Вулиця Миколи Грінченка

Вулиця у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва, місцевості Протасів яр, Деміївка

Вулиця Мико́ли Грі́нченка — вулиця в Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва, місцевості Протасів яр, Деміївка. Пролягає від вулиці Протасів Яр до Саперно-Слобідської вулиці.

Вулиця Миколи Грінченка
Київ
M Grinchenko vul.JPG
Місцевість Протасів яр, Деміївка
Район Солом'янський, Голосіївський
Назва на честь Миколи Грінченка
Колишні назви
Лінійна, Камська, (2-га) вулиця Левицького
Загальні відомості
Протяжність 3,0 км
Координати початку 50°25′35″ пн. ш. 30°30′19″ сх. д. / 50.426639° пн. ш. 30.505528° сх. д. / 50.426639; 30.505528Координати: 50°25′35″ пн. ш. 30°30′19″ сх. д. / 50.426639° пн. ш. 30.505528° сх. д. / 50.426639; 30.505528
Координати кінця 50°24′17″ пн. ш. 30°31′47″ сх. д. / 50.404944° пн. ш. 30.529806° сх. д. / 50.404944; 30.529806
Поштові індекси 03038, 01601
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Second Line logo.svg «Олімпійська»
Kiev Metro Second Line logo.svg «Палац "Україна"»
Kiev Metro Second Line logo.svg «Либідська»,
Автобуси А 5
Трамваї лінія існувала до 2001 року
Тролейбуси Тр 40, 40к (на початку)
Зупинки громадського транспорту «Байкове кладовище», «Вулиця Миколи Грінченка»
Найближчі залізничні станції з. п. Протасів Яр(на початку)
Київ-Деміївський (у кінці)
Рух автомобільний
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10389
У проєкті OpenStreetMap r2174938
Мапа
CMNS: Вулиця Миколи Грінченка у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Байкова та Володимира Брожка.

ІсторіяРедагувати

Частина майбутньої вулиці (між вулицею Байковою та вулицею Володимира Брожка) сформована в 2-й половині 1920-х років як шлях без назви. Решту вулиці прокладено наприкінці 1940-х — на початку 1950-х років (крім заключного відрізку).

У 1950-х роках відрізок між вулицями Протасів Яр та Байковою складав частину Лінійної вулиці, решта у 19551961 роках мала назву Камська вулиця (до 1955 року — (2-га) вулиця Левицького[1]). Сучасна назва — з 1961 року[2].

До 2001 року кінцевою частиною вулиці, що мала вигляд невеликого проїзду (яка досягала Ізюмської вулиці та Червоноармійського провулку), пролягала трамвайна лінія. Коли колію було знято, ця частина вулиці, непроїжджа до того, остаточно занепала і була перекрита для руху, тому певний час вулиця Грінченка пролягала до вулиці Володимира Брожка.

Однак у середині 2000-х років було прокладено новий відрізок вулиці від вулиці Володимира Брожка під Деміївським шляхопроводом до Саперно-Слобідської вулиці, а «стару» частину вулиці реконструйовано, розширено і фактично перетворено на швидкісну магістраль.

Особливості вулиціРедагувати

Вздовж усього непарного боку вулиці пролягає залізниця, відтак забудова присутня лише з парного боку. А вздовж третини довжини вулиці з парного боку знаходиться Байкове кладовище.

Незважаючи на те, що сама вулиця сформована лише у 193050-ті роки, на ній існує давніша забудова — на території фабрики «Роза» знаходиться декілька споруд кінця XIX — початку ХХ століття — це залишки військового сухарного заводу, що існував тут з кінця XIX століття. Будівлі згоріли під час подій 1917–1920 років, стояли пусткою до 1930 року і були відновлені та включені до складу споруд новоствореної ткацької фабрики «Роза Люксембург» (з 1990-х років — «Роза»).

Установи та закладиРедагувати

  • № 2/1 — Трикотажна фабрика «Роза»;
  • № 4 — ВАТ «Бавовнянка».

ПриміткиРедагувати

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 796, арк. 123–149. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21 листопада 1961 року № 2259 «Про найменування та перейменування вулиць, площ та парків міста» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 42, арк. 224–231. Архівовано з першоджерела 25 червня 2013.

ДжерелаРедагувати