Війна світів

«Війна світів»
	Репринт в журналі "Amazing Stories" 1927 року
Автор	Герберт Велз
Назва мовою оригіналу	The War of the Worlds
Країна	Велика Британія
Мова	англійська мова
Тема	вторгнення інопланетян і колоніалізм
Жанр	наукова фантастика
Місце	Англія
Видавництво	Heinemann
Видано	1898
Видано українською	Дмитро Паламарчук, Микола Іванов (1977); Володимир Хорошенко (2007)
Попередній твір	Невидимець
Наступний твір	Сплячий прокидається, Завоювання Едісоном Марса і Винищувачі з Марсаd
	Війна світів у Вікісховищі; Війна світів у Вікіцитатах; Війна світів у Вікіджерелах;

«Війна світів» (англ. The War of the Worlds) — фантастичний роман англійського письменника Герберта Велза. Написаний у 1897 році, був виданий в квітні того ж року в журналі «Pearson's Magazine» і в лютому 1898 року окремою книгою.

Роман описує вторгнення інопланетних прибульців (марсіан, марсіян в перекладі 1977 року) на Землю та марні спроби протистояти їм, що отримує, однак, несподіваний розв'язок. Сюжет роману був підказаний братом письменника — йому й присвячена «Війна світів».

Українською роман переклалали Григорій Піддубний (1921, 2-е вид. 1929), Дмитро Паламарчук (1967, 2-е вид. 1977)^[1], Володимир Хорошенко (2007)^[2].

СюжетРедагувати

Напад марсіанських крокуючих машин

Книга перша: Прибуття марсіян

Оповідання ведеться від першої особи безіменного головного героя, жителя вікторіанської Англії початку XX-го століття. Він починає свою розповідь словами про спостереження на Марсі дивних сяйв, які вперше було зафіксовано у 1894 році. За 6 років, під час протистояння Марса і Землі, астрономи помітили викиди розжареного газу на Марсі, але були не в змозі їх пояснити. Оповідач з відомим астрономом Оджилві на власні очі змогли побачити нові викиди в телескоп.

Згодом в околицях Лондона відбулося падіння об'єктів, які більшість сприйняла за метеорити. Оджилві, прибувши на місце падіння, виявив, що метеорити мають циліндричну форму і спробував їх відкрити, одначе спроби виявилися безуспішними. Новини швидко рознеслися, наступного ранку циліндр спробували відкопати з кратера, а ввечері він сам почав відкриватися. Поява з об'єкта істоти, схожої на великого восьминога, розлякала юрбу навколо. Тепловий промінь з циліндра спалив найближчих людей, а оповідач зміг втекти і дістатися додому. Новину про напад марсіян, однак, багатьма було сприйнято за вигадку, а тим часом марсіяни проводили якесь будівництво в кратері. Скоро впав і другий циліндр.

Біля місця проживання оповідача з дружиною почалася військова операція. Вони втекли до сусіднього міста, дорогою спостерігаючи випалену марсіянами землю. Від вцілілого солдата-артилериста оповідач дізнався про численні втрати армії. Він задумав покинути Англію з дружиною, але із солдатом опиняється недалеко від місця, де марсіяни застосовують свої кроківні триноги — бойові машини, озброєні тепловими променями. Армії вдалося дати відсіч і триноги відступили.

Оповідач прибув до Лондона до брата. Там він довідався про втрати землян через нову зброю марсіян — отруйний чорний газ. Уряд Лондона віддав наказ покидати місто всім жителям. Оповідач зумів втекти з охопленого панікою міста разом з братом. Потоки втікачів посунули на схід до Сауеенда, Шуберінеса, і на південь до Діла й Бродстера. Прикривати відбуття мирного населення Темзою було прислано міноносець «Дитя грому», який знищив дві прибулі триноги марсіян.

Книга друга: Земля в марсіянському ярмі

Вигляд марсіанських завойовників

Оповідач сховався у погребі зі священиком, спостерігаючи нашестя марсіян поруч. В той час впав вже п'ятий циліндр, навколо якого стали рухатися подібні на крабів механізми. Вдалося розгледіти, як харчуються марсіяни — вони викачують з людей кров і вприскують її собі у вени, а також що вони розмножуються брунькуванням. Оповідач зауважує, що один письменник описав людей майбутнього схожими на марсіян — з великими мізками і слабкими кінцівками, здатними лише керувати машинами. Навколо місць висадки швидко розросталася марсіянська червона трава.

