Вусик Олекса Сергійович

Вусик Олекса Сергійович
Вусик.jpg
Народився 12 грудня 1937(1937-12-12)
с. Говтва Козельщинського району Полтавської області
Помер 4 березня 2017(2017-03-04) (79 років)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст, письменник
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Мова творів українська
Роки активності 1966 — 2017
Напрямок сатира, гумор, дитяча література
Жанр проза
Magnum opus «На вус намотане» (1967)
Нагороди Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Вусик Олекса Сергійович (12 грудня 1937(19371212), с. Говтва Козельщинського району Полтавської області — 4 березня 2017[1].) — український письменник, прозаїк, гуморист, лексикограф. Член НСПУ.

ЖиттєписРедагувати

Народився 12 грудня 1937 в селі Говтва Козельщинського району Полтавської області.

Закінчив Сухорабівську середню школу, далі вчився на філологічному факультеті Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Після закінчення в 1960 р. приїхав до Дніпропетровська. Працював на журналістській роботі, до 1967-го був кореспондентом, згодом — головним редактором Дніпропетровського обласного комітету телебачення та радіомовлення. Працював у пресі, головним редактором Дніпропетровського обласного комітету з телебачення та радіомовлення, а також відповідальним секретарем в апараті Дніпропетровської організації НСПУ.

З 1974 член Національної Спілки письменників України.

ТворчістьРедагувати

1966 вийшла колективна гумористична збірка «Молоді вишнівці», де було вміщено добірку оповідань та епіграм Вусика. Після того з'явились книжки, численні публікації в журналах «Вітчизна», «Прапор», «Україна», де Олекса Сергійович друкував байки, оповідання, повісті. Дещо з цих матеріалів надруковано на сторінках журналу «Борисфен», виступав Олекса Вусик з ними і по радіо.

Автор збірок гумору і сатири «На вус намотане» (Дніпропетровськ, 1967), «Між нами, хлопці, кажучи» (Дніпропетровськ, 1972), «Нокаут» (Київ, 1977), «Реальні нереальності» (Дніпропетровськ, 1984), повістей «Сьогодні або ніколи» (Дніпропетровськ, 1975), «Зустрінемось у саду» (Дніпропетровськ, 1986), роману «Не зів'януть безсмертники» (Дніпропетровськ, 1978)/

Уклав і видав «Словник українських синонімів» (2000, Дніпропетровськ), друге доповнене видання «Словник українських синонімів» перевидано у видавництві «Навчальна книга — Богдан» (Тернопіль, 2013), куди увійшли не лише окремі слова, а й вирази, народні примовки, жартівливі порівняння.

Співавтор аудіокниги «Письменники Дніпропетровщини — шкільним бібліотекам» (2012, Дніпропетровськ).

Нагороди й відзнакиРедагувати

  • Грамота Президії Верховної Ради УРСР,
  • знак «Відмінник телебачення й радіомовлення».
  • Лауреат літературної премії ім. Д.Яворницького.
  • Лауреат літературної премії ім. Валер'яна Підмогильного.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати