Відкрити головне меню

Ву́лиця Маразлі́ївська (рос. Маразлиевская; колишні назви: Е́нгельса (19441991, 19201941), Маразлі́ (18991920), Миха́йлівська (1864— ?), Нова́ (18281864, ? — 1899)) — вулиця у Приморському районі міста Одеси. Вулиця починається з провулку Нахімова та закінчується перетином з вулицею Базарною.

Вулиця Маразліївська
Одеса
Будівля Селянського банку — один із найвідоміших історичних будинків на вулиці
Будівля Селянського банку — один із найвідоміших історичних будинків на вулиці
Місцевість Центр
Район Приморський
Назва на честь Г. Г. Маразлі
Колишні назви
Нова, Михайлівська, Маразлі, Енгельса
радянського періоду (українською) Енгельса
радянського періоду (російською) Энгельса
Загальні відомості
Координати початку 46°29′01″ пн. ш. 30°45′03″ сх. д. / 46.483483° пн. ш. 30.750880° сх. д. / 46.483483; 30.750880
Координати 46°28′38″ пн. ш. 30°44′59″ сх. д. / 46.477417° пн. ш. 30.749972° сх. д. / 46.477417; 30.749972Координати: 46°28′38″ пн. ш. 30°44′59″ сх. д. / 46.477417° пн. ш. 30.749972° сх. д. / 46.477417; 30.749972
Координати кінця 46°28′24″ пн. ш. 30°44′58″ сх. д. / 46.473464° пн. ш. 30.749324° сх. д. / 46.473464; 30.749324
Поштові індекси 65014
Транспорт
Рух двобічний
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Прибуткові дома будинки: Гринчака, Луцького, Беликовича, Никифорова, Озмідова, Снітковського, Панкєєва, Мортона, Наума, Вассала.
Житлові будинки: Крижановського-Аудерського, Крижановського, Моторнових, Петрової, Петрококіно, Котляревських.
Маєтки: Менделевича, Рогозівської, Блюмберга.
Пам'ятники Г. Маразлі, Т. Шевченку
Храми Церква ЄХБ «Алілуя»
Парки Парк Шевченка
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Маразліївська на Вікісховищі

Історія перейменуваньРедагувати

 
Пам'ятник Григорію Маразлі перед будинком 1а, напроти початку вулиці Троїцької

Вулиця закладена у 1828 році під назвою вул. Нова — прокладена від Барятинського провулку до вул. Новорибної, але квартал між Базарною, Леонтовича, Великою Арнаутською та Канатною вулицями розподіляв її на дві окремі частини із спільною нумерацією. На межі ХІХ — ХХ ст. південний відрізок став окремою вулицею, нині — вулиця В. Чорновола.

27 жовтня 1864 року за старим стилем вулиця дістає нову назву — Михайлівська, в ім'я Михайлівської церкви, що знаходилась на цій вулиці (на місці сучасного будинку № 1а). Однак у адресних книгах 1875[1], 1884[2] та пізніших вилиця знову має назву Нова.

23.11.1895 за старим стилем імператор затвердив перейменування частини Нової вулиці від початку її до Базарної вулиці у вулицю Маразлі в честь міського голови Григорія Маразлі, однак фактичне перейменування сталося лише 23 листопада 1899 року, тоді вулиця отримала назву Маразліївська. Нижній відрізок вулиці від Великої Арнаутської вулиці тоді зберіг назву Нова вулиця, і отримав власну нумерацію. З того часу нижній відрізок вулиці має власну історію перейменувань[3].

За радянських часів вулиця дістала назву Енгельса30 квітня 1920 року). Назва «Маразліївская» поверталася вулиці двічі: 19 листопада 1941 року (але після 14 квітня 1944 року була повернена назва «Енгельса») та 20 вересня 1991 року[3].

Історія забудовиРедагувати

На плані міста 1854 року[4] верхня частина вулиці від Базарної мала лише забудову до Троїцької вулиці, а вище квартали не доходили, власне до самої Маразліївської вулиці, а виходили лише на Канатну. На плані 1875 року[5] квартали вище Троїцької вулиці були вже продовжені до Маразліївської вулиці, але забудовані були лише частково. Кожен квартал вулиці мав свій номер[1]:

  • LII Бульварної поліцейської ділянки — Маразліївська, Сабанський пров., Канатна, пров. Нахімова
  • LIII Бульварної поліцейської ділянки — Маразліївська, Троїцька, Канатна, Сабанський пров.
  • II Олександрівської поліцейської частини — Маразліївська, Успенська, Канатна, Троїцька
  • III Олександрівської поліцейської частини — Маразліївська, Базарна, Канатна, Успенська
  • VI Олександрівської поліцейської частини — Маразліївська, Успенська, Леонтовича, Базарна

