Відкрити головне меню

Вулиця Братів Міхновських

Вулиця Браті́в Міхно́вських — вулиця у Залізничному районі міста Львова. Сполучає вулицю Коротку з вулицею Комарова та утворює перехрестя з вулицями Декарта, Івана Шараневича і Олени Степанівни.

Вулиця Братів Міхновських
Львів
Синагога «Бейс Аарон ве Ісраель» на вул. Міхновських
Синагога «Бейс Аарон ве Ісраель» на вул. Міхновських
Район Залізничний
Назва на честь Миколи та Юрія Міхновських
Колишні назви
Городоцька бічна, Костопальні (Дорога до костопальні), Лещинського, Мазепаґассе, Московська
польського періоду (польською) Leszczyńskiego Króla
радянського періоду (російською) Московская
Загальні відомості
Протяжність 700 м
Координати початку 49°50′15″ пн. ш. 24°00′15″ сх. д. / 49.837722° пн. ш. 24.004222° сх. д. / 49.837722; 24.004222Координати: 49°50′15″ пн. ш. 24°00′15″ сх. д. / 49.837722° пн. ш. 24.004222° сх. д. / 49.837722; 24.004222
Координати кінця 49°50′38″ пн. ш. 24°00′12″ сх. д. / 49.843944° пн. ш. 24.003417° сх. д. / 49.843944; 24.003417
Поштові індекси 79018[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Поштові відділення ВПЗ № 18 (вул. Городоцька, 151)[1]
Забудова класицизм, сецесія, польський конструктивізм 1920-х років
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Братів Міхновських на Вікісховищі

Прилучаються вулиці Сидора Голубовича та Стороженка.

ІсторіяРедагувати

Дорога на місці сучасної вулиці Братів Міхновських була позначена на планах міста ще наприкінці XVIII — на початку XIX століття, у середині XIX століття мала назву Городоцька бічна. У 1871 році отримала назву вулиця Костопальні або Дорога до костопальні, адже неподалік розташовувалося підприємство з переробки кісток худоби на поташ і селітру. На плані Львова 1887 року, автором яких був Юзеф Хованець, серед запланованих до розбудови вулиці позначена і нинішня вулиця, яка, втім, за цим планом мала прямувати до вулиці Янівської (нині — вулиця Шевченка).

З 1901 року називалася вулицею Лещинського, на честь польського короля Станіслава Лещинського, у період німецької окупації, з 1943 року по липень 1944 року — Мазепаґассе, на честь українського гетьмана Івана Мазепи.

У 1946 році отримала назву Московська. Сучасна назва — з 1992 року, на честь українського громадського діяча Миколи Міхновського та його брата Юрія.

ЗабудоваРедагувати

Через те, що у давні часи на вулиці розташовувалася костопальня, інтенсивна забудова вулиці почалася лише наприкінці XIX століття. У забудові вулиці присутні класицизм, сецесія, польський конструктивізм 1920-х років, усі будинки тих часів збереглися. У 1955 році та 1970-х роках було зведено ще дві будівлі.

На початку вулиці, під № 4, розташована синагога «Бейс Аарон ве Ісраель», зведена у 19241925 роки на кошти Благодійного товариства «Цорі Ґільод» за проектом архітектора Альберта Корнблюта. За радянських часів, у 1962 році, синагога була закрита та використовувалася як склад, а відновила свою діяльність лише в незалежній Україні. В інтер'єрі синагоги зберігся оригінальний настінний живопис роботи Максиміліана Куґеля.

Будинок № 25 зведений у 1900 році архітектором Яном Карасінським для власних потреб.

Житловий будинок № 35-А на розі з вулицею Олени Степанівни зведений у 1955 році за проектом архітектора Людмили Нівіної.

У будинку № 23 до 1939 року містилися робітниці культурно-освітні організації «Амета» та «Мелодія». За польських часів у будинку № 8-А була оптова торгівля борошном, у будинку № 9 — хімічна пральня та фарбування Ванделя та Венґжина, у будинку № 11-А — фабрика газових ламп «Польгаз», у будинку № 12/14 — ливарня дзвонів Матгайзеля, у будинку № 26 — перукарня Шалля, у будинку № 32 — фабрика машин Зачковського та фабрика спортивних товарів Зачковського і Дубінського, у будинку № 41 — фірма центрального опалення Антоні Кунца.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати