Вулиця Митрополита Василя Липківського

вулиця в Солом'янському районі Києва

Ву́лиця Митрополи́та Василя́ Липкі́вського — вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Солом'янка. Пролягає від площі Петра Кривоноса до Солом'янської площі.

Вулиця Митрополита Василя Липківського
Київ
 Редагувати інформацію у Вікіданих
МісцевістьСолом'янка
РайонСолом'янський
Назва на честьмитрополита Василя (Липківського)
Колишні назви
Велика, Ігнатьєвська, Січневого повстання, Залізняка, Урицького
Загальні відомості
Протяжність1,5 км
Координати початку50°26′13.″ пн. ш. 30°29′28.9″ сх. д. / 50.43694° пн. ш. 30.491361° сх. д. / 50.43694; 30.491361
Координати кінця50°25′55.3″ пн. ш. 30°28′22.9″ сх. д. / 50.432028° пн. ш. 30.473028° сх. д. / 50.432028; 30.473028
поштові індекси03035, 03680
Транспорт
Найближчі станції метро «Вокзальна»
АвтобусиА 69
ТролейбусиТр 3
Маршрутні таксіМт 171, 198, 231, 368, 507, 805
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
БудівліТорговельно-розважальний центр «Ультрамарин», Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10889
У проєкті OpenStreetMapr417091
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Митрополита Василя Липківського у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Прилучаються вулиці Мокра, Георгія Кірпи, проїзд без назви до вулиці Мокра, вулиці Стадіонна, Кавказька, Кубанська, Патріарха Мстислава Скрипника і Дениса Монастириського.

Історія

ред.

Вулиця виникла у 80-х роках XIX століття як центральна магістраль Солом'янки та мала назву Велика (з кінця 1880-х років). У 1909 році вулицю перейменували на Ігнатьєвську — на честь київського генерал-губернатора в 1889—1896 роки графа Олексія Ігнатьєва. Також використовувалася назва вулиця Графа Ігнатьєва.

1924 року вулиці було надано назву вулиця Січневого повстання[1], на честь 6-тиріччя повстання київських робітників-залізничників проти Центральної Ради у січні 1918 року. Однак ця назва не призвичаїлася.

1926 року радянська влада перейменувала її на вулицю Урицького — на честь більшовика-революціонера Мойсея Урицького (назву підтверджено 1944 року[2]). Під час окупації міста у 1941—1943 роках — вулиця Залізняка, на честь гайдамацького ватажка Максима Залізняка. Сучасна назва на честь митрополита Василя Липківського — з 2012 року[3].

Забудова

ред.

Спочатку вулиця простягалася до сучасної Преображенської вулиці, проте в 1970-ті роки була скорочена до сучасних розмірів. Генеральну реконструкцію вулиці було проведено в 1960-ті роки, а в 1970-ті завершено існуючу забудову (на жаль, тоді було повністю знесено історичну забудову кінця XIX — початку XX століть, зокрема гарний триповерховий будинок під № 38). У 2000-х роках на початку вулиці було збудовано торговельно-розважальний центр «Ультрамарин», що дало новий імпульс розвитку магістралі.

На вулиці зберігся будинок № 29 — середня школа № 115 імені Івана Огієнка, збудована в 1930-ті роки.

У будинку № 35 розташоване Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Примітки

ред.
  1. 77, б) Про день 6-их роковин боротьби Київського залізничого пролетаріяту проти Центральної Ради / Протокол засідання президії Киівського Губерніяльного Виконавчого Комітету 6-го склику від 9 лютого 1924 року № 6 // Державний архів Київської області. Ф. Р-111. Оп. 1. Спр. 574. Арк. 31, 31зв. (рос.) [Архівовано з першоджерела 15 червня 2015.]
  2. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  3. Рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року № 453/1114 «Про перейменування вулиці у Солом'янському районі м. Києва» // Хрещатик. — 2012. — № 5 (4025). — 18 січня. — С. 6. [Архівовано з першоджерела 18 лютого 2013.]

Джерела

ред.