Набережна вулиця (Кропивницький)
Вулиця Набережна в Кропивницькому — набережна річки Інгул у місті Кропивницький, «основна композиційна вісь міської забудови міста»[1], значне досягнення місцевих будівничих та інженерів у 1970-х рр, оскільки має велике практичне значення для міста.
Набережна міста Кропивницького з декількома розбитими на ній скверами і парками є популярним місцем відпочинку і прогулянок городян та гостей міста; справжній «фасад» і візитівка міста[1].
З історії ред.
Під час вибору місця для розташування земляних валів оборонного значення фортеці св. Єлисавети перевагу було надано місцині між руслом річок Інгул та Сугоклії на підвищеному водороздільному плато.
У 1841 році Єлисаветград зазнав справжнього лиха через велику повінь з катастрофічними наслідками. Відтоді під час розливу річок місто значно потерпало, підраховуючи збитки, а губернська влада заснувала в місті поліцію для організації рятувальних робіт.
Однак десь на межі XIX і XX ст.ст. Інгул змінив своє русло. Відтак, старе русло було засипане і стихійно забудовано, що однак не забезпечило місто від стихійних лих — декілька разів внаслідок сильних дощів води Інгула входили в старе русло, провокуючи повіні у місті. Вже у повоєнний час за СРСР великих збитків міському господарству і жителям міста завдала така повінь у 1970 році.
Отож, 1972 року обласна і міська ради дали завдання Кіровоградському ВКП інституту «Укрпівдендіпроводгосп» розробити план щодо регулювання вод річки Інгул в місті (офіційна назва документу — Схема генерального плану щодо регулювання річки Інгул в місті Кіровограді)[1].
Опис ред.
Будівництво набережної передбачало, крім протиповеневих заходів, спорудження тепломереж, водогону, каналізації, дренажної і протиерозійної систем, що здешевлювало і прискорювало темпи житлового і промислового будівництва. У комплексі з набережною побудовані і мостові переходи.
Захист русла річки Інгул від замулення твердими наносами здійснюється, переважно, парковими територіями[1].
Виноски ред.
Джерело ред.
- Набережна міста Кіровограда // Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754—2004. Ілюстрована енциклопедія., Кіровоград : «Імекс-ЛТД», 2004, стор. 195