Відкрити головне меню

Вулиця Театральна (колишня назва — Ві́товська) — вулиця, розташована в Суворовському, Корабельному районах Херсона. З'єднує проспект Ушакова та вулицю Грецькою.

Вулиця Театральна
Херсон
Kherson-04102009(001).jpg
Місцевість Центр
Район Суворовський, Корабельний
Колишні назви
Вітовська, Горького
Загальні відомості
Протяжність 1 км 495 м
Координати початку 46°38′06″ пн. ш. 32°37′01″ сх. д. / 46.635250° пн. ш. 32.616972° сх. д. / 46.635250; 32.616972
Координати 46°37′58″ пн. ш. 32°36′29″ сх. д. / 46.632972° пн. ш. 32.608250° сх. д. / 46.632972; 32.608250Координати: 46°37′58″ пн. ш. 32°36′29″ сх. д. / 46.632972° пн. ш. 32.608250° сх. д. / 46.632972; 32.608250
Координати кінця 46°37′50″ пн. ш. 32°35′59″ сх. д. / 46.630750° пн. ш. 32.599861° сх. д. / 46.630750; 32.599861
Транспорт
Маршрутні таксі №№ 3, 10, 16, 18, 20, 21, 29, 36, 40
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

З'єднує проспект Ушакова з вул. Соборною. Вулиця вперше з'явилася на проекті Грецького передмістя 1785 року. Під назвою «Вітовська» вперше згадується на плані 1855 року. Названа на честь коменданта Херсонської фортеці Йосипа де-Вітта, який служив тут у 17881794 роках. Його дружиною була відома красуня-гречанка Софія, згодом Потоцька. У 1927 році Вітовська перейменована у вулицю Театральну, а пізніше у вулицю Горького.

Довжина вулиці становить 1 км 495 м.

Зміст

ОписРедагувати

У буд. № 1, позначеному меморіальною дошкою, в 1891 р. в родині вчителя-словесника народився відомий російський та радянський письменник Борис Андрійович Лавреньов. У Херсоні він провів дитячі та юнацькі роки, тут написав свій перший твір — поему «Люцифер». Нині цей будинок є пам'яткою архітектури (охоронний номер 12218), в ньому відкрито музей «Літературна Херсонщина». Тут розташовані: експозиція літературного відділу, музей-квартира Бориса Лавреньова, виставковий зал, концертний зал «Блакитна вітальня».

У буд. № 5, з 1906 р. розміщується експозиція природно-історичного музею (у теперішній час — природознавчий відділ Херсонського обласного краєзнавчого музею), заснованого в 1899 р. ентомологом і дослідником рослинності Пачоським Й. К.

Через дорогу, в буд. № 8 напередодні Другої світової війни містився гуртожиток курсантів авіашколи ТСОВ АВІАХІМу. У роки війни будинок був спалений німцями, але згодом відбудований. У теперішній час на місці гуртожитку розташована будівля банку.

На перехресті вул. Театральної та вул. Потьомкінська розташований Будинок Вітвицького (буд. № 14), збудований в кінці XIX ст. Будинок належав херсонському городовому лікарю Роману Матвійовичу Вітвицькому. На початку ХХ ст. тут розмістилося Херсонське чоловіче комерційне училище.

Одразу за Потьомкінським сквером та вул. Карла Маркса, розташований обласний академічний музично-драматичний театр ім. М. Куліша. У 1889 р. на цьому місці був збудований міський театр за проектом архітектора В. О. Домбровського. Перший театральний сезон розпочався виставами трупи Лельова-Вутетича. Тут неодноразово виступали знамениті українські трупи Саксаганського П. К. (1891 р.), Кропивницького М. Л. (1895 р.), Садовського М. К. і Саксаганського А. К. (1903 р.), трупа "Товариство нової драми ", створена Мейєрхольдом В. Е. і Кошеверовим А. С. (1902 р.), італійська трупа з Т. Сальвіні та ін.

 
Херсонська обласна філармонія
(вул. Театральна, 17)

Після втечі німців з міста у березі 1944 р., на подив жителів, театр виявився неушкодженим. Однак на наступний день спрацювала закладена гітлерівцями міна та будівлю було зруйновано. На тому ж місці почалося спорудження нового. У жовтні 1962 р. театр відчинив двері глядачам. У складі сучасного театрального колективу, утвореного в 1936 р., народний артист УРСР Леонід Литвиненко і 12 заслужених артистів УРСР.

