Вікіпедія

Віденська конвенція про дорожні знаки та сигнали

Віденська конвенція про дорожні знаки і сигнали від 8 листопада 1968 була прийнята з метою міжнародної уніфікації дорожніх знаків[1].

   Підписали
   Приєднання без підписання
   Ратифікували

Дорожні знаки, світлові сигнали і маркування проїжджої частини були стандартизовані. Конвенція була розроблена під час конференції ЮНЕСКО з 7 жовтня по 8 листопада 1968 року у Відні і набула чинності 6 червня 1978 року. Одночасно на конференції була розроблена Віденська конвенція про дорожній рух, яка уніфікувала правила дорожнього руху.

Сторони ред.

Станом на серпень 2016 року учасниками Конвенції є 68 держав:

Класифікація ред.

Дорожні знаки поділяються на вісім категорій:[2]

  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  • Розділ B: знаки пріоритету. Регулюють порядок проїзду перехресть і вузьких місць на дорогах. Форма навмисно різна, щоб виключити помилкові припущення про значення знака із заднього боку.
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  • Розділ C: заборонні та обмежувальні знаки. Форма — кругла, тло — біле, колір малюнків — чорний. Забороняють певні дії (наприклад розворот) та рух певних транспортних засобів (наприклад тракторів).
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  • Розділ D: наказові знаки. Форма — кругла, тло — синє, малюнки — білі. Наказують певні дії, наприклад напрямок поворотів.
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  • Розділ F: знаки сервісу, що позначають об'єкти. Інформують учасників дорожнього руху про характер дороги, розташування смуг руху тощо. До цих знаків також відносять покажчики напрямків і відстаней та знаки із зазначенням назв міст і річок. Форма — квадратна або прямокутна, колір зовнішнього тла зазвичай синій, внутрішнього білий, а колір малюнків зазвичай чорний.
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  • Розділ H: додаткові таблички. Є додатковими до знаків категорій перерахованих вище. Окремо не використовуються. Уточнюють дії основних знаків за часом (наприклад, тільки у будні), поширюють їх тільки на певні категорії транспортних засобів (наприклад, тільки для вантажівок), або надають інші відомості. Форма — прямокутна, колір тла — білий, колір малюнка — чорний, окантовка — чорна.
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака
  •  
    Зразок знака

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Конвенція про дорожні знаки та сигнали. Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  2. ↑ (англ.)Convention on Road Traffic, of 8 November 1968 [Архівовано 17 жовтня 2020 у Wayback Machine.], United Nations Economic Commission for Europe

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віденська_конвенція_про_дорожні_знаки_та_сигнали&oldid=40238776