Вулиця Петра Сагайдачного (Київ)
Ву́лиця Петра́ Сагайда́чного — вулиця у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Поштової до Контрактової площі.
| Вулиця Петра Сагайдачного Київ | |
|---|---|
.jpg) з боку Контрактової площі Вид на вулицю Сагайдачного з боку Контрактової площі | |
| Місцевість | Поділ |
| Район | Подільський |
| Назва на честь | гетьмана Петра Сагайдачного |
| Колишні назви | |
| Олександрівська, Революції, Кірова, Володимирський узвіз, Жданова | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 554 м |
| Координати початку | 50°24′33″ пн. ш. 30°31′27″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 30.52417° сх. д.Координати: 50°24′33″ пн. ш. 30°31′27″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 30.52417° сх. д. |
| Координати кінця | 50°27′46″ пн. ш. 30°31′08″ сх. д. / 50.46278° пн. ш. 30.51889° сх. д. |
| Поштові індекси | 04070 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |
 «Поштова площа» «Контрактова площа» |
| Автобуси |
А 62, 115 (на вул. Сковороди); 119 (на Контрактовій площі); 62, 114 на Поштовій пл. |
| Трамваї | Т 11, 12, 14, 16, 18, 19 (на Контрактовій площі) |
| Маршрутні таксі | 587 (на Контрактовій площі) |
| Фунікулер |
 Нижня станція |
| Рух | двосторонній від Поштової пл. до вул Андріївської, пішохідний від вул. Андріївської до Контрактової пл. |
| Покриття | асфальтне |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 11480 |
| У проєкті OpenStreetMap | r356499 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Петра Сагайдачного у Вікісховищі | |
Прилучаються Боричів узвіз, вулиці Ігорівська, Андріївська і Борисоглібська.
Історія Редагувати
Вулиця була прокладена у 1810-х роках, внаслідок перепланування та забудови Подолу після пожежі 1811 року, та отримала назву на честь імператора Олександра І — Олександрівська[1]. Вона складала єдину вулицю разом з нинішніми Володимирським узвозом і вулицею Михайла Грушевського. З березня 1919 року — частина вулиці Революції[2][3], з грудня 1934 року — вулиці Кірова[4]. З 1944 року становила частину Володимирського узвозу[5]. Забудована та впорядкована в 1830–1840-х роках. У 1955 році її було виділено в самостійну вулицю - вулицю Жданова[6], на честь радянського партійного і державного діяча А. О. Жданова. Сучасна назва на честь козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного — з 1989 року[7].
Історичні будівлі та пам'ятки архітектури Редагувати
Вулицю було прокладено після пожежі 1811 року, частково на місці старої Різдвяної вулиці, на якій у свої чергу розташовувалась кірха Святої Катерини.
На розі вулиці Сагайдачного і Поштової площі розташована церква Різдва (1810—1814, архітектор А. І. Меленський); поруч — станція метро «Поштова площа», фунікулер.
У будинку № 4 (колишній готель «Дніпровський порт» (за іншими даними готель «Сербія»); не зберігся) 1894—1896 жив російський письменник О. І. Купрін. Тут він готував свою першу книгу — збірку начерків «Київські типи».[8] Будинок було відновлено у 1981-82 роках за первісним проектом[9]. Будинок Г-подібний в плані, наріжний, цегляний, тинькований, 3-поверховий, з проїздом на подвір'я. Дах двосхилий, з металевим покриттям. Фасади потиньковані, пофарбовані. У 1985 тут була встановлена меморіальна дошка з барельєфним портретом письменника (ск. А. Кущ, арх. П. Купрій). Наразі в будівлі розташовується Державна аудиторська служба України.
Збереглося багато будинків XVIII—XIX ст. Серед них — будинки заможних київських міщан Балабух (№ 27а, 27б; кінець XVIII — 1830-ті рр.), будинок майстра-золотаря Коробки Федора (№ 20; 1830; архітектор Людвік Станзані), будинок київського купця П. Дехтярьова (№ 16/5; 1830), кам'яниця № 22/1, № 21, 23, 25/3, 27, 29, 31, 35, 37, 41 (XIX ст.). З 1896 року вулицею курсував перший у Російській імперії трамвай, що сполучив центр міста з Подолом. Колію демонтовано 1977 року. Проїзну частину вулиці реставровано 1977 року.
У травні 1982 року з нагоди 1500-річчя від заснування Києва у приміщенні старого особняка Балабух відкрили кав'ярню «Запоріжжя». Кам'яниця належала родині купців Балабух, кілька поколінь якої займалися виробництвом відомого у ХІХ — на початку ХХ сторіччя «київського сухого варення» (цукатів).
Кав'ярня було подарунком до свята від Запоріжжя. Запорізькі художники розробили одяг для офіціантів і метрдотелів, дизайн серветок, скатертин, посуду і гобеленів («Старий Київ», «Козак Мамай»). «Запоріждерев» виготовив для кав'ярні комоди, різьблені стільці, столи. Біля входу встановили скульптурну скульптурну групу «Запорожці».
Сучасний вигляд вулиці майже не відрізняється від початкової забудови XIX століття. Вулиця забудована переважно двоповерховими будинками. Перед Гостиним двором встановлено пам'ятник Петру Сагайдачному. У 2004 році була відбудована церква Різдва.
Зображення Редагувати
-
Уздовж вулиці пролягала трамвайна колія
-
Анотаційна дошка на будинку № 41
-
-
Будинок готелю «Дніпровський порт», в якому у 1894—1896 рр. мешкав письменник О. І. Купрін (зліва)
-
-
-
Споруда магазину Миколи Демідова
-
-
Скульптурна група «Запорожці» перед будинком Балабух
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки Редагувати
- ↑ Рибаков, 1997, с. 42, 43, 127, 128..
- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Про заходи до увічнення пам'яті тов. Кірова С. М. на Україні // Пролетарська правда. — 1934. — № 298 (3900). — 28 грудня. — С. 1. [Архівовано з першоджерела 17 листопада 2013.]
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 1 лютого 1989 року № 78 «Про перейменування вулиці Жданова на вулицю Петра Сагайдачного» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 3613. Арк. 133. [Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.]
- ↑ Цивільна забудова Подолу 1850-1917 рр.. www.myslenedrevo.com.ua. Архів оригіналу за 15 серпня 2019. Процитовано 15 серпня 2019.
- ↑ Сагайдачного | Звід Історії Памяток Києва. pamyatky.kiev.ua (ru-RU). Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 15 серпня 2019.
Джерела Редагувати
- Сагайдачного Петра вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
- Жданова вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 60.
- Жданова вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — 2-ге вид., випр. — К. : Реклама, 1979. — С. 87.
- Сагайдачного Петра вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 193–194. — ISBN 5-88500-070-0.
- Сагайдачного Петра вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 222. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Жданова улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 178. (рос.)
- Вулиця Петра Сагайдачного // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — К. : Кий, 1997. — 374 с., іл. — ISBN 966-7161-15-3.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |