Вяземський Петро Андрійович

Петро́ Андрі́йович Вя́земський (рос. Пётр Андреевич Вяземский; нар. 23 липня 1792, Москва — пом. 22 листопада 1878, Баден-Баден, поховано в Санкт-Петербурзі) — російський поет і критик. Приятель Олександра Пушкіна і Василя Жуковського.

Вяземський Петро Андрійович
P.F. Sokolov 007.jpg
Народився 12 (23) липня 1792[1][2]
Москва, Російська імперія[1]
Помер 10 (22) листопада 1878[1][2] (86 років)
Баден-Баден, Велике герцогство Баден, Німецька імперія[1][3]
Поховання Тихвінське кладовищеd
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність поет, перекладач, мовознавець, письменник, журналіст, літературний критик, історик, мемуарист
Мова творів російська[2]
Жанр епіграма, сатира і біографія
Членство Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Рід House of Vyazemskyd
Батько Andrey Vyazemskyd
Брати, сестри Yekaterina Kolyvanovad
У шлюбі з Vera Vyazemskayad
Діти Pavel Vyasemskyd[4]
Нагороди
орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня з імператорською короною орден Святої Анни II ступеня

CMNS: Вяземський Петро Андрійович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

БіографіяРедагувати

Навчався в Петербурзькому університеті. Входив до літературного гуртка «Арзамас». Підтримував зв'язки з майбутніми декабристами та волелюбними колами польської інтелігенції.

Тарас Шевченко зустрічався з ним 1839 у Василя Жуковського і згадав про це в «Щоденнику» 10 липня 1857 року. Його онука фрейліна, статс-дама (1912) Катерина Шереметєва заснувала Товариство любителів давньої писемності.

ТворчістьРедагувати

Рання лірика близька до декабристської.

1848 року опублікував монографію «Фонвізін», присвячену російському драматургу Денисові Фонвізіну. Цим самим став одним із зачинателів історії російської літератури.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати