідна та Залізна. Мешканці цих діб відповідно називаються золотим, срібним, мідним та залізним поколіннями. Між двома останніми Гесіод поставив покоління героїв, яке гальмувало поступове псування людського роду.

Золота добаРедагувати

Докладніше: Золота доба

За Гесіодом, людей створили боги (Гея або Прометей), коли над світом владарював Кронос. Люди не знали ні горя, ні турбот, ні старості чи хвороб, багато сміялися і танцювали. Земля сама давала людям усе потрібне, вони їли дикі плоди й мід, який сам капав з дерев. Люди тоді мали багато худоби, отримуючи молоко, і працювали стільки, скільки самі хотіли. Смерть, легка, як сон, наставала після тривалого щасливого життя[1]. Згідно з іншими міфами Гесіода, Золота доба скінчилася, коли Пандора відкрила скриньку з усіма лихами світу[2].

Після смерті люди цього покоління перетворилися на добрих духів, що дарують удачу і захищають справедливість[3].

Срібна добаРедагувати

Після Золотої доби настала Срібна доба і люди стали гіршими, слабшими й менш розумними за попередніх. Дитинство тоді тривало ціле століття, яке вони жили в будинках своїх матерів, а зрілість була недовгою. Вони отримували хліб від самих богів. Однак люди Срібної доби були сварливі та гордовиті. Вони не хотіли приносити богам жертви, тому Зевс винищив їх. Вони всі відтоді перебувають в царстві Аїда. Але люди шанують їх, як і попередніх[4].

Мідна добаРедагувати

Третє покоління Гесіод називає Мідним. Його Зевс створив на заміну Срібному зі списа, тому цим людям полюбилася війна. Вони вирізнялися великим зростом і силою, жили в мідних житлах, працювали за допомогою знарядь із міді, носили мідні обладунки. Це покоління не знало рільництва і добувало їжу насильством і грабунком. Люди Мідної доби перебили одне одного[5].

Доба героївРедагувати

На зміну їм прийшло войовниче й шляхетне покоління героїв, яке жило поряд з людьми Залізного покоління. Воно також мало мідні знаряддя, але походило від богів і людей, тому відрізнялося благородством. Герої брали участь у подвигах, але всі вони загинули під час походу сімох проти Фів та в Троянській війні. Після смерті їх було поселено на «щасливих островах», де герої вічно живуть у достатку. Гесіод штучно поєднує тут два міфи: про Золоту добу та уявлення про «щасливі острови», що їх зустрічаємо також в епосі[6].

Залізна добаРедагувати

Свою добу Гесіод називає Залізною. У цьому поколінні люди найзіпсутіші з усіх, несправедливі та жорстокі, брешуть і не поважають батьків. За це боги не дають людям перепочинку від турбот і горя, життя коротке, діти народжуються слабкими; панують чвари, на землі править не закон, а сила; зникає сором. Людство прямує до загибелі — Зевс знищить і це покоління[7].

Чотири віки ОвідіяРедагувати

 
Лукас Кранах Старший, «Срібний вік»
 
Виргілий Соліс, «Залізний вік»

Міф про покоління розробляли й інші грецькі письменники, згодом його запозичили римляни. Виклад цього міфу в «Метаморфозах» Овідія дещо відрізняється від розповіді Гесіода. Овідій не включає в розповідь Добу героїв, тому міф у нього зберігає логічну стрункість переходу від кращого до гіршого. В описі Золотої доби Овідій підкреслює відсутність тих рис римського побуту, що були особливо ненависні в епоху становлення імперії: не було законів і суддів, люди не знали страху перед смертною карою тощо. Описуючи Срібну добу, Овідій пропускає казкові подробиці про тривале дитинство людей цього покоління. При описі Мідної доби поет обминає деталі, які вважає невірогідними (мідні будинки, відсутність хлібних злаків тощо). Змальовуючи Залізну добу, автор згадує особисту власність на землю, яка за часів Гесіода ще не вважалася підставою суспільних лих.

Міф про віки в інших авторівРедагувати

Відомі спроби пов'язати дані міфологічні епохи з конкретними історичними часовими рамками. Так, згідно з хронологією святого Ієроніма золотий вік тривав приблизно з 1710 по 1674 р. до н. е., срібний вік — з 1674 по 1628 р. до н. е., бронзовий вік — з 1628 по 1472 р. до н. е., вік героїв — з 1460 по 1103 р. до н. е., в той час як залізний вік Гесіода, на думку святого Ієроніма, як і раніше тривав у IV столітті нашої ери[8].

Схожі концепціїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Гесіод. Труди і дні. 106—121
  2. Гесіод. Труди і дні. 90-104
  3. Гесіод. Труди і дні. 121—126
  4. Гесіод. Труди і дні. 127—142
  5. Гесіод. Труди і дні. 143—154
  6. Гесіод. Труди і дні. 156—173
  7. Гесіод. Труди і дні. 176—201
  8. St. Jerome. St. Jerome, Chronicle (2004-5). Preface of Jerome; Preface of Eusebius. Tertullian.org. Процитовано 2012-11-16. 

Ресурси ІнтернетуРедагувати