Відкрити головне меню

Вулиця Нечуя-Левицького (Львів)

Вулиця Нечуя́-Леви́цького — вулиця у Франківському районі Львова, в місцевості Кастелівка. Прямує від перехрестя вулиць Коперника, Вітовського, Героїв Майдану і Сахарова до вулиці Генерала Чупринки.

Нечуя-Левицького
Львів
Nechuia-Levytskoho Street, Lviv (02).jpg
Місцевість Кастелівка
Район Франківський
Назва на честь Нечуя-Левицького
Колишні назви
Ленартовіча, Драгоманова, Ленартовіча
Загальні відомості
Координати початку 49°49′56″ пн. ш. 24°01′04″ сх. д. / 49.8323806° пн. ш. 24.0179972° сх. д. / 49.8323806; 24.0179972Координати: 49°49′56″ пн. ш. 24°01′04″ сх. д. / 49.8323806° пн. ш. 24.0179972° сх. д. / 49.8323806; 24.0179972
Координати кінця 49°50′01″ пн. ш. 24°00′53″ сх. д. / 49.8337333° пн. ш. 24.0148611° сх. д. / 49.8337333; 24.0148611
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова сецесія,
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Нечуя-Левицького (Львів) на Вікісховищі

НазваРедагувати

Від 1895 році мала назву вулиця Ленартовіча, на честь польського поета епохи романтизму, етнографа Теофіла Ленартовича. У жовтні 1945 року була перейменована на вулицю Драгоманова, на честь українського публіциста, історика Михайла Драгоманова, але у грудні того ж року повернена передвоєнна назва — вулиця Ленартовича. Сучасну назву — вулиця Нечуя-Левицького отримала у 1946 році, на честь українського письменника Нечуя-Левицького.[1]

БудівліРедагувати

  • № 11. Житловий будинок споруджений у 1911 році за проектом Йосипа Делькевича.[2]
  • № 11а. Виконаний у стилі сецесія Каспером Юліаном Драневичем та Соломоном Рімером (1906, 1907). Фасад завершується високим аттиком. Оздобленням фасаду є пишний, ліпний, рослинний, сецесійний декор, доповнений круглими, кольоровими керамічними плитками та кованими ґратами балконів.[3][4]
  • № 13. Виконаний у стилі сецесія Каспером Юліаном Драневичем та Соломоном Рімером (1906, 1907). Кам'яниця пишно декорована сецесійною ліпниною, що доповнена кованими балюстрадами балконів. Фасад у центральній частині завершується криволінійним, високим аттиком.[3][4]
  • № 15. Житловий будинок побудований у 1907 році за проектом Альфреда Захаревича для інженера Яна Лопушинського. Ліпний декор фасаду виконаний з модернізованими ампірними мотивами.[5][6]
  • № 17—19. Будинки зведені у 1907 році Яковом Рисаком для себе та своєї дружини Гелени. Фасад оздоблено ліпним декором з використанням квіткових та рослинних мотивів у тому числі стилізованого буряка. Такі ж мотиви прослідковуються у вітражних вікнах та розписах у під'їзді.[5]
  • № 18. Приватний будинок збудований фірмою Івана Левинського у 18891890 роках.[7]
  • № 20. Вілла родини Майденських «Марія» збудована у (18891891) роках фірмою Івана Левинського, вірогідно за проектом Юліана Захаревича. Архітектором використано інтерпретацію форм народної карпатської архітектури.[8][7]

ПриміткиРедагувати

  1. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова... — С. 42.
  2. Бірюльов Ю. Делькевич Йосип
  3. а б Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005. — С. 71.
  4. а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 477. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  5. а б Архітектура Львова… — С. 478.
  6. Архітектура Львова… — С. 482, 483.
  7. а б Нога О. Іван Левинський: Архітектор, підприємець, меценат. — Львів: Центр Європи, 2009. — С. 29, 47. ISBN 978-966-7022-81-5
  8. Архітектура Львова… — С. 353.

ДжерелаРедагувати