Вулиця Театральна — осередок культурного життя міста. До Другої світової війни в буд. № 17 знаходився «Малий театр», а з 1944 р. розміщується обласна філармонія, де були створені камерний оркестр «Гілея», молодіжний вокально-хореографічний ансамбль «Веснянка»; тут почався творчий шлях співака Юрія Богатикова. У цьому будинку в 1915 р. був приватний кінотеатр «Ампір», де 3 листопада 1917 — після Жовтневого перевороту відбулося об'єднане засідання Херсонського Ради, представників профспілкових організацій та місцевого гарнізону, на якому виступив делегат II Всеросійського з'їзду Рад Мар'янов А. С., який розповів про роботу з'їзду та Петроградське збройне повстання. У 1924 р. кінотеатр носить назву «Комінтерн»; в 1929 р. він був частково перебудований, а через три роки тут вперше в місті почали демонструватися звукові кінофільми. У 1997 в приміщенні кінотеатру сталася пожежа, в результаті якої він був зруйнований.

 
Меморіальна дошка на житловому будинку, в якому мешкав Коста Хетагуров, вул. Театральна (Горького), 19

З вересня 1899 по березень 1900 р., перебуваючи в адміністративному засланні, в буд. № 19 жив осетинський поет Коста Хетагуров. Меморіальна дошка встановлена тут в 1939 р. На цій же вулиці, в буд. № 70, К. Хетагуров знайшов роботу як художник іконописної майстерні.

У 1895 році у південній стороні колишньої вул. Вітовської (№ 21) побудована синагога "Хабад", на місці більш старішої, зараз це буд. № 27. Під час окупації німцями будівля була спалена, відновлена у 1947 році, переобладнана у 1952 році під гуртожиток, а згодом — під витверезник. Наприкінці 1980-х було повернуто єврейській громаді, восени 1990 року синагога відновила свою діяльність. Наразі це єдина діюча синагога міста.

У першій половині XIX ст. в буд. № 54 розміщувалася поштова контора. Після введення в дію херсонського телеграфу (1862) контора стала називатися поштово-телеграфною. Наприкінці 1902 р. на йьому самому місці за проектом і під керівництвом одеського інженера-електрика. Бухгейма Е. О. була побудована перша в Україні громадська радіотелеграфна станція, яка зв'язала Херсон з Голою Пристанню, однак через несумісність апаратів різних систем на початку 1907 р. радіостанцію демонтували. До 1973 р. тут знаходився головпоштамт. Зараз ця будівля займає відділення зв'язку № 25 та ощадна каса.

Визначні будівліРедагувати

Біоскоп та ілюзіон ЗайлераРедагувати

Електричний Біоскоп та ілюзіон Зайлера відкрився на початку XX століття, як прообраз сучасного кіно, що мав декілька назв: кінетограф, кінематограф, сінетограф, «жива фотографія». Це стало можливим завдяки приладу, винайденому Едісоном. Поєднавши кінетоскоп з фонографом, Едісон отримав на екрані не тільки рухомі фігури, але з'єднував ці рухи зі співом, розмовою і музикою. Ось таке кіно херсонці мали можливість дивитися, відвідуючи Біоскоп і ілюзіон Зайлера.

У такому вигляді, як зображено на поштовій картці, ілюзіон залишався недовго. До 1914 року на його місці було збудовано нову двоповерхову будівлю з цокольним поверхом. Однак і вона не була повністю пристосованою під кінотеатр. Глядацька зала була заввишки близько 3-х метрів, без достатньої вентиляції, і для очищення повітря під час сеансів використовувалися вуглепоглиначі.

Після революції 1917 року будинок націоналізували і в ньому розмістився кінотеатр «Спартак». Залу було розширено — вона зайняла два поверхи. У 30-х роках кінотеатр був перенесений на вулицю Суворова, в колишню Ново-Миколаївську синагогу, а в будівлі ілюзіону розміщувалися установи МВС.

У 1948 році в будівлі знаходилося Обласне управління міліції.

Тепер будівлю займає Обласний господарський суд (вул. Театральна, 18).

ПосиланняРедагувати