Вулиця Нечуя-Левицького (Львів)
Вулиця Нечуя́-Леви́цького — вулиця у Франківському районі Львова, в місцевості Кастелівка. Прямує від перехрестя вулиць Коперника, Вітовського, Героїв Майдану і Сахарова до вулиці Генерала Чупринки, утворюючи перехрестя з вулицею Котляревського.
| Вулиця Нечуя-Левицького Львів | |
|---|---|
.jpg) | |
| Місцевість | Кастелівка |
| Район | Франківський |
| Назва на честь | Нечуя-Левицького |
| Колишні назви | |
| Ленартовича, Драгоманова, Ленартовича | |
| польського періоду (польською) | Lenartowicza |
| радянського періоду (українською) | Ленартовича |
| радянського періоду (російською) | Ленартовича |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 285 м |
| Координати початку | 49°49′56″ пн. ш. 24°01′04″ сх. д. / 49.8323806° пн. ш. 24.0179972° сх. д.Координати: 49°49′56″ пн. ш. 24°01′04″ сх. д. / 49.8323806° пн. ш. 24.0179972° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′01″ пн. ш. 24°00′53″ сх. д. / 49.8337333° пн. ш. 24.0148611° сх. д. |
| поштові індекси | 79013[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній[2], двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | № 3, 5, 8-11, 11а, 12-17, 19-21, 23[3] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 13 (вул. Бандери, 24) |
| Забудова | класицизм, віденська сецесія, вілли[4] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Нечуя-Левицького у Вікісховищі | |
Назва ред.
Від 1895 році мала назву вулиця Ленартовича, на честь польського поета епохи романтизму, етнографа Теофіла Ленартовича. У жовтні 1945 року була перейменована на вулицю Драгоманова, на честь українського публіциста, історика Михайла Драгоманова, але у грудні того ж року повернена передвоєнна назва — вулиця Ленартовича. Сучасна назва від 1946 року — вулиця Нечуя-Левицького, на честь українського письменника Нечуя-Левицького[5].
Забудова ред.
В архітектурному ансамблі вулиці переважає класицизм, віденська сецесія та садибна (віллова) забудова[4]. Декілька будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова[3].
Будівлі ред.
№ 11 — житловий будинок споруджений у 1911 році за проєктом Йосипа Делькевича[6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 607-м[3].
№ 11а — житловий будинок виконаний у стилі сецесія Каспером Юліаном Драневичем та Соломоном Рімером (1906, 1907). Фасад завершується високим аттиком. Оздобленням фасаду є пишний, ліпний, рослинний, сецесійний декор, доповнений круглими, кольоровими керамічними плитками та кованими ґратами балконів[7][8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 608-м[3].
№ 13 — житловий будинок виконаний у стилі сецесія Каспером Юліаном Драневичем та Соломоном Рімером (1906, 1907). Кам'яниця пишно декорована сецесійною ліпниною, що доповнена кованими балюстрадами балконів. Фасад у центральній частині завершується криволінійним, високим аттиком[7][8]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1315-м[3].
№ 15 — житловий будинок збудований у 1907 році за проєктом Альфреда Захаревича для інженера Яна Лопушинського. Ліпний декор фасаду виконаний з модернізованими ампірними мотивами[9][10]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1316-м[3].
№ 17, 19 — житловий будинки зведені у 1907 році Якубом Рисяком для себе та своєї дружини Гелени. Фасад оздоблено ліпним декором з використанням квіткових та рослинних мотивів у тому числі стилізованого буряка. Такі ж мотиви прослідковуються у вітражних вікнах та розписах у під'їзді[9]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1641-м та № 1318-м[3].
№ 18 — житловий будинок збудований фірмою Івана Левинського у 1889—1890 роках[11].
№ 20 — вілла «Марія» збудована у (1889—1891) роках фірмою Івана Левинського, ймовірно за проектом Юліана Захаревича для родини Мадейських[12]. Архітектором використано інтерпретацію форм народної карпатської архітектури[13][11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 611-м[3].
№ 23 — житловий будинок споруджений у 1897—1898 роках за спільним проєктом Юліана Захаревича та Івана Левинського в стилі історизму кінця ХІХ століття, наближеному до необароко[14]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 612-м[3].
-
Житловий будинок
(Нечуя-Левицького, 13) -
Житловий будинок
(Нечуя-Левицького, 15)
.jpg)
.jpg)
Транспорт ред.
Від 3 липня 2019 року змінилася організація дорожнього руху на вулицях Богуна та Нечуя-Левицького. Рух на вул. Нечуя-Левицького став одностороннім на ділянці від вул. Чупринки до вул. Котляревського[2]. Рух на ділянці вулиці Нечуя-Левицького до перехрестя з вулицями Коперника, Вітовського, Героїв Майдану і Сахарова залишився двостороннім.
Примітки ред.
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: Львів-13. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 31 березня 2021.
- ↑ а б Катерина Родак (3 липня 2019). У Львові змінилась організація руху на вул. Нечуя-Левицького та вул. Богуна. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 31 березня 2021.
- ↑ а б в г д е ж и к Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 305.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 42.
- ↑ Бірюльов Ю. Делькевич Йосип [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- ↑ а б Мистецтво львівської сецесії, 2005, с. 71.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 477.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 478.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 482, 483.
- ↑ а б Нога О. Іван Левинський: Архітектор, підприємець, меценат. — Львів : Центр Європи, 2009. — С. 29, 47. — ISBN 978-966-7022-81-5.
- ↑ Przemysław Włodek, Adam Kulewski Lwów: przewodnik. — Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — S. 297. (пол.)
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 353.
- ↑ Ігор Жук. Вул. Нечуя-Левицького, 23 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
Джерела ред.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 71. — ISBN 966-7022-44-7.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 89. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Нечуя-Левицького вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-54-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 42. — ISBN 966-603-115-9.
Посилання ред.
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Нечуя-Левицького І. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 31 березня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)