Вулиця Тарнавського (Івано-Франківськ)

Вулиця Тарнавського — вулиця в Івано-Франківську, що веде від вул. Василіянок у бік залізниці. Знаходиться на півночі центральної частини міста.

Вулиця Тарнавського
Івано-Франківськ
Вулиця Тарнавського в Івано-Франківську.
Вулиця Тарнавського в Івано-Франківську.
Назва на честь Тарнавського Мирона
Колишні назви
австрійського періоду (українською) Словацького
радянського періоду (українською) Маяковського
Загальні відомості
Протяжність 580 м
Координати початку 48°55′38″ пн. ш. 24°42′55″ сх. д. / 48.927308° пн. ш. 24.715262° сх. д. / 48.927308; 24.715262
Координати 48°55′44″ пн. ш. 24°43′09″ сх. д. / 48.928979° пн. ш. 24.719055° сх. д. / 48.928979; 24.719055Координати: 48°55′44″ пн. ш. 24°43′09″ сх. д. / 48.928979° пн. ш. 24.719055° сх. д. / 48.928979; 24.719055
Координати кінця 48°55′48″ пн. ш. 24°43′18″ сх. д. / 48.930043° пн. ш. 24.721592° сх. д. / 48.930043; 24.721592
Транспорт
Рух односторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r7528436
Мапа
CMNS: Вулиця Тарнавського у Вікісховищі

Створена в 1890-х роках. Першу назву вулиця отримала 25 травня 1899 року на честь польського поета Ю. Словацького.

Інтенсивна забудова вулиці розпочалася в 1900 році. Це була виключно житлова забудова,— навіть магазинів тут не було. Населяли її заможні мешканці, виключно поляки та українці, попри багатонаціональний склад міста на той час. Парна сторона забудовувалася двоповерховими будівлями, непарна,— ліва дещо скромнішими одноповерховими.

В радянські часи була перейменована на В. Маяковського, а від 1993 р. вулиця носить теперішню назву — Тарнавського.

БудівліРедагувати

№ 1. Кам'яниця Адольфа Шуберта (Івано-Франківськ).

№ 4. (1893).[1] Житловий будинок споруджений торговцем Давидом Рубіном в архітектурному стилі сецесії. Над вхідними дверима знаходиться його фамільний герб із двома великими літерами «ДР». Фасад кам'яниці прикрашають ліпні змії (у євреїв символ мудрості). Наприкінці першого десятиліття XXI ст. новий власник будинку встановив у під'їзді ковані двері, також, із зображенням змії.

№ 6. Івано-Франківська обласна стоматологічна поліклініка.

№ 12. Залізнична лікарня.

№ 16. Дитячий садок «Колобок».

№ 22. Музей визвольних змагань Прикарпатського краю.

№ 34. (1902). Належав українській патріотичній родині Девоссерів. Тут 30 листопада 1968 р. владика Іван Слезюк хіротонізував на єпископа о. Софрона.

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

Головатий М. 200 вулиць Івано-Франківська. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 372—373
Девоссер — Видатні діячі та почесні громадяни Підволочищини