Однією з самих старих споруд вулиці можна вважати Михайлівську церкву, що була побудована за ініціативою місцевих жителів у 1828 році[6], вона була розташована навпроти початку Троїцької вулиці, у 1844 році біля даної церкви виник жіночий Архангело-Михайлівський монастир[7]. Найбільш рання забудова існувала у кварталах Олександрівської полицейської частини. У кварталах бульварної поліцейської частини LII та LII у 1875 році забудовані були лише південні частини цих кварталів, це сучасні ділянки № 20 — 32 та 44 — 50. У верхній половині кварталу LII розміщувалась величезна ділянка Мейендорфа, аналогічне місце у кварталі LI займало володіння Тройницького. У 1890-х роках ділянки у верхніх частинах цих кварталів почали розпродаватися. Рання історія забудови у нинішні часи є погано дослідженою, дати спорудження багатьох будинків є невідомими. У 1883 році було перебудовано інженером Д. В. Тележинським будинок Ф. Гижицкого на Маразліївській вул., 26 (тоді мав № 8). У 1887 році А. Е. Меснер спорудив будинок Бродського на Маразліївській, 6, а Л. Л. Влодек будинок Нікіфорова на Успенській вул., 21 (раніше мав № і по Маразліївській). У1890 році О. Й. Бернардацці спорудив будинок інженера Озмідова на Маразліївській, 32 (але Озмідов мешкав на даної ділянці і раніше). У 1893 було споруджено А. Е. Шейнсом флігель М. Асвадурова на Маразліївській, 28. У 1890-х було споруджено будинки: Вітмана № 12 (арх. О. Й. Бернардацці), Мортона № 16 (арх. Д. Є. Мазиров). У 1899 році було споруджено будинки: Посиліної № 1 (інж. С. А. Бартоліч), Я. І. Грінчака № 7 (арх. К. М. Попов), перебудовано будинки: Сінадіно № 32 (арх. Ю. М. Дмитренко), Кефали № 44. На початку 1900-х років споруджується будинок Манжелей № 2 та Штемпель № 8, перебудовуюється для Я. Менделевича колишній будинок Асвадурова (арх. В. І. Прохаска). У 1901 році — будинок І. І. Гена (арх. В. М. Кабіольський). У 1902 році — будинки Луцького № 2 (арх. М. І. Лінецький), Бєліковича № 5 (арх. Д. Є. Мазиров) та Петрової № 38 (арх. Влодек Л. Л.), у 1905 р. — будинок М. Менделевича № 14а (арх. М. І. Лінецький), у 1908 році — будинок Р. В. Вассала № 40а (арх. А. Б. Мінкус), у 19081909 — будинок та флігель Л. К. Гойнінген-Гюно № 40б, у 1910 — флігель Половинської № 48, у 1912 — флігель Петрової № 38 (арх. А. Б. Мінкус), у 1913 — будинки Наума № 14б (інж. Я. С. Гольденберг) та Маргуліса (інж. Ф. Л. Паппе), флігель братів Мотронових № 3 (інж. Ф. Е. Кюнер). У 1914 році почали будувати Селянський поземельний банк на Маразліївській, 34а (арх. Ю. М. Дмитренко)[8].

У 1926 році було внутрішньої перебудови для Радторгфлоту зазнав колишній будинок Вітмана № 12 (арх. П. Н. Діденко). У 1928 році було споруджено сараї на подвір'ї колишнього будинку Гойнінген-Гюно на Маразліївській вул., 40б. У міжвоєнний період Михайлівську церкву було розібрано для будівництва величезного будинку НКВС, який було споруджено впродовж травня — листопада 1931 року, про що свідчить надпис на фасаді. Також у 1930-х було зведено флігель на Маразліївській вул., 10.

У мыжвоєнні часи у будинку № 40б було розташовано НКВС, під час Другої Світової війни, коли місто зайняли румунські війська у будинку розмістилася румунська розвідка (сіґуранца). Але у будинку радянськими діверсантами було попередньо закладено вибухівку. 22 жовтня 1941 будинок було підірвано за допомогою радіосигналу з Севастополя. Були не лише зрйновані будинок та флігель № 40б, але й сусідні будівлі № 40а (належала Вассалу) та № 42 (належала Слешинської). У відповідь було розстріляно купу людей[9].

Після війни на місці зруйнованих споруд № 40а, 40б та № 42 у 1957 року було закінчено спорудженням будівлю Морехідного училища технічного флоту (арх. Л. М. Наркевич), яке отримало адресу вул. Енгельса, 40-42.

У 1980-х у наслідок поганого стану було розібрано колишній будинок Сінадіно а Маразлївській, 32. У [[[1995]] — 1997 на його місці за проектом «Архпроект-МДМ» було споруджено багатоповерховий житловий будинок з певними елементами оздоблення, подібними до попередньої споруди. У 20052008 роках на Маразліївській, 64 було споруджено житловий комплекс «Патріцій» (арх. О. Д. Голованов)[10].

29 березня 2008 з нижньої частини Грецької площі до майданчику перед будинком НКВС навпроти початку Троїцької вулиці було перенесено пам'ятник міському голові Григорію Григоровичу Маразлі[11].


ПосиланняРедагувати

  1. а б Висковский К. Путеводитель по городу Одессе с подробным планом.. Год первый. Одесса: Типография Буковецкого, 1875
  2. Висковский К. Путеводитель по городу Одессе с подробным планом. Одесса Для страховых обществ. Год второй. Одесса: Типография А. Шульце, 1884
  3. а б Майстровой Я. Я. История Одессы в названиях улиц: топонимический справочник. — Одесса: ПЛАСКЕ, 2012. — 438 с., илл.
  4. Приблизительный план г. Одессы к «Запискам о бомбардировании Одессы 10-го апреля 1854»
  5. План г. Одессы, 1875. Литография И. Буковецкого.
  6. Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: Біографічний довідник. — Київ: НДІТІАМ, 1999
  7. Коханский В. C. Одесса за 100 лет (Одесса и ея окрестности): исторический очерк и иллюстрированный путеводитель на 1894 год с 8 планами и картами и 120 рисунками. Одесса: тип. П. Францова, 1894
  8. Маразліївська вулиця на сайті «Домофото»
  9. С. Лущик. «Семиэтажный» дом — Из реального комментария к повести В. Катаева «Уже написан Вертер». Дерибасовская-Ришелевская: Одесский альманах (сб.) / кн. 40. Одесса: Пласке, 2010
  10. Пилявский В. А. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие: справочник / Валентин Пилявский. — Одесса: Optimum, 2010
  11. Памятник великому одесситу убрали с Греческой площади. «Вечірня Одеса» № 49 (8786) // 03 квітня 2008 г.