Врешті сховок знайшли марсіяни і забрали священика. Оповідач ледве уникнув такої ж долі, щупальця марсіянських машин не дістали його. На третій тиждень переховування до сховку став дряпатися собака. Оповідач зважився вийти назовні та не знайшов поряд жодних марсіян.

Оповідач дістався безлюдними землями до Путні-Хілу, де зустрів знайомого артилериста, якому вдалося переховатися від марсіян у каналізації. Обговоривши плани зі збереження людських знань і боротьби із загарбниками, він дійшов до зруйнованого Лондона. В кратері він виявив мертвих марсіян, які не змогли протистояти земним хворобам. Як з'ясувалося, всі марсіяни декілька днів тому загинули. Оповідач повернувся у свій дім, де застав живих брата і дружину.

По відновленню Англії, в епілозі, він аналізує результати вивчення марсіян та їхніх технологій і можливість нового вторгнення під час наступного протистояння планет. Але, підбиваючи підсумок, зазначає, що горизонти людського пізнання тепер сильно розширилися, а наступного разу людство готове дати миттєву відсіч.

Історія написання та виданняРедагувати

Будинок у Вокінгу, де автор жив з 1895 по 1896 роки

У 1895 році Велз уже був визнаним письменником, одружився зі своєю другою дружиною, Кетрін Роббінс, і вони переїхали до міста Вокінг у Сурреї. Там Герберт проводив ранок, гуляючи або їздячи на велосипеді околицями, а після обіду писав. Оригінальна ідея «Війни світів» виникла у його брата під час однієї з таких прогулянок, коли він розмірковував про те, що було б, якби інопланетні істоти з'явилися серед краєвиду та почали атакувати його мешканців^[3]. Значна частина «Війни світів» відбувається навколо Вокінгу та його околиць^[4]. Такі персонажі, як артилерист, священик та брат-студента-медика засновані на знайомих письменника з Вокінгу та Суррею^[5]. Велз ніколи не був на війні і черпав ідеї для власного твору з попередніх творів про загарбання Британії ворогами^[6].

Тема вторгнення ворогів до Великої Британії відома в белетристиці з 1871 року. Фундаментальною роботою стала книга «Битва біля Доркіну» (1871) Джорджа Томкінса Чесні. Вона описує раптовий напад Німеччини з висадкою на південному узбережжі Англії та знищенням Королівського флоту, що призводить до розпаду Британської імперії. Книга критикувала залежність Британії від колоній і була настільки популярною, що її перевидали через місяць після першої публікації у вигляді брошури, яка розійшлася тиражем у 80 000 примірників. У наступних художніх творах загарбниками поставали німці в 1870-х, а пізніше французи, відповідно до змін у міжнародній політиці^[7]^[8]. «Війна світів» стала першим твором, який представив загарбниками інопланетян^[9].

Спосіб подорожі марсіан, у снарядах, запущених з гармат, відповідає поширеному в XIX ст. уявленню про космічні подорожі. Його також використовував Жуль Верн у книзі «Із Землі на Місяць». За сучасними уявленнями, такий спосіб подорожей нераціональний, оскільки траєкторію снаряда складно коригувати, а постріл ним убив би пасажирів^[10].

Оповідач у романі посилається на публікацію 1893 року, де описано припущення, що еволюція людського мозку може випередити розвиток тіла, і людина майбутнього стане кволою істотою, чиє тіло придатне лише для керування машинами. Ця праця, ймовірно, є «Людиною мільйонного року», яку сам Велз опублікував у «The Pall Mall Gazette» 6 листопада 1893 року^[11]^[12].

«Війна світів» була вперше опублікована частинами в Сполученому Королівстві в журналі «Pearson's Magazine» у квітні-грудні 1897 року^[13]. Велзу заплатили 200 фунтів стерлінгів, але редакція журналу вимагала повідомити фінал, перш ніж опублікувати роман^[14]. Окремою книгою роман уперше був опублікований Вільямом Гайнеманом (з лондонського видавництва «Heinemann») у 1898 році^[15].

АдаптаціїРедагувати

Пам'ятник «вторгненню» в Вокінгу

РадіопостановкиРедагувати

Радіопостановка (1938) Орсона Веллса, перша частина якої була стилізована під «репортаж у прямому ефірі» про вторгнення марсіан. Відома тим, що викликала паніку в ряді районів США.
Радіопостановка (1949) в столиці Еквадору викликала паніку серед жителів, а пізніше погром радіостанції, що призвело до загибелі 6-и осіб.

