Вулиця Середньофонтанська
Вулиця Середньофонтанська — вулиця в Одесі, в історичній частині міста, пролягає від Привокзальної площі до Середньофонтанської площі. В початковій своїй частині є однією із меж площі Куликово поле, проходить паралельно залізничній колії станції Одеса-Головна.
Вулиця Середньофонтанська Україна | |
|---|---|
 | |
| Населений пункт |
Одеса Приморський район |
| Загальні відомості | |
| Координати | 46°27′38″ пн. ш. 30°44′22″ сх. д. / 46.46055555558377392° пн. ш. 30.73944444447177915° сх. д.Координати: 46°27′38″ пн. ш. 30°44′22″ сх. д. / 46.46055555558377392° пн. ш. 30.73944444447177915° сх. д. |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2794022 ·R |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Середньофонтанська у Вікісховищі | |
Історія ред.
Назву вулиця отримала від місцевості Середній Фонтан[1], куди Середньофонтанська дорога,[2] вела з центральної частини міста.
Вулиця знаходилась на околиці і мала промисловий характер, тут були розташовані лакофарбові виробництва Карла Берга (наприкінці XIX століття — «Одеське товариство фабричного виробництва фарб і лаків») і Захарко і Целінського, типолітографія[3] Плющеєва, цегельний завод Бланка, деревообробний завод Рондо, кондитерська фабрика Дурьяна, завод сільськогосподарських машин Шеля, виробництво халви Діамандіді, вино-горілчане виробництво Енгеля (згодом «Французьке анонімне товариство пробкової мануфактури»), завод пляшкового дроту Прігніца. У 1906 році Лев і Яків Крахмальникови, спадкові кондитери, засновники одеської «Карамельно-пряникової фабрики», розширили виробництво і перевели його в нові кондитерські цехи на вулиці Середньофонтанській, навпроти Чумної гори.[4] У 1918 році фабрика була націоналізована й перейменована на «Першу державну кондитерську фабрику», а 1922 року їй присвоєно ім'я Рози Люксембург. Перед німецько-радянською війною на Одеській кондитерській фабриці працював Петро Тихонович Таран (1919—1943) — командир відділення 26-го стрілецького полку 1-ї окремої дивізії Військ Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР 56-ї армії Північно-Кавказького фронту, сержант, Герой Радянського Союзу (1943).[5]
Пам'ятки ред.
Пам'ятник Петрові Тарану (1979, скульптор Т. Г. Судьїна, архітектор Б. Давидович).[6]
Примітки ред.
- ↑ Большой и Средний Фонтан [Архівовано 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Майстровой Я. История Одессы в названиях улиц: топонимический справочник. — Одесса : Пласке, 2012. — С. 114—115. — ISBN 978-966-8692-56-7. (рос.)
- ↑ Типолітографія — Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
- ↑ Крахмальниковы [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Пётр Тихонович Таран. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 29 червня 2014.
- ↑ Памятник Герою Советского Союза Тарану П. Т. в г. Одесса [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання ред.
- Одесские улицы — старые и новые названия, описание [Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Список зданий. Одесса, Среднефонтанская улица [Архівовано 10 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)