Відкрити головне меню

Віверові

родина ссавців
Віверові
Час існування: Еоцен — сьогодення
Колаж фотографій різновидів віверових
Колаж фотографій різновидів віверових
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feloidea)
Родина: Віверові (Viverridae)
Gray, 1821
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Viverridae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Viverridae
EOL logo.svg EOL: 7663
ITIS logo.svg ITIS: 621757
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9673
Fossilworks: 40997

Віверові[1][2][3] (Viverridae) — родина хижих ссавців з підряду котовидих (Felimorpha), яка містить 38 видів. Віверові мешкають у тропіках Старого Світу, найбільше їх у Африці, Мадагаскарі та на Піренейському півострові. Представники родини живуть у лісистих місцевостях, саванах, горах.

Загальний описРедагувати

Як правило, віверові — це невеликі стрункі тварини з короткими ногами і довгим хвостом, що живуть на деревах. Своїм виглядом багато віверових нагадують куницевих або котових. Довжина тіла варіює від 30 до 98 см, хвоста — 12–90 см, маса від 1 до 15 кг. Тулуб витягнутий, мускулистий і гнучкий. Довжина хвоста у багатьох видів дорівнює довжині тіла. У бінтуронгів хвіст хапальний. Шия середньої довжини, голова невелика з подовженою, загостреною мордочкою. Вуха невисокі і широко розставлені. Очі досить великі. Кінцівки п'ятипалі, пальцеходячі або стопоходячі.

Волосяний покрив низький, досить грубий. Переважає буре забарвлення зі строкатими візерунками, що складаються зі смуг і плям. Хвіст часто має кільчастий малюнок. У деяких видів (цівета, вівера, цівета мала) є особливі залози, розташовані в анальній області та виділяють пахучий секрет — мускус. Зубна формула: 3/3, 1/1, 3–4/3–4, 1–2/1–2 = 32–40.

Спосіб життя та живленняРедагувати

 
Бінтуронг в зоопарку Оверлун, Нідерланди
 
Diplogale hosei, ілюстрація
 
Мусанг (Paradoxurus)
 
Генета (Genetta)

Зустрічаються переважно в лісах, заростях чагарнику і високої трави. Активні вночі, вдень ховаються в дуплах дерев, печерах, рідше в норах, звичайно займаючи чужі. Деякі живуть в будівлях людини. Зустрічаються поодинці або парами. Найкраще з усіх хижих лазять по деревах, деякі види проводять на них більшу частину свого життя. Представники виду цівета видрова — напівводні. За типом харчування більшість віверових всеїдні. В їх раціоні присутня як тваринна так і рослинна їжа: різні дрібні хребетні і безхребетні (черв'яки, ракоподібні, молюски), плоди, горіхи, цибулини. Деякі види поїдають падло. Органи чуття добре розвинені.

У цілому, біологія та екологія окремих видів вивчені слабко.

РозмноженняРедагувати

У більшості видів сезонність у розмноженні відсутня. Вагітність триває 60–81 днів. У приплоді від 1 до 6 сліпих, але покритих шерстю дитинчат. У деяких видів на рік буває 2 вагітності. Тривалість життя у віверових — 5–15 років.

АреалРедагувати

Віверові поширені в тропіках Старого Світу: у Південній Європі (Піренейський півострів), Африці, на Мадагаскарі, в Середземномор'ї і в Південній та Південно-Східної Азії, включаючи Індонезію та Філіппіни. Цівета гімалайська була акліматизована в Японії.

СистематикаРедагувати

Давні класифікації єнотівРедагувати

З цією групою ссавців пов'язана назва «єнот», яка з часом поширилася на інші морфологічно близькі групи хижих ссавців, у тому числі з визнаних тепер окремими родин — Ракунові (Procyonidae) та Псові (Canidae). За тлумачними словниками вихідним таксоном був вид Генета (Viverra genetta) (словник Даля [1]). За словником Ушакова [2]: «Енот, енота, м. (новолатин. geneta).

  • 1. Лесной пушной зверь с темножелтым мехом.
  • 2. только ед. Выделанный мех этого зверя. воротник из енота.
  • 3. только мн. Одежда, сшитая из такого меха (шуба, воротник; разг.). Господин в енотах. Достоевский».

Після переключення уваги дослідників з африканської фауни на американську розуміння обсягу «єнотів» (вівер) розширили. Африканських віверових (зокрема й типових «єнотів» роду Генета (Genetta), а також Бінтуронга (Arctictis binturong) та ін.) стали об'єднувати з американськими «єнотами» — ракунами, ракоїдами, носухами та ін. на підставі їхньої зовнішньої схожості в одну родину «єнотових» = «віверових». Тепер це лише історичний факт, і американських «єнотів» тепер розглядають як окрему родину — Ракунові (Procyonidae) [3].

У сучасній українській мові назва «єнот», попри своє походження, застосовується лише до представників родів Procyon (рідше — до інших представників родини Procyonidae) та Nyctereutes, жоден з яких до родини віверових не належить.

Сучасні класифікаціїРедагувати

За монографією «Види ссавців світу», 2005 [4] родина включає 4 підродини, 15 родів, 35 видів. Згодом на основі філогенетичних експериментів, генетичного складу та морфогенетики було описано чи підтверджено 3 види: Paradoxurus aureus, Paradoxurus montanus, Paradoxurus stenocephalus[4]:

ДжерелаРедагувати

  1. Універсальний словник-енциклопедія
  2. Зиков, О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми // Праці Зоол. музею Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. — 2006. — Вип. 4. — С. 5–20.
  3. Карабута, О. Структурно-дериваційні типи зоолексем: неморфологічний спосіб творення // Науковий вісник ХДУ. Серія «Лінгвістика». — 2015. — Вип. XXII. — С. 25–27.
  4. Groves, C. P.; Rajapaksha, C.; Mamemandra-Arachchi, K. The taxonomy of the endemic golden palm civet of Sri Lanka // Zoological Journal of the Linnean Society. — 2009. — Вип. 155. — С. 238–251. — DOI:10.1111/j.1096-3642.2008.00451.x.