ФільмиРедагувати

«Війна світів» (1953) — дію перенесено в США 1950-х років, марсіани в фільмі користуються літаючими апаратами замість триног. Також відрізняється їхній вигляд, тут марсіани радше нагадують слимаків.
«Війна світів: Наступне сторіччя» (1983) — польський фільм за мотивами, зосереджений на проблемі маніпуляцій масовою свідомістю марсіанами та земними урядами.
«Війна світів Герберта Веллса» (2005) Тімоті Гайнса, що доволі точно слідує роману, проте був широко розкритикований за низькоякісні спецефекти.
«Війна світів» (2005) Стівена Спілберга — адаптація, де події відбуваються в сучасності.
«Війна світів 2: Наступна хвиля» (2008) — мокбастер на фільм Спілберга.
«Війна світів — правдива історія» (2012) — псевдодокументальний фільм жахів від Pendragon Pictures.
«Війна світів: Голіаф» (2012) — анімаційний фільм про друге вторгнення марсіан через 15 років після першого та опір землян, які оволоділи марсіанськими технологіями.
«Велика Марсіанська війна 1913-1917» (2013)

ТелебаченняРедагувати

«Війна світів» (1988)
«Війна світів» (2019) — мінісеріал.
«Війна світів» (2019) — адаптація, де події відбуваються в сучасності.

МузикаРедагувати

«Війна світів» (1976) — рок-опера Джеффа Вейна.

Пов'язані твориРедагувати

«Завоювання Едісоном Марса» (1898) — роман американського письменника Гарретта Патнема Сервісса, що продовжує «Війну світів», спираючись на її ранній варіант (зокрема марсіани там людиноподібні). Книга описує як земляни, оговтавшись після вторгнення марсіан, здійснюють контратаку на Марс, в чому бере участь винахідник Томас Едісон. Роман тривалий час лишався маловідомим, хоча саме в ньому вперше присутні кілька елементів жанру космоопери. На ту ж тему створено фільми «Війна світів 2: Наступна хвиля» (2008) та «Війна світів: Голіаф» (2012).
«Машина простору» (1976) — роман Крістофера Пріста про пригоди двох землян, які випадково опинилися на Марсі незадовго до вторгнення, та їхні спроби перешкодити марсіанам. Дія книги відбувається в тому ж сетингу, що й «Війна світів» і «Машина часу», та зображає закулісся обох творів.

Див. такожРедагувати

«На двох планетах» (1897) — роман німецького письменника Курда Лассвіца, опублікований того ж року, що й «Війна світів», але описує марсіан доброзичливими колонізаторами.

ПриміткиРедагувати

↑ Війна світів. knugoman.org.ua. Архів оригіналу за 23 червня 2016.
↑ Герберт Уеллс. Війна світів. Переклад з англійської: Володимир Хорошенко; ілюстрація палітурки: С. Лапина. Харків: Фактор. 2007. 112 стор. ISBN 978-966-312-237-4
↑ Martin, Christopher (1988). H.G. Wells. Hove: Wayland. с. 42–43. ISBN 1-85210-489-9. OCLC 17550809.
↑ Internet Archive, John (1985). H.G. Wells. Cambridge [Cambridgeshire] ; New York : Cambridge University Press. с. 23–24. ISBN 978-0-521-26026-8.
↑ Flynn, John L. (2005). War of the worlds : from Wells to Spielberg (вид. 1st ed). Owings Mills, MD.: Galactic Books. с. 12–19. ISBN 0-9769400-0-0. OCLC 62477221.
↑ Internet Archive, Frank D. (1981). The science fiction of H. G. Wells. New York : Oxford University Press. с. 134. ISBN 978-0-19-502811-9.
↑ Eby, Cecil D. (1987). The road to Armageddon : the martial spirit in English popular literature, 1870-1914. Durham: Duke University Press. с. 11–13. ISBN 0-8223-0775-8. OCLC 15652627.
↑ Internet Archive, John (1985). H.G. Wells. Cambridge [Cambridgeshire] ; New York : Cambridge University Press. с. 7. ISBN 978-0-521-26026-8.
↑ Library Genesis, Patrick (2000). Learning from other worlds : estrangement, cognition and the politics of science fiction and utopia. Liverpool : Liverpool University Press. с. 142. ISBN 978-0-85323-574-3.
↑ Meadows, A. J. (2007). The future of the universe. London: Springer. с. 5. ISBN 978-1-84628-719-0. OCLC 184955611.
↑ Haynes, R. D. (1980). H.G. Wells, discoverer of the future : the influence of science on his thought. London: Macmillan Press. с. 129–131. ISBN 0-333-27186-6. OCLC 6084857.
↑ Draper, Michael (1987). H.G. Wells. London: Macmillan. с. 51–52. ISBN 0-333-40746-6. OCLC 15163496.
↑ Yeffeth, Glenn (2005). The War of the worlds : fresh perspectives on the H.G. Wells classic. Dallas, Tex.: BenBella Books. с. 202–205. ISBN 1-932100-55-5. OCLC 57506560.
↑ Parrinder, Patrick (1972). H.G. Wells : the critical heritage. London: Routledge and Kegan Paul. ISBN 978-0-203-19647-2. OCLC 179164621.
↑ The War of the Worlds | Summary, Analysis, Characters, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 26 квітня 2023.

ПосиланняРедагувати

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Війна світів

Текст твору українською^{[недоступне посилання з червня 2019]}

ДжерелаРедагувати

Уеллс Г. Війна світів / Г. Уеллс. — Київ: Дніпро, 1977. — 465 с.
The War of the Worlds Invasion Коментарі, огляди та історія «Війни світів».(англ.)
Інформація книги Герберта Уелса на «Книгомані» [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Помилка Lua: not enough memory.

[1] Війна світів. knugoman.org.ua. Архів оригіналу за 23 червня 2016.

[2] Герберт Уеллс. Війна світів. Переклад з англійської: Володимир Хорошенко; ілюстрація палітурки: С. Лапина. Харків: Фактор. 2007. 112 стор. ISBN 978-966-312-237-4

[3] Martin, Christopher (1988). H.G. Wells. Hove: Wayland. с. 42–43. ISBN 1-85210-489-9. OCLC 17550809.

[4] Internet Archive, John (1985). H.G. Wells. Cambridge [Cambridgeshire] ; New York : Cambridge University Press. с. 23–24. ISBN 978-0-521-26026-8.

[5] Flynn, John L. (2005). War of the worlds : from Wells to Spielberg (вид. 1st ed). Owings Mills, MD.: Galactic Books. с. 12–19. ISBN 0-9769400-0-0. OCLC 62477221.

[6] Internet Archive, Frank D. (1981). The science fiction of H. G. Wells. New York : Oxford University Press. с. 134. ISBN 978-0-19-502811-9.

[7] Eby, Cecil D. (1987). The road to Armageddon : the martial spirit in English popular literature, 1870-1914. Durham: Duke University Press. с. 11–13. ISBN 0-8223-0775-8. OCLC 15652627.

[8] Internet Archive, John (1985). H.G. Wells. Cambridge [Cambridgeshire] ; New York : Cambridge University Press. с. 7. ISBN 978-0-521-26026-8.

[9] Library Genesis, Patrick (2000). Learning from other worlds : estrangement, cognition and the politics of science fiction and utopia. Liverpool : Liverpool University Press. с. 142. ISBN 978-0-85323-574-3.

[10] Meadows, A. J. (2007). The future of the universe. London: Springer. с. 5. ISBN 978-1-84628-719-0. OCLC 184955611.

[11] Haynes, R. D. (1980). H.G. Wells, discoverer of the future : the influence of science on his thought. London: Macmillan Press. с. 129–131. ISBN 0-333-27186-6. OCLC 6084857.

[12] Draper, Michael (1987). H.G. Wells. London: Macmillan. с. 51–52. ISBN 0-333-40746-6. OCLC 15163496.

[13] Yeffeth, Glenn (2005). The War of the worlds : fresh perspectives on the H.G. Wells classic. Dallas, Tex.: BenBella Books. с. 202–205. ISBN 1-932100-55-5. OCLC 57506560.

[14] Parrinder, Patrick (1972). H.G. Wells : the critical heritage. London: Routledge and Kegan Paul. ISBN 978-0-203-19647-2. OCLC 179164621.

[15] The War of the Worlds | Summary, Analysis, Characters, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 26 квітня 2023.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]